Що потрібно знати про новий серіал "Це гріх"
На HBO Max показують "Це гріх" — британський серіал про життя геїв у Лондоні 1980-х і епідемію СНІДу. Складна й трагічна тема подана в жанрі драмеді — і зроблено це пронизливо.
1981 рік, Лондон. Яскраве вільне місто вабить таких же молодих і вільних з усієї країни. Один з них — головний герой Річі (його грає лідер групи Years & Years Оллі Олександр) — переїжджає до Лондона з острова Вайт. Батьки Річі хочуть, щоб він став юристом — і взагалі, нормальним. Особливо його брутальний батько, який замість прощального напуття дає синові презерватив і радить бути акуратним з дівчатами. Річі вступає на юридичний, але швидко кидає цю справу й переходить на факультет драми, мріючи стати актором. У Лондоні Річі знайомиться з Роско (Омарі Дуглас) — ексцентричним хлопцем, що виріс у консервативній нігерійській родині. Роско пішов з дому, оскільки сім’я, дізнавшись, що він гей, вирішила відрядити його назад до Нігерії. Пішов з дому ефектно, вдягнувши топ і мініспідницю та нафарбувавши очі яскраво-зеленою підводкою, — не ховаючись і нікого не соромлячись. Незабаром до них доєднається Колін (Каллум Скотт Гауеллс) — сором’язливий хлопець з Уельсу, якого виховала мати-одиначка і який мріє стати модельєром. Друзі поселяться в одному будинку — і з любов’ю назвуть його Рожевий палац. Веселитимуться на вечірках, танцюватимуть до ранку під гіти 80-х, закохуватимуться і страждатимуть — а у Великій Британії тим часом вибухне епідемія ВІЛ...
Творець серіалу "Це гріх" — один з найдосвідченіших британських сценаристів Рассел Ті Девіс. Багато хто знає його як людину, що перезапустила серіал "Доктор Хто", а також зняла дотепне політичне шоу "Роки" (або "Довгі роки") з Еммою Томпсон. Але той, хто давно стежить за британським телебаченням, пам’ятає, що наприкінці 90-х серіал Ті Девіса "Близькі друзі" про геїв з так званого квір-кварталу Манчестера був справжнім гітом (пізніше його римейк навіть випустили в Штатах). Втілити на телебаченні сюжет, присвячений епідемії СНІДу у 80-ті, було давньою мрією Рассела Ті Дейвіса, і на це в нього пішло п’ять років. В інтерв’ю він зізнається, що такий "непопулярний" сюжет важко було продати: спочатку від нього відмовилися BBC One, потім ще кілька кампаній, і в підсумку за виробництво взявся канал Channel 4, скоротивши шоу з восьми серій до п’яти.
Рассел Ті Девіс народився в 1967 році, тож його юність якраз припала на роки, описувані в "Це гріх" (1981—1991). Він зізнається, що сценарій багато в чому заснований на його власному досвіді й досвіді його друзів, а також знятий "на спомин про покоління, яке загинуло через жахливу хворобу". Можливо, тому серіал такий пронизливий і щемливий — його автор знає, про що говорить. Але було б наївно вважати, що винятково особистий досвід дав змогу Расселові Ті Девісу зняти один з найкращих серіалів цього року. Передусім "Це гріх" варто подивитися за блискучу акторську роботу та неймовірні емоції, які він змушує пережити, — градус пристрастей і тон розповіді, який змінюється від комедійного до трагічного, змусить вас спочатку хихотіти, а потім плакати.
Кожна серія присвячена певному періоду: перша — це 1981, друга — 1983, потім 1986 рік і так далі. І якщо перша серія — це суцільна легкість буття — вечірки, рейви, — то починаючи з другої серії героям вже не так весело. До Лондона доходять чутки, що в Штатах з’явилася нова хвороба, від якої помирають гомосексуали — її називають чи то "рак геїв", чи то грип. Ніхто не розуміє нічого, але ясно, що ця хвороба — стигма, якесь тавро. Чоловіки помирають стрімко й у муках — у когось виявляються ураженими легені, у когось — мозок, хтось втрачає здатність ходити.
Спершу наших героїв це не хвилює, особливо затято цю хворобу, яку згодом назвуть СНІД і від якої в 1991 році помре Фредді Мерк’юрі, заперечує головний герой Річі. 30-річний музикант Оллі Александер, що грає Річі, — справжня зірка серіалу. Його герой живий і об’ємний — самовдоволений, самовпевнений, зухвалий хлопець, який тільки-но скуштував життя й не збирається зупинятися. Оллі Олександр добре розуміє роль: зараз він ЛГБТ-активіст і справжня квір-ікона у Великій Британії, але в шкільні роки в Уельсі хлопець стикався із жорстким булінгом. Про це актор розповів у великому інтерв’ю The Guardian напередодні прем’єри "Це гріх". "Іноді я кричав. Я не був хорошим бійцем. У моїй школі ми багато тренувалися з регбі. Одного разу я начебто непогано зіграв, і коли повертався в роздягальню, два популярні хлопчики року обійняли мене й сказали: „Молодець, Оллі", а я такий: „Я не можу в це повірити, ось воно!". Потім вони збили мене з ніг і штовхнули обличчям у бруд. Це було важко".
З 13 років Оллі Александер страждав на психічні розлади, булімію, а під час нападів тривоги різав себе — про це він навіть зняв документальний фільм для BBC, у якому розповідає про потребу освіти й психологічної роботи з підлітками, інакше булінг може призвести до трагічних наслідків. Сам Оллі одного разу потрапив до лікарні через проблеми із серцем, викликаними чищенням організму, до яких він вдавався, бажаючи схуднути, — і злякався, що може померти. За свою просвітницьку роботу актор і музикант отримав кілька премій у Великій Британії — тож складно знайти на роль Річі більш підхожого актора.
Оллі АлександерАле не тільки Оллі Александер задає правильний тон серіалу. У ньому також з’являється американський актор, комік Ніл Патрік Гарріс (зірка серіалу "Як я зустрів вашу маму"), — він грає персонажа Генрі Колтрейна, що помирає від СНІДу в першому епізоді. Уже багато років Ніл Патрік Гарріс живе в одностатевому шлюбі й багато виступає на захист ЛГБТ-руху в Штатах. Ще один важливий актор — національне надбання Британії, письменник Стівен Фрай, якому в серіалі дісталася роль впливового політика, що приховує свою орієнтацію. Єдина дівчина в цій яскравій кампанії — Джилл (Лідія Вест) — в якомусь сенсі грає для хлопців роль "матері". Озброївшись рукавичками та дезінфекційним засобом, вона готуватиме їжу й прибиратиме за хворими на СНІД, і фактично сидітиме біля ліжка смертельно хворих хлопців, тримаючи їх за руки. За словами Рассела Ті Девіса, Джилл має прототипа — його подругу, яка дійсно бачила у 1980-ті багато смертей від СНІДу.
Тон розповіді різко змінюється в третій серії, коли від СНІДу раптово гине один з головних героїв (не казатимемо, хто саме). Він згасає стрімко, і цей процес показаний так моторошно й проникливо, що навряд чи ви стримаєте сльози. Драматизму додають сцени в лікарні — згідно з тодішнім законодавством, хлопців, інфікованих ВІЛ, ізолювали в госпіталь (насправді ні), закривали за сімома замками, і не пускали до них нікого. І в цей момент серіал з драмеді впевнено перетворюється на трагедію шекспірівського розмаху — коли глядач чітко розуміє, що за історією кожного померлого хлопця стоять реальні люди. Театр, до речі, раз по раз фігурує в серіалі, оскільки Річі мріє стати великим актором. Лежачи в ліжку з одним зі своїх численних коханців, він кидає фразу, яка стає квінтесенцією серіалу: "Я можу бути ким завгодно. Можу бути Гамлетом, можу — Ромео. Але якщо я скажу, що я гей, я буду просто клоуном".
Серіал "Це гріх" можна подивитися на HBO Max.
