До Vogue UA Conference 2023 залишилося
SOLD OUT

Книга на вихідні: "Час свінгу" Зеді Сміт

"Час свінгу" – новий роман наймоднішої британської письменниці Зеді Сміт. Розповідає редактор відділу культури Vogue UA, Дарія Слободяник.

Зеді Сміт обожнюють всі, особливо глянцева преса, яка називає Сміт не інакше як "літературна богиня". Для обкладинки Gentlewoman 2016 року її зняв модний дует фотографів Inez & Vinoodh, і від цього портрета не відірватися: розумний погляд, гострі вилиці, темно-червоні губи, розсип веснянок на обличчі, а на голові – шарф, зав'язаний як тюрбан. Vanity Fair включає її в списки наймодніших знаменитостей, британський Vogue називає іконою стилю і замовляє колонки про сучасне мистецтво. Але потрібно правильно розставити акценти: Зеді Сміт не є прихильницею глянцевої преси, в інтерв'ю розповідає, що ніколи не мріяла потрапити на обкладинки журналів, і каже, що носить демократичні марки – наприклад, Asos. Зараз разом зі своєю сім'єю британка живе в Нью-Йорку: Сміт, крім усього іншого, ще й професор Нью-Йоркського університету. У вільний від літератури і викладання час пише колонки для New Yorker і Guardian.

Реклама

Зеді Сміт заявила про себе, коли їй не було ще й 30 років – 2000 року весь світ обговорював її дебютний роман "Білі зуби". Після його виходу посипалися схвальні відгуки: літературна сенсація, Чарльз Діккенс у спідниці. "Час свінгу", з якого я, не дуже логічно, почала своє знайомство з творчістю Зеді – новий, п'ятий роман, який доводить, що Зеді Сміт все-таки не тимчасова сенсація, а великий автор, і що нам пощастило бути її сучасниками.

"Час свінгу" – роман потужний, чесний, поліфонічний і зухвалий. Багато в чому історія автобіографічна: головна героїня – дівчина-мулатка, чий тато був британцем, а мама народилася на Ямайці, і це, звичайно, сама Зеді Сміт, яка виросла в Лондоні у змішаній родині. Вона живе в тому ж спальному районі, де виросла сама Зеді, і любить те саме, що в юності любила майбутня письменниця, – джаз і танці. Сама Зеді у студентські роки підробляла джазовою співачкою і ледь не стала танцівницею. Роман починається в 80-х і розповідає про дитинство головної героїні: про мрії стати танцівницею, захоплення мюзиклами і старими голлівудськими фільмами, про складні стосунки з матір'ю-інтелектуалкою, яка пізніше займеться політикою і балотуватиметься в мери, про дружбу з дівчинкою Трейсі – більш талановитою і щасливою, що пронизуватиме всю книгу. У зрілому віці героїня – до речі, в книзі вона безіменна – стане особистим помічником великої поп-зірки і об'їздить з нею весь світ, а потім потрапить у центр скандалу. Зірку звуть Еймі, але критики припускають, що вона списана з Мадонни. Еймі фанатично займається благодійністю (нагадаємо, у Мадонни є фонд "Відродження Малаві") і налагоджує освіту в одній африканській сім'ї, під час поїздки в яку між героїнею і Еймі настає "охолодження".

Крім всіх літературних переваг, "Час свінгу" – ще й дуже сучасна книга. Головна її тема, як і інших романів Зеді Сміт, – це культурні війни. Героїня "Часу свінгу" потрапляє у ситуацію, в якій опиняється музикант Дон Ширлі з фільму "Зелена книга". "Я недостатньо чорний, я недостатньо білий, я недостатньо чоловік" – говорить в одній зі сцен Дон. Так і дівчина з "Часу свінгу". У Лондоні, де вона виросла, так і не стає своєю – у класі з степу вони з Трейсі були єдиними темношкірими дівчатами, і це "не такі, як всі" переслідуватиме їх все дитинство; в Африці, куди героїня приїжджає допомагати, її теж сприймають як чужу. Де, в результаті, її місце? Ймовірно, це не раз запитувала себе і сама Зеді Сміт.

"Час свінгу" минулого року номінували на Букерівську премію: назвали найсильнішим романом Зеді Сміт. Це рідкісний випадок, коли роман про одночасно особисте і публічне так цікаво читати, і йому так болісно співпереживати. А, головне, це дуже розумна книжка неймовірно розумного автора. Вона наповнена алюзіями на сучасну культуру – музику Майкла Джексона і програми Опри Вінфрі, мюзикли Фреда Астора і роботи філософів ХХ століття, релігійні організації і ліберійських політиків. Все це, звичайно, не про ерудицію автора, а про те, що полікультурність і гнучкість – наш єдиний шанс стати по-справжньому кращими і сильнішими.

Не слідуй за модою — відчувай її

Підписатися

Ще в розділі

Популярне на VOGUE

Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності, та погоджуєтесь на використання файлів cookie.