RU UA

Журнал VOGUE

Підписатися
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь

Говорити як Цицерон: кілька правил ораторської майстерності

22 вересня 2020

З початком осені, університетських і шкільних семестрів, а також активних переговорів знову актуальна ораторська майстерність. Vogue.ua згадує тренінг з мистецтва ораторської майстерності в Академії ДТЕК Олександра Зайоми — і головні правила ораторського мистецтва.

Жести

Жести, що супроводжують будь-яку промову, завжди на благо. Вони оживляють картинку, підтримують увагу слухачів, дають потрібне емоційне забарвлення навіть найбільш нейтральній і безликій інформації. Варто мати на увазі кілька правил: жести мають бути відкритими. Якщо зовсім просто — пахви не мають бути затиснені. Що більша аудиторія, то вищою і ширшою може бути жестикуляція. Ще одне правило: жест не має бути уривчастим і наче сором’язливим. Можна затримати жест, щоб донести певну думку до співрозмовників. Ну й звісно, жести мають бути доречними — тобто відповідати духу й змісту промови (презентації, виступу, доповіді).

Жести бувають різними: вказівними (причому вказувати можна і рукою, і поглядом), зображувальними (як ті, якими зображують пісочний годинник), ритмічними (наприклад, кілька рубальних рухів ребром долоні) і ще багато різних. Дуже виразна жестикуляція — у Барака Обами. Саме його виступи радять дивитися тренери з ораторської майстерності.

Тим, хто не звик жестикулювати, спершу здається, що рухи руками мають дивний і неприродний вигляд. «У книжці „Генії та аутсайдери“, — каже Олександр, — є теорія про те, що опанувати будь-яку майстерність можна, якщо вивчати її 10 тисяч годин. Тому такою важливою є практика». Щоб натренувати жестикуляцію, можна гратися з друзями: одне і те ж речення (перше-ліпше, сайт vogue.ua — на допомогу) вимовляти з різною інтонацією — і різними смисловими наголосами. Ось буквально, беріть будь-який заголовок матеріалу — і спробуйте прожестикулювати його.

Зоровий контакт

Часта помилка промовців — мовити в порожнечу, звертатися внутрішнім поглядом до «палацу розуму». Це провальна тактика: аудиторії важливо розуміти, що перед нею жива людина, яка не просто бубонить собі під ніс або веде нескінченний монолог, а спікер, який ділиться своїми думками й знахідками просто тут і зараз.

Для цього потрібно дивитися в очі слухачам: і тим, хто на задніх лавах, і тим, хто з різних флангів. Часто налагодити зоровий контакт допомагають питання до залу.

Еееее....

Хтось називає їх «словами-паразитами», хтось — «атавістичними звуками». Це ті тривалі «емммм», «ммм», «еееее» і всякого роду «ось», які люди використовують, щоб заповнити паузи під час побудови фраз. «Нічого страшного не буде, — каже Олександр, — якщо на обмірковування питання або формулювання спікер візьме невеликий тайм-аут. Часто це не просто сприймається нормально, а ще й викликає повагу: людина уважно ставиться до сказаного». Пауза — це ще й потужний інструмент, який дає змогу завоювати й утримувати увагу аудиторії. Головне правило тут — театральне: взяв паузу — не бійся тримати її якомога довше.

Шкідливі запитання

Іноді трапляється, що наприкінці виступу спікера «прилітають» неприємні, а часом і відверто хамські запитання. Безумовний рефлекс майже будь-якої людини — почати відповідати й долучитися до абсолютно непотрібної полеміки, з якої важко вийти переможцем. Спікер рефлекторно починає виправдовуватися — і тим самим зводить нанівець успіх, досягнутий раніше, або починає атакувати у відповідь — що теж часто позбавляє його симпатій аудиторії. Найкраща тактика — критично оцінювати запитання. І пам’ятати: його мета — не отримати відповідь по суті, а вибити з колії.

Під час роботи з неприємними запитаннями є кілька правил:

1. На них можна не відповідати. По суті, це теж відповідь.

2. За запитання можна дякувати. Запитанням можна робити компліменти. Їх можна оцінювати, зокрема й критично. І у всіх випадках запитання варто аналізувати.

3. Не поспішати відповідати — і не боятися тримати паузу.

4. Говорити у відповідь: «Не знаю», безтурботно знизуючи плечима або чесно розводячи руками.

5. Якщо запитання незрозуміле, то краще уточнити у візаві, що він має на увазі.

6. Часто працює прийом, коли будь-яка відповідь починається з «Так». Зрештою, завжди можна додати «Але». «Так, але ні».

7. Ніколи не завадить іронія, але вона потребує досить гарної реакції та інтелекту.

8. Працюють енкоди — парадоксальні, часто беззмістовні твердження, які, втім, доречні майже в будь-яких ситуаціях: наприклад, «Люби запитання у відповіді, а не відповідь у запитанні» або «Не ставте страшних запитань, щоб не отримати страшних відповідей».

Відповіді на неприємні запитання можна й продумати заздалегідь. Завчити до автоматизму — і безсоромно використовувати. Наприклад:

Запитання:

Навіщо ви нам зараз все це розповідаєте? Ви розумієте, що все це — нісенітниця?

Варіанти відповідей:

— Гм. Нісенітниця? — Цікаво. А якої миті у Вас склалося таке враження?

— Я не Вам.

— Можу заспівати

— А яку відповідь Ви хочете від мене почути?

Запитання:

— Вам не соромно такі дурниці молоти?

Варіанти відповідей:

— Почнімо з критеріїв. Що Ви маєте на увазі під терміном «дурниця»?

— Цікавий зворотний зв’язок. Наступне запитання, будь ласка.

— Що ми все про мене та про мене. А як Вам загалом?

— Як Ваше запитання стосується сказаного?

Якщо запитання справді зачепило, неприємне або болісне, допустимі такі формулювання:

Я розумію, про що Ви, але розмежовуймо (приватне і роботу, емоції й конструктив тощо).

Для мене це непросте запитання. Ви дозволите не відповідати?

М’яко поставити опонента на місце допомагає зустрічне запитання: Ви зараз серйозно про це запитуєте?

Артикуляція

Щоб мовлення було чистим і виразним, варто робити гімнастику артикуляції. Найпростіші вправи треба практикувати щодня. Перелік можна подивитися, наприклад, тут.
 

Добре проговорювати з максимальною чіткістю поєднання звуків:

кпті, кпте, кпта, кпто, кпту, кпти

бдгі, бдге, бдга, бдго, бдгу, бдги

зждрі, зждре, зждра, зждро, зждру, зждри

Таких поєднань досить багато, їх можна знайти в Google. Головне правило — артикулювати перебільшено чітко, «наче ви пояснюєте щось недалекій людині через товсте скло», — каже Олександр. 

Скоромовки

Допомагають відкалібрувати мовлення скоромовки:

«Гонец с галер сгорел».

«А мне не до недомогания».

«Ми свій фундамент перефундаментувАли, перевИфундаментували, перефундаментуйте, перевифундаментуйте ви свій».

Якщо вони здаються невимовними, треба взяти пробку від шампанського, затиснути її в зубах — і проговорювати скоромовки так. Після п’яти хвилин практики можна витягнути пробку — і насолоджуватися тим, як легко вилітають звуки.

Рекомендовані ресурси

– Фільм «Король говорить»

– Виступи TED

– «Неймовірне тіло людини» National Geographics

– «На лінію вогню», Сергій Кузін

– «Пиши і скорочуй», Максим Ільяхов, Людмила Саричева

– «Ідеальний аргумент», Вадим Петровський, Олексій Ходорич

Подяка за допомогу в підготуванні матеріалуAcademy DTEK


этикет · деловая мода ·

Ще в розділі Lifestyle

Популярне