RU UA

Журнал VOGUE

Підписатися
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь

Біологиня Євгенія Прекрасна про свою експедицію в Антарктиду

21 березня 2020

На зимівлю в Антарктиду вирушила 25-та українська експедиція — її учасники проводитимуть наукові дослідження до квітня 2021 року. Євгенія Прекрасна, біологиня Національного антарктичного центру, спеціально для квітневого номера Vogue UA написала листа з Антарктики — і розповіла про те, як білий континент змінює людей назавжди.

Вівторок, 18 лютого 2020 року

«Антарктида божественно лаконічна. Все, що бачиш навколо, — це чотири кольори: білий, чорний, синій, іноді рожевий. Такої гармонії я не бачила ніколи: нічого зайвого. Коли ми йшли сюди на кораблі через острів Брабант — величний, чорний (його пагорби складені з вулканічних порід), з тонкими прожилками льоду, — я стояла на кормі й думала: «Як же це прекрасно! Навряд чи я коли-небудь побачу щось настільки ж ідеальне».

Євгенія Прекрасна

Цього разу наш шлях тривав довше, ніж торік (перша експедиція Євгенії в Антарктиду була у 2019 році. — Прим. ред.). Ми вилетіли з Києва до Мадриду, звідти — у Сантьяго-де-Чилі, а потім в Пунта-Аренас. Подорож на літаку тривала приблизно півтори доби. У Пунта-Аренас ми відразу пересіли на корабель — чилійський військовий Aquiles. Йому потрібно було зайти на кілька чилійських антарктичних станцій, тому замість 4—5 днів, як буває зазвичай, ми йшли океаном 16 днів. Наша станція була останнім, найпівденнішим пунктом призначення. Дорогою ми відвідали острови Кінг-Джордж, Грінвіч, півостров Трініті, затоку Парадайс. Штормів цього разу майже не було: протока Дрейка була до нас ласкавою, і ми пройшли її швидко й безболісно. Так рідко буває, нам пощастило. Бідою цієї подорожі, як не дивно, була нудьга. 16 днів — це забагато для такого плавання, а на берег нам дозволяли висаджуватися лише тричі. Тож ми використовували час із максимальною користю й досить плідно попрацювали.

Я біолог, почала досліджувати антарктичні мікроорганізми фактично відразу ж після закінчення університету, у 2012 році. У те, що потраплю в Антарктиду, не вірила до останнього — поки не отримала квитки. Станеш ти учасником експедиції чи ні, залежить від багатьох чинників: продуктивності досліджень, наявності публікацій у впливових західних журналах, цінності наукових результатів, які ти можеш привезти з Антарктиди. Напередодні подорожі я хвилювалася багато про що, але головне, що турбувало, — абсолютна невідомість. Як піде мій науковий експеримент? Чи буде просто — жити рік у великому колективі й обмеженому просторі? Як на станції ставляться до жінок? Що вдягнути? Що взяти із собою?

Більшу частину моєї валізи зайняли обладнання й розхідні матеріали для досліджень. Одягу небагато. Всі думають, що в Антарктиді весь рік -40 °C, але насправді літо тут тепле. Зараз, коли я пишу ці рядки, в Україні зима, а в нас літо, +4 °C й сонячно — ідеальний день для «роботи в полі»! Якщо вранці ми прокидаємося й бачимо, що погода сонячна, то намагаємося якнайшвидше виїхати на острови й попрацювати там.

Українські вчені в Антарктиді

Мій гардероб лаконічний: із собою я взяла термобілизну, похідні штани, легкий пуховик, непромокальну куртку, трекінгові й гумові черевики. Головний принцип антарктичної уніформи — багатошаровість: термобілизна, фліс, штормова куртка. Окуляри обов’язково: через стоншення озонового шару тут легко обпекти очі. І сонцезахисний крем зі SPF 50. Наш стиль одягу в експедиції я жартома називаю «зимові Карпати».

У цій експедиції тривалістю в рік у мене два наукові проєкти. Мета першого — дослідження фіто- і бактеріопланктона в морі під час антарктичного літа. Якщо коротко: ці мікроорганізми мають потужний вплив на баланс парникових газів між океаном і атмосферою. У сезон ми з колегами щотижня виходимо в море на човнах, відбираємо зразки води в акваторії Аргентинських островів, після чого зразки негайно фільтруємо для концентрації бактерій. Потім я вивчаю їх в лабораторії на станції.

Антарктида майже повністю вкрита льодом, тільки 2% її території колонізовані рослинами. Переважно це острова поруч з Антарктичним півостровом — на одному з них і розміщується наша наукова станція. Ростуть тут переважно мохи. Але є й два різновиди квіткових рослин — щучник антарктичний і перлинниця антарктична. Саме з ними пов’язаний мій другий проєкт: я вивчаю мікроорганізми, асоційовані з квітковими антарктичними рослинами, які, ймовірно, допомагають виживати в суворих умовах. Щучник і перлинниця унікальні: переживають морози антарктичної зими, а під час полярного літа здатні переносити постійне замерзання й танення (яке зазвичай руйнує клітини) й інтенсивне опромінення ультрафіолетом. Людині тут досить кількох годин, щоб дуже обгоріти, а ці рослини цілодобово витримують такі умови. Моє завдання — зрозуміти, завдяки чому це відбувається.

Українська станція «Академік Вернадський» розташована на острові Галіндез — вона тут єдина. Крім неї більше нічого немає. Зате багато пінгвінів, ми їх чуємо й бачимо постійно. Острів колонізує один вид пінгвінів — віслюковий. Вони дуже гучні, і їх дуже багато — нині якраз підростають пташенята. Є ще пінгвіни Аделі — вони живуть на сусідньому острові, але іноді приходять у гості. Взимку можуть дістатися й імператорські. Пінгвіни нас взагалі не помічають, хіба що, якщо йдеш їм назустріч, можуть обійти.

Розчарую тих, хто думає, що ми щодня прокидаємося й спостерігаємо полярний світанок з вікна. Ні, вікно в нашій кімнаті заклеєно фольгою: влітку в Антарктиді майже цілодобово день, а з постійним освітленням важко спати. Тому найромантичніші пейзажі — з вікон їдальні: звідти видно гори Антарктичного півострова.

Антарктида змінює людину назавжди. Найскладніше й водночас найдивніше — ти рік живеш в ізольованому просторі. Забуваєш про соцмережі й інформаційне сміття, уважніше ставишся до деталей, більше цінуєш тих, хто поруч. З’являється час на «подумати». А ще я виявила дивовижний феномен: хай з ким ти зустрівся в Антарктиді або по дорозі сюди — яхтсменом або колегою — ви ніби стаєте друзями назавжди. Навіть якщо бачилися кілька хвилин, а потім, через рік, перетнулися «на землі», наприклад, на конференції — ти розумієш, що це близька тобі людина. Антарктида вчить людяності й дуже зближує».

P.S. Євгенія Прекрасна перебуває в Антарктиді ще із січня, тоді як 20 березня стало відомо, що українська антарктична експедиція, яка вирушила в Антарктику в березні, не змогла дістатися станції «Академік Вернадський» через пандемію коронавірусу.

Фото: Юрій Шепета, Євгенія Прекрасна

путешествия ·

Ще в розділі Lifestyle

Популярне