VOGUE UA CONFERENCE 2021FASHION & BUSINESS 9/09
RU UA

Журнал VOGUE

Підписатися
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь

Дадуть джазу: Олексій Коган і Наталія Горбачевська — про те, яким буде Leopolis Jazz Fest 2021

25 червня 2021

24 червня у Львові стартував джазовий фестиваль Leopolis Jazz Fest. Він став першою масштабною концертною подією в країні з початку пандемії — і прикладом того, як потрібно організовувати культурні події в нову епоху, свідками якої ми всі стали. Про те, чи складно організувати фестиваль в умовах карантинних обмежень, про обов’язкове тестування всіх гостей, співпрацю з Міністерством охорони здоров’я, бюджет та інші виклики vogue.ua розпитав людей, які вже десять років стоять біля керма фестивалю, — артдиректора Leopolis Jazz Fest Олексія Когана й виконавчу директорку Наталію Горбачевську.

Олексій Коган і Наталія Горбачевська

Зазвичай підготування до фестивалю триває приблизно рік. Цього року ви до останнього не розуміли, чи відбудеться фестиваль, і, по суті, оголосили про нього за два місяці до події. Як це — підготувати величезний фестиваль за два місяці замість року?

Наталія Горбачевська: Складно! Фестиваль — це передусім проджект-менеджмент. Через особливості фестивалю є цикл, який маємо пройти за рік, — наприклад, є завдання, які можна зробити, щойно стартує продаж квитків. А ми свідомо цього не робили до середини травня, бо не були певні, що все відбудеться. І якщо ти запускаєш продаж квитків за місяць, виникає багато нюансів... Головна складність у тому, що всі процедури, які могли зробити за три місяці продажу квитків, тепер робимо за один. (Сміється.)

Останні півтора року були дуже турбулентними для нас усіх. Що стало для вас фінальним аргументом на користь проведення фестивалю?

Те, що нас підтримали всі партнери. Ми не сподівалися цього. Торік усі злякалися й однозначно сказали «ні». Цього року, зваживши всі ризики, ми були впевнені, що наші партнери вже точно відмовлять, —  через неможливість передбачити розвиток подій. Але в усіх раптом прокинувся такий авантюризм! (Сміється.) Несподіваний! А якщо в усіх консервативних учасників розмови прокидається авантюризм, то ти як організатор просто мусиш його підтримати. Звісно, найпростіший варіант — перенести фестиваль знову: і для нас, і для партнерів, і для мерії, щоб не перейматися через статистику. Але ми розуміємо, що перерва на два роки — це небезпечно для фестивалю. Потім нам довелося б його перезапускати. Як нині позиціюють фестиваль у Монтре — минулого року в них теж була пауза, і тепер вони називають нинішній фестиваль перезапуском. До речі, ми, Монтре і джазовий фестиваль у Польщі — єдині, хто проводить події цього року.

Олексій Коган: Так, усі інші скасовано: фестиваль у Лісабоні, Паризький фестиваль, North Sea Jazz Fest.

А чому пауза така небезпечна для музичного фестивалю?

Олексій: Немає нічого страшнішого, ніж зупинити фестиваль, а потім знову почати ним опікуватися.

Олексій Коган

Наталія: Тому що життя не стоїть на місці. Для прикладу, якщо згадати про партнерів і спонсорів. За два роки в компаній усе змінюється. Є компанії, що підписали з нами договори два роки тому, а тепер вони вже навіть не мають продукції, яку хотіли просувати на нашому фестивалі! Для них ця подія вже не актуальна, вони мають інші пріоритети й іншу цільову аудиторію. Не кажучи вже про музикантів, у яких змінюється настрій, менеджмент, плани, народжуються діти. Життя тече — іноді трапляється і таке, що підрядники банкрутують. (Сміється.)

Олексій: До речі, з приводу музикантів. Коли торік стало ясно, що фестиваль не відбудеться, абсолютно всі музиканти попросили перенести їхні виступи на наступний рік. Ніхто не відмовився від участі.

Головне нововведення цьогорічного фестивалю — обов’язкове тестування всіх гостей. Цікаво, як відреагувала на цю новину громадськість?

Наталія: Як завжди — громадськість розділилася на два табори. Одні кажуть, що це жах, як ми, мовляв, могли піддатися на провокацію, на цьому заробить медицина й укотре наживеться на людях! А інші сказали: ми підтримуємо такі суворі заходи. І навіть вважаємо, що потрібно суворіше — і тестувати всіх дітей, зокрема. Але хоч що казатимуть, ми впевнені: такі жорсткі правила дають відчуття комфорту — і розуміння, що на фестивалі буде все як слід.

Ви робите експрес-тести безплатно, тож постає запитання: у скільки разів збільшився бюджет фестивалю? З огляду на те, що квитків буде продано менше, а витрати зросли.

Наталія: Гадаю, що відсотків 30 додаткового бюджету фестивалю піде на тестування.

Боббі Макферрін на сцені фестивалю у 2019 році

Leopolis Jazz Fest — одна з перших масштабних подій після пандемії. Хто допоміг вам сформулювати ці нові «правила життя»?

Наталія: У нас є робоча група, до якої ввійшли представники Міністерства охорони здоров’я, Міністерства культури і мерія міста Львова. І там теж виникають дискусії. Також ми звернулися до медичної кампанії, яка вивчила міжнародний досвід, — але можу запевнити, що прописаних правил немає ніде у світі. Ми переглянули все, і спробували оформити захід відповідно до здорового глузду. Основне моє занепокоєння пов’язане з тим, що люди мають перебувати на концерті в масках, хоча ми open air, ми не в палаці «Україна». Основне наше питання нині — дозволити людям не надівати масок (за два тижні до фестивалю організатори оголосили, що на концертах все-таки можна буде перебувати без масок).

Гонорарний фонд цього року найбільший за всю історію фестивалю. На музикантів ми витратили стільки грошей, скільки не витрачали жодного разу за десять років

Всі наші музиканти вакциновані. Безпека для них понад усе. Але все одно ми тестуємо всіх, хто контактуватиме з ними. А таких людей аж 700 осіб. І це йдеться лише про першу лінію контактів, як-от менеджери й асистенти, офіціанти в барі, водії, волонтери, персонал готелів. Усі ці люди здаватимуть ПЛР-тест раз на три дні й до того ж щодня, під час виходу на роботу, робитимуть експрес-тест.

Seal

Чи дуже змінилася програма фестивалю через пандемію?

Наталія: 90% хедлайнерів — це ті, що зголосилися ще на 2020 рік. Ми тільки виступи трьох артистів перенесли на 2022 рік.

Тобто, кажучи мовою широкої аудиторії, зірок у нинішній програмі не менше?

Олексій: Зірка — поняття невизначене. Я пам’ятаю, як кілька років тому гості здавали квитки на концерт зірки Ела Ді Меола і йшли на безплатну сцену на площі Ринок послухати Нільса Лангрена...

Наталія: Можна я скажу зрозумілою для читача мовою (бо ми оцінюємо зірковість у гонорарах). Гонорарний фонд цього року найбільший за всю історію фестивалю. На музикантів ми витратили стільки грошей, скільки не витрачали жодного разу за десять років. Музиканта з таким гонораром, як у Seal, у нас не було ніколи. З погляду грошей, це найдорожчий рік: за гонорарами, за витратами на інфраструктуру, на всю цю ковідну історію.

До речі, цього року ми транслюватимемо всі концерти на YouTube. Для цього організували команду, що працюватиме у сфері так званого телебачення фестивалю. Це не просто пряма трансляція концертів, це повноцінна онлайнова програма: з окремим ведучим, з коментарями з-за лаштунків — має бути дуже цікаво.

Завсідники фестивалю знають, що Leopolis Jazz Fest завжди відкриває нові імена. У 2018 році, наприклад, так було з Джейкобом Кольєром, до цього — з Есперансою Сполдінг. Розкажіть про нові імена в цьому році.

Олексій: Ознака престижності фестивалю — це коли на ньому виступають молоді музиканти, які виграли конкурс LetterOne. Це дуже престижно. Цього року в нас виступить Ітамар Борохов — фантастичний музикант, якого потрібно обов’язково слухати. Його виступ відбудеться в перший день, 24 червня. На конкурсі Борохова вибрало журі зі 100 осіб — вони поганих не вибирають, повірте.

Наше завдання — показати всю різноманітність сучасного джазу

 Наше завдання — показати всю різноманітність сучасного джазу. Так, звісно, між собою, всередині команди, ми послуговуємося таким формулюванням — концерти для людей. До них належить концерт Маріо Біонді, Лізи Стенсфілд.

Наталія: Після її концерту наші VIP-гості сказали мені: ми вперше не пішли в бар, тому що слухали Лізу Стенсфілд (сміється).

Олексій: Цього року в нас теж багато музикантів для людей. Seal — музикант для людей. Кріс Ботті — музикант для людей. А ще раджу дивитися глибше. Ну ось буде в суботу концерт Кріса Ботті — блискучого саксофоніста, що розпочинав як трубач Стінга. До речі, на моє запитання про таємницю його успіху — іронічно відповів: треба бути другом Стінга! Але подивіться, хто їде з ним — там п’ять реальних джазових зірок. Наприклад, саксофоніст Енді Сніцер або гітарист Лео Амуеду. Побачите, як Лео всіх полонить на концерті, стоячи за спиною в Кріса Ботті!

Також хочу додати, що як артдиректор уже років чотири пишаюся лайнапом на сцені біля палацу Потоцьких і на площі Ринок. До речі, кілька років тому на сцені біля палацу Потоцьких виступав саксофоніст з Британії Шабака Хатчингс зі своїм гуртом Sons of Kemet. Днями відкриваю легендарний американський журнал DownBeat — а він на обкладинці! Ось так народжуються зірки.

А ще ми не сказали про нинішнього хедлайнера Камасі Вашингтона — він зірка такого рівня, як Джейкоб Кольєр або Есперанса Сполдінг, яку, до речі, не всі зрозуміли. Але вони видатні зірки, дуже сучасні й модні музиканти.

Камасі Вашингтон

28 червня на фестивалі виступить джаз-оркестр Лінкольн-центру під керівництвом Вінтона Марсаліса. На пресконференції ви дуже романтично сказали, що біг-бенд — це вища форма джазу. Чому?

Олексій: Запитайте в будь-якого вокаліста про його мрії — він скаже: я хочу заспівати в супроводі біг-бенду. Коли я співаю, а за моєю спиною — величезний бенд музикантів.

На першому фестивалі Вінтон Марсаліс, до речі, проводив майстер-клас для музикантів Львівської консерваторії — так ось, минуло десять років, ці музиканти вже виросли, стали зірками, але досі згадують роботу з ним як одну з головних подій у своєму житті. Це для них вже як знак у паспорті. Вони кажуть, що дихають по-іншому, мислять інакше після роботи з Марсалісом. Він, до речі, входить до списку 25 найвпливовіших людей США і, за чутками, двері в Овальний кабінет Білого дому відкриває ногою. (Сміється.) В один день з ним і на одній сцені виступить наш Дмитро Шуров, і, гадаю, це для нього дуже класний професійний досвід — грати в межах одного концерту з Марсалісом.

Текст: Дар’я Слободяник

Ще в розділі Музика

Популярне