Режисер Ґас Ван Сент про фільм "Не хвилюйся, він далеко не піде"

30 серпня у прокат вийшов фільм "Не хвилюйся, він далеко не піде" – нова робота режисера Ґаса Ван Сента.

Ця стрічка – драмеді на основі однойменної книги мемуарів карикатуриста Джона Каллагана, виданої 1989 року. 21-річний Джон Каллаган потрапив в автомобільну аварію з вини водія в нетверезому стані, після чого прокинувся прикутим до інвалідного крісла. Незабаром він почав малювати карикатури, що стали їдкою сатирою на американське життя та завдяки публікаціям у Willamette Week отримали широке поширення. Режисер фільму – Ґас Ван Сент – володар "Золотої пальмової гілки", призер Берлінського кінофестивалю і номінант на премію "Оскар" за фільм "Розумник Віллі Гантінґ", розповів Vogue.ua про особливості головного героя, Джона Каллагана, та чому знадобилось 20 років на реалізацію фільму.

Кадр з фільму "Не хвилюйся, він далеко не піде"

Кадр з фільму "Не хвилюйся, він далеко не піде"

"Минуло 20 років перш, ніж ми почали зйомки. Коли ти працюєш над сценарієм, тримаєш його у руках, здається, що все гаразд, скоро розпочнеться робота, тоді знову минає багато часу і з’являється враження, що це не трапиться ніколи. Рушійним моментом стала смерть самого Джона Каллагана 2010 року.

Ще з 1990 року на головну роль претендував Роббі Вільямс. Я думаю, проблема в тому, що протягом 20 років, очевидно, він не міг звільнити свій час достатньо, щоб ми розпочали. З Джоном Каллаганом вони були схожими. Роббі ставав одержимим, коли починав смішити когось, він не міг зупинитись – продовжував це робити та попадав у своєрідний транс від сміху оточення незалежно від того, чи це була велика компанія чи навіть одна людина. Коли ж Джон малював карикатури – він потребував оцінки, міг просто вийти на вулицю і показувати їх людям. Каллаган міг зупинити перехожого і запитати: "Як ви гадаєте, це весело?".

Я думаю, він потребував фідбеку, але, водночас, і хотів побачити сміх. Але йому вже було недостатньо одного чи двох людей, що побачили його карикатури, він хотів більше, тому почались публікації.

Під час підготовки до фільму, я спілкувався з людьми, що оточували Джона у госпіталі, де він помер. Але Гоакін, він купив інвалідне крісло ще перед початком, хоч ми і не мали фінансування. Всюди працював з ним. Він сам готувався до зйомок.

Кадр з фільму "Не хвилюйся, він далеко не піде"

Сам Джон Каллаган був ірландцем – справжнім бородатим ірландцем в Америці, що кумедно тому, що він зростав незалежно від будь-яких обмежень, навіяних Ірландією. Джон був проблемною людиною, справжнім траблмейкером, більше того, вважав себе дотепником.

В сім’ї він був найстаршим сином. Разом з тим, його всиновили, тому незважаючи на прізвисько Каллаган, він відчував несхожість з чотирма іншими дітьми в домі. Знайти де саме він народжений та якої крові була його сім’я було романтичною справою, і він продовжував залишатися у постійних пошуках того, хто ж він".