Ukrainian Women in Vogue: Ганна Різатдінова
Журнал Vogue UA за підтримки Symbol випустив книгу Ukrainian Women in Vogue. Вона присвячена українським героїням, які з’являлися на сторінках нашого журналу. Моделі й художниці, письменниці й спортсменки, музикантки й дизайнерки, балерини й засновниці благодійних фондів. Кожна з них — сильна особистість, яка має свій стиль, надихає власним прикладом і гідно представляє Україну на міжнародній арені. У спеціальних інтерв’ю для vogue.ua героїні міркують про баланс між кар’єрою і сім’єю, публічність і власне розуміння щастя. Цього разу читайте інтерв’ю з Ганною Різатдіновою.
Ганна РізатдіноваЯк Ви вважаєте, балансувати між кар’єрою й особистим життям сьогодні важче, ніж раніше, чи в наш час нескладно встигати все?
Мені завжди це складно давалося. Коли займалася спортом, то відгородилася від усього, крім спорту. Це була своєрідна самопожертва. Тепер згадую про це й розумію, що це були дуже жорсткі обмеження, які привели до результату — медалі Олімпійських ігор. Отже, все було не даремно. А тепер я даю собі раду, розриваючись між вихованням дитини, роботою та особистим життям. Кручусь як дзиґа, але в такому ритмі нині живе більшість жінок.
Вимога "бути найкращою в усьому", яку суспільство висуває до сучасної жінки, заважає Вам жити власним життям чи, навпаки, спонукає прагнути нових успіхів?
Бути найкращою в усьому — це передусім девіз спортсмена, тому я вже не знаю як жити інакше. Для мене все змагання, від звичайного життя до участі в проєкті "Танці з зірками", де друге місце я сприймаю як програш. І так у всьому. Мені здається, це здорово. Такий підхід завжди мотивує, змушує рухатися вперед і не дає змоги залишити роботу на півдорозі, — завжди потрібно мати ідеальний вигляд, хай що ти робиш. Думаю, це тільки плюс.
Як Ви даєте собі раду з публічністю?
Чесно кажучи, я прагнула публічного життя. У 6-7 років мала на меті стати не олімпійською чемпіонкою, а публічною особою. Я хотіла, щоб мене показували по телевізору, а батьки пояснили, що для цього мені потрібно стати призером олімпійських ігор і виграти медаль. Цим я мотивувалася, а тепер популяризую спорт в Україні, всіляко його просуваю й підтримую.
Як Ви знаходите час лише для себе і чому його присвячуєте?
Я інтроверт і мені потрібен час, щоб побути наодинці із собою, тому я завжди намагаюся його знайти. Бувають миті, коли дуже багато всього відбувається в житті й у таких випадках я їду в Лавру, щоб просто побути зі своїми думками. У машині люблю послухати улюблену музику, а вечорами в мене обов’язковий ритуал з догляду за собою. Я багато працювала над тим, щоб полюбити своє тіло, тому тепер я щодня дякую за нього і дотримую улюбленої рутини з догляду за ним.
Із чого складається Ваше щастя і чи є щось, чого бракує для нього?
Для мене це сім’я, самореалізація і любов. Думаю, у наш час, самореалізація для дівчини стоїть на першому місці. Я записала своє ім’я в історію спорту, впевнено почуваюся в суспільстві, упевнено ходжу по землі, я відбулася як особистість. У мене є син і я в процесі відкриття власної школи з художньої гімнастики. Думаю, коли відкрию школу і в моєму житті з’явиться любов, тоді я й буду найщасливішою на світі.
З ким із жінок — сучасниць або історичних персонажів — Ви хотіли б поспілкуватися щиро й відверто? І про що була б ця розмова?
Це Джекі Кеннеді, принцеса Діана і Грейс Келлі. Для мене це три ікони в усьому, включно зі стилем. Ці жінки для мене приклад того, як потрібно триматися, попри те, що відбувається в особистому житті. З ними мені дуже хотілося б поговорити щиро й відверто.
