Як захистити себе на ринку праці після народження дитини: інтерв’ю з громадською діячкою Мариною Марченко
Багато жінок стикаються з дискримінацією, коли повертаються на роботу з декрету. Дискримінація ця набуває різних форм і масштабів: від неоднакової зарплати — порівнюючи з фахівцями такого ж рівня, але без дітей — до коментарів про те, що тепер їхній професійний рівень знизиться, тому що на першому місці завжди буде не робота, а дитина. Є дискримінація і в самому понятті "декрет": на думку фахівців з гендерного права, коректніше говорити не декрет, а відпустка для догляду за дитиною, або care work, як називають таку безоплатну роботу в західних країнах. До речі, в Україні в цій сфері досі спостерігається величезний гендерний розрив: тільки 3% чоловіків беруть відпустку для догляду за дитиною.
Про те, куди звертатися, якщо ви стикаєтеся з дискримінацією на ринку праці після народження дитини або потребуєте психологічної допомоги після пологів, ми розпитали громадську діячку Марину Марченко, співзасновницю громадської організації "Лада". Нещодавно "Лада" запустила безплатну гарячу лінію для батьків — її контакти ви знайдете внизу цього матеріалу.
Марина Марченко (фото — Олена Шовгенюк)Громадська організація "Лада" постала з мотивів особистих і глобальних водночас. З одного боку, юристка Марина Марченко хотіла застосовувати свої знання законів у громадській сфері — і допомагати жінкам. Але були для цього й особисті передумови: взявши відпустку для догляду за дитиною, Марина сама стикнулася з дискримінацією на свою адресу, а, вивчивши питання, зрозуміла, що знецінення материнства — "загальний біль" українських жінок. За сім місяців після народження сина Марина зареєструвала громадську організацію "Лада", команда якої не чекає див — і змінює світ тут і зараз. За плечима Марини — п’ятирічний досвід роботи в громадському секторі, а своїм головним завданням вона називає адвокацію інтересів жінок.
Марино, розкажіть докладніше, як виникла ідея організації, що покликана захищати й представляти права жінок.
До народження дитини я працювала юристкою у великій компанії. Коли пішла в декрет, то почала думати про те, де ще можу бути корисною. Мені були цікаві громадські організації як форма ведення справ. Я задумалася: як можу використовувати свої знання? Як, знаючи нормативні акти, можу домагатися змін у масштабах країни? Мені імпонують громадські організації тим, що ти можеш щось змінювати, але водночас не входити в політику, створювати класні продукти, але не входити в бізнес. Тобто балансуючи на межі бізнесу й політики, ти можеш зробити щось реально корисне.
Сьогодні "Лада" працює в трьох напрямах: це допомога у відновленні після пологів, комфортна соціалізація матерів і повернення на ринок праці. Третя тема для мене дуже особиста. Я працювала у відомій юридичній компанії України. Коли мій керівник дізнався, що я вагітна, багато чого змінилося. Тобто до цього я цілком успішно працювала понаднормово й залишалася до ночі на роботі, попри свій стан. Та коли він дізнався про вагітність, сказав: "Все, тепер у тебе не буде кар’єри. Ти більше не будеш такою продуктивною, як раніше. Дуже шкода, Марино!". Це було прикро чути. Поступово, спілкуючись з подругами й знайомими, я зрозуміла, що мій випадок не унікальний. Багато моїх співрозмовниць отримували цілком конкретний фідбек про те, що суспільство й ринок праці не готові розглядати їх всерйоз після народження дитини...
Тож ідея створити організацію виникла одночасно з тим, як я стала мамою. За кілька місяців після народження Льоні я почала відчувати, що мені затісно. Безумовно, я його люблю, але зрозуміла, що починаю втрачати свою ідентичність і ототожнювати себе з ним. "Ми з Льонею", "ми йдемо гуляти", "ми поїли" — я пройшла через усе це, але вчасно усвідомила, що насувається криза... Тож коли сину було сім місяців, я посадила його в слінг і вирушила до Міністерства юстиції з документами — реєструвати нашу громадську організацію.
Що саме ви робите, щоб домагатися розв’язання проблем на високому рівні?
Ми працюємо на кількох фронтах. По-перше, прагнемо допомогти вже сьогодні. Для цього маємо гарячу лінію для батьків (не тільки матерів), організовуємо онлайн-курси й зустрічі з фахівцями. По-друге, інформуємо на перспективу. Це робота і з органами влади зокрема. Ми проаналізували безліч програм, які за кордоном допомагають жінкам повернутися на ринок праці. Зібравши ці знання, розпочали діалог з Міністерством соцполітики та іншими профільними структурами — для того щоб показати, яких змін на законодавчому рівні потребуємо.
Загалом ми більше заточені на глобальні зміни. Так, момент "тут і зараз" нас теж хвилює: ми хочемо, щоб 10 000 жінок пройшли наш онлайн-курс і змінили щось у власних життях. Але не менш цікаво змінювати й глобальну культуру, рухати цей процес уперед.
Дайте кілька порад тим, хто, як і ви колись, стикнувся з дискримінацією на роботі, пов’язаною з народженням дитини. Як правильно реагувати?
Найважливіше і найперше — працювати зі своєю самооцінкою і самоцінністю. Розуміти, що я заслуговую адекватного ставлення просто тому, що я є — а не тому, що маю певний набір якостей. Також треба розуміти, що не можна знецінювати свого материнства. Не можна говорити, що я сиділа в чотирьох стінах і нічого не робила. Це не так. Материнство — така ж робота, тільки неоплачувана й цілодобова, з неї неможливо відпроситися, або написати заяву й полетіти у відпустку, або сказати своєму маленькому роботодавцю "я не маю ресурсу".
Я б радила не знецінювати досвіду, якого ми набуваємо, коли "сидимо вдома". Так, можливо, за цей час ми втрачаємо професійні знання. Але водночас ми дістаємо досвід менеджменту й тайм-менеджменту, розвиваємо стресостійкість, вчимося розв’язувати конфлікти, захищати свої межі й навчаємо цього іншу людину. Ну й звісно, багатозадачність — це теж класна навичка, якої ми набуваємо за цей час. Всі ці якості можна ефективно застосувати в роботі.
Тобто ви пропонуєте ставитися до материнства не тільки романтично, а й прагматично?
Так, звісно, тому що, виховуючи дитину, ми напрацьовуємо важливі навички.
І ще одна порада — не відмовлятися від допомоги. Просити про допомогу — це нормально. Просто потрібно знайти безпечну людину — це може бути мама, няня, чоловік.
Але ви сказали, що коли синові було сім місяців, ви з дитиною в слінгу пішли на роботу, тобто самі не просили про допомогу?
У мене не було няні, але був класний коворкінг для мам, що працюють. Я приходила туди, працювала за ноутбуком, а няні з коворкінгу стежили за дитиною. Також не можу заперечувати, що з двох з половиною років життя Льоні приблизно один рік з ним істотно більше часу проводив мій чоловік. Це був той період, коли "Лада" стала заходити у сферу івентів, мене часто не було вдома, і чоловік сидів з дитиною.
Ще з рекомендацій, які я хотіла б озвучити. Важливо пам’ятати, що не тільки "я мама" і це "моя дитина і моя проблема". Ні, вас двоє — батьків з однаковою участю у вихованні. Ми з чоловіком жартуємо, що він усього лише не вміє годувати грудьми, а так від мене нічим не відрізняється.
У нас був цікавий кейс.
Ми 8 березня ходили разом з чоловіком на Марш жінок. Одна з організаторів дала мені жилет і запропонувала координувати колону, яка порушувала питання материнства. Я йшла зі слоганом "Не декретна відпустка, а доглядова праця", а чоловік ішов поруч із плакатом "Не допомагаю дружині, а виховую та доглядаю наших дітей". Мова формує нашу свідомість, тому треба думати, що і як говорити. Фраза "у мене хороший чоловік, він допомагає мені з дитиною" мене тригерить, якщо чесно. У формулюванні "декретна відпустка" також багато дискримінації, але ми часто цього навіть не розуміємо.
Які зміни в Україні в цій сфері ви спостерігаєте в останні роки? Наприклад, чи стали українські чоловіки брати відпустку для догляду за дитиною частіше?
Сьогодні лише 3% чоловіків в Україні беруть відпустку для догляду за дитиною. Минулого року в нас прийняли новий закон, який офіційно дозволяє чоловікам іти в декрет. Єдине, мені як юристці хотілося б, щоб він більше заохочував. У Швеції, наприклад, батьки мотивовані йти вдвох у декрет на рівні законодавства: в цьому разі вони отримують єдину виплату від держави. Якщо один з них не йде, вони втрачають великі гроші.
Також у нас з’являються проєкти, які підтримують тат, — наприклад, Татохаб. Але це маленькі кроки, а тенденція гендерного розриву на ринку праці зберігається. Є ще одна проблема — розрив у заробітній платі між жінками, які мають дітей, і тими, що їх не мають. Згідно з даними статистики, зайнятість жінок, у яких вдома є дитина, становить у всьому світі 53%, а жінок без дітей — 68%.
Ну й ще трохи статистики — сумної, але я все-таки озвучу. На сторінці "Лада" у Facebook ми проводили невелике опитування про післяпологову депресію, в якому взяли участь 1500 жінок. І кожна 15-та відповіла, що мала депресію і думала про те, щоб заподіяти шкоду собі або дитині. В Україні цю проблему можна опрацювати: наприклад, кожна мати комунікує з педіатром, і він міг би подбати про здоров’я не тільки новонародженого, а й матері, яка переживає великий стрес. Водночас 73% опитаних жінок зазначили, що відчували осуд з боку лікаря. А хотілося б, щоб лікар був другом.
Які у вас є онлайн-курси та програми для молодих матерів?
Пів року тому ми запустили гарячу лінію підтримки батьків після пологів. На неї можуть телефонувати і мами, і тати, і близькі родичі. Ми зробили її максимально універсальною: можна ставити як нагальні запитання — і про тілесне відновлення після пологів, і про хвору спину, і про секс після пологів, — так і отримати психологічну підтримку, запитати про соцвиплати й отримати консультацію юриста. Це таке безпечне місце, де надають якісну, перевірену інформацію без хайпу. Можна пройти тест на вигоряння або на депресію — зробити чекап свого психологічного здоров’я. Адже в нас материнство транслюється як суцільне щастя, а мати — як фея, яка пурхає оселею. А насправді реальність інша: ти втомлена, тобі не подобається твоє тіло, гормони скачуть, а твоя бездітна подруга в цей час десь тусить... Це складно прийняти, якщо чесно. Проблеми — це нормально, найголовніше — вміти їх прожити гармонійно й екологічно для себе. Поділитися ними, отримати підтримку.
З якими проблемами ви стикнулися, запустивши гарячу лінію?
Передусім з тим, що жінкам дуже складно визнавати, що їм важко. Ми раді кожному дзвінку — але точно готові приймати й більше. Тут річ у тім, що в Україні в принципі немає культури звернення за психологічною допомогою. Але коли нам телефонують навіть 20 жінок на день, ми дуже втішені — тому що це 20 жінок, які сьогодні отримали допомогу. Вчасно — це дуже важливо.
Чим ще опікується команда "Лади", крім забезпечення роботи гарячої лінії?
Ми організовуємо зустрічі — онлайн і офлайн — з психологами, лікарями та іншими фахівцями. Нині більше перейшли в онлайн, улаштовуємо прямі ефіри. Також нині працюємо над запуском нового проєкту — освітнього курсу для мам, які хочуть повернутися на ринок праці, "Час настав".
Це безплатний онлайн-курс, що складається з 18 лекцій і триває три місяці (початок 17 січня), а відтак трансформується в групу підтримки з модераторами й психологом, тому що ми розуміємо, що отримати інформацію й надихнутися — це одне, а застосувати й не опустити рук, коли щось пішло не так — інше.
У чому його особливість? Навколо безліч курсів, як відкрити свій бізнес, але мало інформації для тих, хто хоче повернутися на колишнє місце роботи або знайти іншу компанію. Крім цього, у нас є унікальний компонент — материнство. Наприклад, ми говоримо про те, як проживати сепарацію з дитиною. І якщо вона плаче, коли ви йдете на роботу, — це не означає, що ви погана мама. Курс складатиметься з трьох блоків: про материнство й роботу; про материнство й самореалізацію (як писати резюме, як працювати на фрилансі); про материнство й бізнес (як написати бізнес-план тощо).
Нашу ідею підтримав проєкт "Я зможу" Фонду Олени Пінчук, Фундація Кока-Кола й безліч прекрасних спікерів і менторів, яким ми дуже вдячні.
Реєстрація на курс триває за посиланням:
Гаряча лінія підтримки батьків після пологів — 0800 500 313
