До Vogue UA Conference 2023 залишилося
SOLD OUT

Актор Фелікс Маріто — про співпрацю з Balenciaga, життя в передмісті Парижа та садівництво

Зірка французького незалежного кіно Фелікс Маріто — про співпрацю з Balenciaga та виклики акторської професії.

"Я не прагну бути багатим чи знаменитим, я просто шукаю чисті емоції. Мистецтво — моя релігія", — каже Фелікс Маріто. Ми зустрічаємось у Києві біля входу в готель Radisson. 28-річного французького актора не відрізнити від писаного київського модника: на ньому панама, мішкуваті джинси, кросівки Balenciaga. До столиці він прилетів як член журі кінофестивалю "Молодість". В Україні Маріто не вперше, має тут багато друзів — режисери, актори, музиканти. Він каже, що у захваті від самого фестивалю, глядачів та "вайба" Києва.

Реклама

Фелікс Маріто — один із найбільш яскравих та сміливих акторів сучасної Франції. "Найгарячіший французький актор" — пише про нього i-D. Його кар'єра розпочалася у 2017 році з невеликої ролі у гучному фільмі Робена Кампайо "120 ударів за хвилину". Фільм, присвячений активістам знаменитого гурту Act Up-Paris, який привертає увагу до проблеми СНІДу, взяв Гран-прі Канського фестивалю. Коли Фелікс потрапив на проби, йому було 23 роки, але фанатом акцій ACT UP він був ще з підліткових років: "Під час мого навчання у школі образотворчих мистецтв у Парижі ми з друзями проводили "антипатріархальні" перформанси, створивши групу під назвою ACT HOLE як данину поваги активістам ACT UP. Тож моє серце з перших хвилин належало цьому фільму".

До "120 ударів за хвилину" Фелікс не думав про кар'єру актора. Він виріс у селі в Бургундії, у простій родині. "Я був непередбачуваною дитиною — хуліганив, встрявав у сутички з поліцією. У 16 років покинув школу. Підпрацьовував офіціантом, кухарем. Я не був щасливим — просто намагався вижити, як умів. Потім я зустрів людей, які сказали, що маю своєрідний погляд на світ — і мені варто використати це для творчості", — розповідає Маріто.

Фелікс вирушив до Парижа, де вступив до Вищої школи образотворчих мистецтв — щоб стати художником. "Мені знадобилося чимало сміливості, щоб наважитися жити не так, як мої батьки, — у моїй родині ніколи не було акторів. Тато працює у владних структурах, мама — у лікарні. Коли я вступив до Школи образотворчих мистецтв, це було схоже на сон. Зараз батьки мною пишаються, тому що часто бачать мене по телевізору чи в інших медіа, але спочатку, коли я сказав мамі, що збираюся до Школи образотворчих мистецтв, вона запитала: "Хіба ти не хочеш знайти нормальну роботу?" — Згадує актор. — Дорослішаючи, я зрозумів: вони просто боялися, що програю в житті. Але я не вважаю, що щасливе життя — це комфорт. На мою думку, щасливе життя — це коли ти маєш вибір".

У 2018 році Маріто отримав премію "Люм'єр" як найперспективніший актор Франції, за фільм "Дикий" — драму режисера Каміля Відаль-Наке про юного Лео, який, попри пережите насильство та агресію, шукає кохання. Фільм знято в натуралістичній манері і часом здається, що Фелікс не грає, а живе у кадрі. Прем'єра "Дикого" пройшла в Каннах, після фестивалю Маріто отримав захоплені відгуки преси та безліч пропозицій. Ця роль далася йому непросто, але Фелікс стверджує, що не боїться складних ролей, — його герої закохуються і вмирають від кохання, їх б'ють і принижують (після "Дикого" була драма дорослішання "Джонас" та нещодавній фільм "Дастін", який завоював приз на кінофестивалі у Торонто). Інша річ — як долати моральну напругу, знімаючись у "соціальному" кіно?

Я не вважаю, що щасливе життя — це комфорт. На мою думку, щасливе життя — це коли ти маєш вибір".

"Мені здається, бути актором — означає покласти чистий аркуш паперу на землю і чекати, поки піде дощ. Щойно перші краплі впадуть на папір, на ньому проступлять візерунки. Так і зі мною: я поверхня, де народжуються емоції. Так, "Дикий" був важким фільмом: на зйомках мені постійно здавалося, що я оголений. Плюс фізичного насильства було аж занадто — і після того я не міг зрозуміти, що робити, як заспокоїтися. Зараз, з досвідом, полегшало — мені допомагають йога, медитація". Маріто зізнається, що часто вдається до стародавніх практик ченців Шаоліня — щоб "повернутися до себе".

Цього року Фелікс має дві прем'єри. Перша — стрічка "Том" режисера Фаб'єна Берто. Це історія про хлопця, який повертається з ув'язнення і випадково дізнається, що став батьком і його сім'я живе у занедбаній халупі на узліссі. Друга — політична драма "Ворог" Стефана Стрекера. У 2022 році виходить фільм "Ти не будеш один" австралійського режисера Горана Столевскі — хорор, дія якого відбувається в ізольованому македонському гірському селі у 1800-х роках. Усі стрічки було знято до пандемії — Фелікс каже, що вдома майже не бував. Тож локдаун став для нього щасливим часом.

Маріто живе в передмісті Парижа — там має будинок із садом і двох собак. "Я почуваюся краще в селі — Париж для мене надто агресивний та буржуазний. Коли ви актор і йдете в пекарню, щоб купити їжі, на вас відразу звертають увагу і шепочуться: "О, я бачив його в кіно" — і це робить із вас параноїка. (Сміється). А в моєму селі люди не ходять до кінотеатрів, тож вони мене не знають. Хіба як дивного сусіда. Моє хобі — спостерігати, як ростуть рослини. Коли я подорожую, зазвичай купую скрізь насіння, а потім саджаю його — мрію в майбутньому завести теплицю. І під час локдауну нарешті зміг приділити увагу своєму саду. Я завжди намагаюся цінувати те, що є. Для більшості людей моє життя — мрія: багато молодих людей хочуть зніматися в кіно. Але я ніколи не мріяв про це — тож я вдячний долі".

Незважаючи на те, що Фелікс віддає перевагу тиші свого саду, а не шуму паризьких вулиць, він завсідник модних вечірок і показів. Без нього у першому ряду не проходить жодне шоу Saint Laurent та Lanvin. З Бруно Сіалеллі, креативним директором Lanvin, його пов'язує десятирічна дружба, з Ентоні Ваккарелло — співпраця. Нещодавно Маріто разом із Шарлоттою Генсбур та ще кількома акторами зіграв у фільмі "Вічне світло", який Гаспар Ное зняв спеціально для Saint Laurent. "Saint Laurent роблять найкращі косухи у світі", — каже Фелікс. І додає, що не вважає себе модником, просто йому подобається, "як люди виявляють себе через одяг". "Більшість моїх друзів працюють у fashion-індустрії, бо Париж є столицею моди. Я люблю Balenciaga за те, що вони ніколи не бувають поза політикою і вони завжди мають що сказати про сучасний світ. Нещодавно хлопці з Balenciaga прийшли до мене і заявили: "Ми одягаємо Карді Бі, гравців у футбол та інтелектуалів — нам здається, ти десь посередині, отож ось тобі наші нові кросівки".

Під час інтерв'ю на Феліксі чорна футболка з написом Aalïyah Beirut — із лімітованої колекції берлінського бренду GmbH, випущеної для збирання грошей на відновлення Бейрута після вибухів улітку 2020 року. Фелікс каже, що цінує речі з позицією, бо одяг — "знак, який ми відправляємо у світ, і цей знак має бути осмисленим".

Текст: Дарія Слободяник

Фото: Valentin Hennequin

Стиль: Ferdi Sibbel

Грумінг: Joséphine Brignon

Не слідуй за модою — відчувай її

Підписатися

Ще в розділі

Популярне на VOGUE

Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності, та погоджуєтесь на використання файлів cookie.