Інтерв'ю з fashion-директором французького Vanity Fair, Каміллою Бідо-Уоддінгтон
Fashion-директорка французького видання Vanity Fair, Камілла Бідо-Уоддінгтон вміє поєднувати паризький шик і британський дух бунтарства – в роботі і в житті.
Шовкова блузка, бавовняні штани, шкіряні босоніжки, все – Chloé; браслет, латунь, позолота, JW Anderson; браслети, паладій, емаль, Hermès; перстень-шевальє, жовте золото, вінтажКоли я починала працювати, у Франції модних журналів було значно менше, ніж зараз, – лише Vogue і кілька комерційних видань. А я в той час серйозно захоплювалася незалежними проєктами. Британські друзі порадили звернутися до редакції Dazed & Confused – там я і влаштувалася. У Лондоні зароджувалася альтернативна модна преса: видавали The Face, POP, AnOther Magazine. Трохи згодом у Парижі запустився Self Service – і я працювала для них. Це був неймовірний досвід, бо нічого схожого до нас ніхто не робив. Мені подобалося жити на два міста. У Лондоні ми були "зграйкою" божевільних модників, художників і музикантів. На цьому тлі Париж здавався поважним та інтелектуальним. Зараз я тут живу і маю визнати, що приймаю французький менталітет значно спокійніше, ніж раніше.
Кулон, жовте золото, Samuel François; браслет, срібло, Chloé; браслет, латунь, срібло, смола, Balenciaga by Nicolas GhesquièreМода циклічна – все рано чи пізно повертається, зараз ми проходимо через нову хвилю ностальгії за 1990-ми. Це був дивовижний час: кінець наївності і початок тектонічних змін. Комерція почала перемагати мистецтво, а великі гроші – творчість. Я щаслива, що застала цей момент: у мою юність не було соціальних медіа і тотального "передозування" зображеннями. У 1990-х ми ще могли використовувати в зйомках речі з блошиних ринків і навіть старі відрізки тканин. Такої свободи, на жаль, сьогодні більше немає.
Туфлі з натуральної шкіри і плексигласу, Balenciaga by Nicolas GhesquièreЯ жінка, яка щиро любить одяг. Думаю, це визначило мою естетику. Інші стилісти більш розважливі, а я завжди дотримуюся інстинкту – інтуїтивно реагую на речі, які мені подобаються або, навпаки, викликають ворожість. Моя робота нагадує заняття психоаналізом – з її допомогою я можу висловити емоції і почуття. У моїх зйомках завжди є відчуття свободи і завжди знайдеться місце для провокації і гумору. Мені подобається легка перверсія і загравання з сексуальністю, що межує з вульгарністю. В житті я намагаюся одягатися відповідно до віку, але на знімальному майданчику проєктую на моделей той вигляд, який хотіла б мати у молодшому віці. Мій почерк дуже змінився з того часу, коли я починала кар'єру: мабуть, дивлюся на світ іншими очима і намагаюся прокручувати інші сценарії.
Шкіряні туфлі, Balenciaga by Nicolas GhesquièreПрацювати над колекціями, занурюватися в світ дизайнера – дуже захопливо. Мені подобається починати з нуля і спостерігати, як колекція трансформується у тебе на очах. Люблю елемент непередбачуваності – все зміниться тисячу разів, але підсумок нашої роботи завжди буде точним і вивіреним. Мені вдалось попрацювати з чудовими дизайнерами, але я завжди особливо цінувала людей з відмінним почуттям гумору і вмінням сміятися над ситуацією і собою. Мені подобалося працювати з Фібі Файло і з Ханною Макгіббон у Chloé, з Крістофом Лемером у Hermès, і зараз – з Наташею Рамсей-Леві в Chloé. Я робила стайлінг для показів Marc by Marc Jacobs і слід сказати, що за лаштунками шоу завжди було відчуття великої дружної родини.
Бавовняна сукня, Chloé; шкіряні черевики, Louis Vuitton; браслети, паладій, емаль, Hermès; намисто, латунь, LanvinРобота в Vanity Fair передбачає, що я можу реалізувати своє бачення прекрасного на сторінках журналу, який славиться багаторічними відносинами зі світом кіно. Для мене як стиліста це створює абсолютно інше відчуття перспективи – стимулює мозок і дозволяє робити те, що ще кілька років тому здавалося неможливим.
Браслет, дерево, емаль, LanvinМені до душі вінтаж і позачасові речі. Я давно відмовилася від суконь на користь маскулінних штанів і строгих спідниць. Люблю міксувати одяг – для мене це як складати слова в пропозиції. Гадаю, з вигадливим стайлінгом жінки здаються розумнішими, хоча сама собі не можу пояснити чому. Моя головна слабкість – блузки кремового кольору. Вони освіжають і пом'якшують образ.
Бавовняна блузка, Jean Paul Gaultier; вовняна спідниця, Comme des Garçons; браслети, паладій, емаль, HermèsПрикладом для мене завжди була Діана Вріланд: її безстрашність, невгамовна фантазія і серйозне ставлення до моди підкуповують. Захоплююся Грейс Коддінгтон, тим, як вона балансує на межі яскравості, шику і щирості, яку рідко зустрінеш у цій індустрії. Люблю свою подругу Наташу Рамсей-Леві: вона чудова людина, турботлива мати і талановита дизайнерка, яка тонко відчуває ритм сучасного світу, цікавиться політикою і бореться за права жінок, причому робить все це з неймовірною витонченістю.
Якби я не працювала в сфері моди (що, звісно, важко собі уявити), я б писала сценарії і знімала кінострічки, займалася фотографією і скульптурою. Я могла б стати захисницею довкілля або борцем за права жінок. Але я дуже задоволена своїм місцем у житті. Мені цікаво займатися Vanity Fair – я хочу зробити журнал більш живим, насиченим і цікавим. І неодмінно зберегти його фірмову естетику гламуру – без цього ніяк.
Шовкова блузка, кашемірова сорочка, все – Loewe, шкіряні штани, Chanel; шкіряні босоніжки, Atlein; перстень, жовте золото, Griegst; перстень-шевальє, жовте золото, вінтажФото: Kira Bunse @Bird Production
Записав: Веня Брикалін
Зачіска і макіяж: Camille Arnaud @Airport Agency
