RU UA

Журнал VOGUE

Підписатися
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь

Українські колекціонери – про перші кроки у колекціонуванні та промоцію України у світі

15 серпня 2021

При центрі сучасного мистецтва М17 вже декілька років працює Клуб Колекціонерів. Своєю місією учасники Клубу вважають не тільки популярізацію колекціювання, але і промоцію українського мистецтва в світі. Про це ми поговорили з учасниками Клубу.

Юрій Когутяк

Юрій Когутяк, один із засновників і голова правління Українського Клубу Колекціонерів Сучасного Мистецтва, розповідає, як усвідомив себе колекціонером, та з чого починалося його зібрання

Перші кроки у колекціонуванні

Хто такий «колекціонер»? Мені неодноразово доводилось відповідати на це доволі парадоксальне запитання. Врешті-решт я зупинився на такому формулюванні: колекціонер — це та людина, якій у власній оселі бракує стін, аби розмістити усі вподобані нею картини. Водночас, якщо говорити серйозніше, людину можна назвати колекціонером, коли предмети мистецтва, які вона купує, перестають підпадати під категорію функціонального дизайну. Адже у цьому разі ми маємо справу вже із зовсім іншою мотивацією, ніж бажання задекорувати інтер’єр. Що ж до мене, я усвідомив себе колекціонером вже після того, як придбав перші кілька робіт й осмислив свої особисті мотиви.

Першою була картина, яку я свідомо придбав близько тридцяти років тому. Добре її пам’ятаю — робота, куплена на Андріївському узвозі. Немає сенсу говорити, що саме то було. Але один мій знайомий художник прокоментував ту роботу так: «Картина, звісно, досить посередня, але ти молодець, що піддався імпульсу і купив те, що тобі подобається». Якщо ж брати загальніше, моє колекціонування починалося з імпресіоністів та постімпресіоністів — вони були для мене найбільш зрозумілими та близькими.

Про найцінніший предмет у колекції

Важко виділити якусь одну роботу, вони всі дорогі для мене. Адже я дійсно купую тоді, коли відчуваю сильний імпульс. Я можу майже нічого не знати про автора, але захопитися його мовою й тими відчуттями, які ця мова викликає. До того ж, усі придбані роботи цінні своїми контекстами – контекстами, народженими у спілкуванні. Я спілкуюся з десятками людей зі сфери мистецтва, ми обмінюємося думками, знайденими сенсами, розумінням того, на що варто звернути увагу. Усе це в моїх очах надає ще більшої ваги творам у колекції.

Порада колекціонерам-початківцям

Передусім, колекціонер повинен чітко бачити свою місію й неодмінно вибудувати якусь систему управління. Світ прекрасного настільки безмежний, що у ньому можна потонути. Тому варто якомога раніше задати собі певних обмежень: визначитись із тим, чого ти в жодному разі не купуєш і не колекціонуєш, як би сильно тобі це не сподобалось.

Також не слід обманюватись: колекціонування — це не інвестиція. Звичайно, є винятки, але вони лише підтверджують загальне правило. Ніколи не можна передбачити, скільки буде коштувати колекція через п’ять років. Оскільки я слідкую за цінами на деяких художників, то можу сказати, що на роботи топових українських майстрів ціни, у порівнянні з піковим 2008 роком, сьогодні знизилися вдвічі. Інвестиційні активи повинні бути ліквідними. Предмети ж мистецтва мають дуже низьку ліквідність. Тому не раджу робити ставки на таке вкладення фінансів.

Зрештою, я б порадив цікавитися мистецтвом та розвиватися. Колись я проводив багато часу в музеях, галереях — згодом це дозволило досить гармонійно почуватися в мистецьких обширах. Та й взагалі сформувало мій світогляд і запалило іскру, що потім розгорілася у колекціонування.

Зенко Афтаназів

Зенко Афтаназів метою колекціонування вбачає розвиток культурної дипломатії та промоцію сучасного українського мистецтва у світі

Перші кроки у колекціонуванні

Хоч я і є президентом Українського Клубу Колекціонерів Сучасного Мистецтва, моє становлення як колекціонера ще не завершене. Усяк, хто вирішує присвятити свій час колекціонуванню, повинен здобути відповідні знання, аби формувати зібрання, переосмислювати його. Адже колекція — це не якась усталена структура, вона постійно оновлюється, трансформується. Власник впливає на неї, а вона — на власника.

Зі студентських років я довгий час мешкав у Львові, де вчився, а потім і працював. Центром тяжіння й основним середовищем мого тодішнього формування стала спільнота Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (зараз — Львівська національна академія мистецтв). У тому середовищі було багато молодих митців, які ставили перед собою амбітні завдання, що стосувалися як зовнішньої форми, так і внутрішнього наповнення витворів. Я тісно спілкувався із багатьма з них. Наприклад, з Юрієм Миськом із відомої української династії скульпторів. Це був перший період, яким відкрилася моя багаторічна комунікація з мистецтвом.

Потім у житті сталися зміни, я переїхав до Києва, на якийсь час стало трохи не до мистецтва. Але коли ситуація більш-менш стабілізувалася, захотілося повернутися до прекрасного. Я почав знову заводити знайомства із художниками. Володимир Шпільфогель, який був моїм сусідом, тоді вже був занурений у сучасне мистецтво і давав мені свої коментарі. Так, поступово, я почав наповнювати свій простір художніми об’єктами. Пізніше з’явився фонд Zenko Foundation, і водночас я поставив собі за мету розвиток культурної дипломатії України.

Під час будівництва готельного комплексу «Коруна» ми натрапили на художницю, чиї роботи мені дуже сподобались своїм концептуальним наповненням та духом сучасності. Її роботами ми й прикрасили кілька зон. Мені хотілося, аби відвідувачі готелю поглянули на ті самі пейзажі, що за вікном, трохи по-іншому, через інструменти сучасного мистецтва. Але, звісно, тоді я ще не до кінця свідомо підходив до купівлі картин. До перших же зрілих придбань можна віднести роботи Олега Тістола, Віктора Сидоренка, Олександра Клименка, Арсена Савадова, Анатолія Криволапа, Олександра Ройтбурда. Це ті художники, з якими я найчастіше спілкувався і з якими мав певні інтелектуальні дискусії про місце митця у сучасному світі.

Про найцінніший предмет у колекції

Уся моя колекція мені до вподоби. Хоча можна, мабуть, назвати ті, що першими спадають на думку. Так, у моєму кабінеті вже довгий час висить робота Сергія Панича — тішить мені око. Згадується малюнок Олександра Гнилицького. Також «Русалка» Олега Голосія й ряд робіт тих самих Олега Тістола, Віктора Сидоренка, Арсена Савадова, Анатолія Криволапа. Крім того, я маю прекрасні роботи Василя Цаголова. І я щасливий, що можу змінювати роботи в інтер’єрі, — це перетворює самий простір оселі, дім заживає по-іншому, з’являється відчуття нового прекрасного середовища.

Порада колекціонерам-початківцям

Багато спілкуватися з митцями, кураторами. Особисто мною саме у такому спілкуванні був опрацьований величезний масив інформації, що дозволило вивчити щось нове та поглянути на вже відоме під зовсім іншим кутом. Сильно вплинули й дискусії з іноземними спеціалістами, адже вони дивляться на деякі звичні для нас речі цілком інакше — так у чомусь буденно-непомітному можна відкрити щось дивовижне. А ще я б порадив одразу орієнтуватися на публічне представлення своєї колекції. На мою думку, усі художні зібрання повинні бути публічними, бо колекція повинна жити. Митці творили, аби люди могли у взаємодії з їхніми творами бачити, відчувати, розмірковувати: що їм подобається, що не подобається, ставити собі якісь питання, формувати смак до сучасного мистецтва, відчувати й себе частиною культурного середовища.

Михайло Царьов

Колекціонер Михайло Царьов про важливість системності при збиранні об’єктів мистецтва та про увагу до актуальної складової у творах

Перші кроки у колекціонуванні

Цілеспрямовано збирати я почав наприкінці 1990-х, і лише через 10 років намітилися обриси колекції. Саме з того часу, мабуть, і можу вважати себе колекціонером. Я ловив себе на думці, що якась робота може дуже мені подобатись, але я її не купую, бо вона не вписується до загальної концепції колекції. Не можна просто купувати усе, що сподобалось. Якщо безсистемно додавати до зібрання будь-які «гарні витвори», колекція не складеться.

Купівля перших робіт припала на період мого проживання з родиною у Мюнхені. Це були випадкові придбання творів німецьких митців, яких я, до речі, тепер вже позбувся — згодом вони зовсім перестали вписуватись в оформлену мною колекцію.

Про найцінніший предмет у колекції

Я пишаюся своєю добіркою робіт художників зі сквоту на Фурманному провулку, куди входили, зокрема, Олег Тістол, Марина Скугарєва, Яна Бистрова, Костянтин Реунов. Втім, це моє відносно нещодавнє придбання радше бажання надолужити те, що я випускав з уваги раніше, адже я колекціонував переважно роботи митців 1990-х-2000-х. Узагалі, ціную усі роботи з колекції за актуальність ідеї та сповненість подієвістю, в якій існували художники, що вони проявляються не у формі, а у закладених сенсах.

Порада колекціонерам-початківцям

Раджу багато спілкуватися з представниками сфери та відвідувати виставки й фестивалі. Важливо не забивати собі голову питанням «а що купити?» — робота, яка справді варта уваги, сама приверне цю увагу до себе. Якщо ж з’являється запит на якісь конкретні знання, є багато мистецтвознавчих курсів, проводиться купа лекцій про колекціонування. Але це вже наступний рівень заглиблення.

Володимир Шпільфогель

Колекціонер Володимир Шпільфогель, чиє зібрання налічує близько двох сотень робіт, поділився своїм розумінням того, ким є колекціонер, а також цікавими історіями про взаємодію з мистецтвом і митцями

Перші кроки у колекціонуванні

Якщо у мене є близько 200 творів мистецтва, то я — колекціонер? Мені здається, що колекціонер. Можливо, хтось мені заперечить. Але це те, чим я дійсно захоплююсь. У мене не завжди була змога купувати мистецтво. Спершу я багато обмірковував і мріяв. Вже коли з’явилися гроші, з’явилася й можливість придбати роботи. А ще — представити їх іншим людям. Адже купити якийсь цікавий твір і закрити його у своєму сховищі — це, як на мене, не зовсім колекціонування.

Першою в моїй колекції була робота Олександра Клименка, яку я побачив у якомусь журналі. Вона має назву «Гора». Оскільки моя дружина дуже любить гори, я вирішив подарувати їй цю картину на день народження. На сторінці журналу картина здавалася доволі великою, а наживо виявилася приблизно 40х40 см. Саме вона і поклала початок зібранню. Пізніше ми побудували дім, в якому було багато вільних стін. Тому я запросив на допомогу Олександра Клименка. Він привіз із собою дві чи три свої роботи й, зайшовши до будинку, сказав: «Володю, та у цей дім поміститься десять робіт! Ні, двадцять робіт поміститься! Та навіть тридцять робіт Клименка!» Ми з ним неодноразово згадували цю історію і сміялися з неї.

Про найцінніший предмет у колекції

Правду кажучи, люблю їх усі. Не хочу виділяти нікого з художників. А історію з Олександром Клименком згадав лише тому, що це було справді смішно. Думаю, він не образиться.

У моїй колекції переважає сучасне мистецтво. Здебільшого це картини, хоча є й фотографії, скульптури. Близько половини моєї колекції доступно для огляду, вони розміщені у бізнес-центрі, адже я вважаю, що картини повинні «жити». Ту експозицію я доволі часто змінюю. Інколи люди, які орендують офіси, незадоволені тим, що вони бачать, але я борюся із цим власними методами: веду серед них просвітницьку роботу, надсилаю каталоги авторів тих робіт, які їм не сподобались. І після цього вони перестають жалітися.

Порада колекціонерам-початківцям

Важливо розраховувати власні сили й розбиратися в тому, що ти купуєш. От і все

Андрій Адамовський

Андрій Адамовський — засновник фонду Adamovskiy Foundation, голова Опікунської ради Центру сучасного мистецтва М17 та ініціатор першої в Україні професійної премії для скульпторів M17 Sculpture Prize — ділиться своєю мотивацією до колекціонування

Перші кроки у колекціонуванні

Ідея колекціонування з’явилася досить давно. Мені сподобалась думка про те, що через колекціонування я можу формувати історію нашої культури й бути її частиною, разом з іншими підтримувати сучасних художників і присвячувати цьому частину свого життя, всупереч зайнятості. В якийсь момент прийшло усвідомлення, що колекціонування мистецтва — це про набуття здорового і гармонійного внутрішнього стану, а не про наявність красивих атрибутів. Будь-яка людина здатна оцінити красу. А ось мати смак — це вже зовсім інше, його треба виховувати.

Я колекціоную твори мистецтва вже не перше десятиріччя, тому згадати той предмет тепер важко. У мене велика кількість творів українського і російського мистецтва другої половини XIX — початку XX століть, може, й найбільша в Україні. Все, власне, починалося з них. У зібранні є, зокрема, роботи Івана Айвазовського, Іллі Рєпіна, Миколи Реріха та багатьох інших.

Про найцінніший предмет у колекції

Всі речі у моїй колекції мають історію і, безперечно, мають для мене вже через це значну цінність. Це і роботи, про які я згадав раніше, і український авангард початку ХХ століття, і сучасні українські митці, такі як Ілля Чичкан, Ігор Гусєв, Олександр Ройтбурд, а також сучасна скульптура як окрема любов.

Порада колекціонерам-початківцям

У колекціонуванні не повинно бути хаосу. У тебе має бути чітка мета, і вона має йти від серця. А ще — не варто тримати твори мистецтва в «запасниках».

Борис Гриньов

Борис Гриньов — колекціонер-фізик, засновник Grynyov Art Collection розповів про важливість інституціоналізації колекцій і те, як, маючи підтримку сім’ї, зібрати колекцію музейного рівня

Перші кроки у колекціонуванні

Першими провідниками у світ прекрасного для мене були мистецтвознавці Харківського художнього музею. Разом з ними та художниками ми відвідували виставки й отримували просто-таки приголомшливі знання з теорії мистецтв. Звісно, це захоплювало і викликало бажання створити щось самому, укласти свою колекцію. Далі — засноване зібрання збільшувалося, осмислювалося й систематизувалося. І зрештою це вилилося у те, що ми маємо зараз — нас з дружиною як колекціонерів та заснований нами фонд Grynyov Art Collection.

Ми з дружиною Тетяною починали з купівлі антикварних творів. Згодом, кілька разів обпікшись, перемкнули фокус на сучасне мистецтво: ринок антикваріату переповнений підробками. А в сучасників тоді, в середині й наприкінці 1990-х, майже ніхто нічого не купував. Ми були одними з тих небагатьох, хто відвідували майстерні та працювали безпосередньо з авторами, організовуючи виставки, друкуючи їхні каталоги. Разом з тим все міцнішала наша любов саме до сучасного мистецтва.

Про найцінніший предмет у колекції

Уся колекція — наша гордість. Це зібрання музейного рівня. Наша мета — створити навколо неї інфраструктуру, аби колекція жила та була максимально публічною. Одна з моїх великих мрій — це власний простір для демонстрації робіт, адже вони справді цього варті.

Порада колекціонерам-початківцям

Шукайте однодумців! У колекціонуванні роль сім’ї дуже важлива. Для кожного колекціонера важливою є підтримка рідних, плече друга. Якщо вони негативно ставляться до твого захоплення, твоєї пристрасті, ти нічого не досягнеш. Колекціонування — це спосіб життя, велика щоденна робота. Тому найближче оточення тут є домінантою.

Вадим Мороховський

Засновник Музею сучасного мистецтва Одеси (МСМО) Вадим Мороховський — про зв’язок колекції з рідним містом та популяризацію одеського мистецтва

Перші кроки у колекціонуванні

​Для мене завжди була важлива сімейна традиція — розвиток культури Одеси та збереження її артефактів. Тому у 2008 році я придбав колекцію відомого колекціонера Михайла Кнобеля та заснував перший в Україні музей сучасного мистецтва (МСМО). Колекція нашого музею щорічно поповнюється найкращими творами сучасних одеських митців. Сьогодні у Фонді МСМО понад 1600 творів: від картин олією на полотні до діджітальних робіт творців комп'ютерних ігор.  Потім, в 2014 році Андрій Адамовський підштовхнув мене створити другу (не музейну) колекцію авангардного одеського мистецтва початку ХХ століття.

З початку 2000-них я шукав шляхи побудови в Одесі нового музею. Тому першим моїм придбанням  була колекція Кнобеля, яка стала базою Музею сучасного мистецтва Одеси. Початком моєї другої (поки не музейної) колекції став твір відомого одеського митця, «Одеського парижанина», друга Анрі Матиса Амшея Нюренберга.

Про найцінніший предмет у колекції

Як можна виділити щось одне? В найкращих творах кожного художника з моїх колекцій є свій унікальний сенс, зв’язок з часом та Одесою. З цього створена єдина масштабна сучасна культура в її одеському аспекті. Я вдячний усім невтомним популяризаторам мистецтва, які допомагають мені формувати ці колекції. Я впевнений, що тільки культура розвиває сучасне місто, тому мрію не лише про розвиток власної колекції у своїй оселі, але й про перетворення її на музей рідного міста.

Порада колекціонерам-початківцям

Дуже важливо не бути хаотичним: обрати тему, знайти людей, які на ній розуміються й можуть порадити щось доцільне. Величезний досвід набувається у спілкуванні з професіоналами, тому можу порадити більше слухати,  дивитись, читати й спілкуватися про обраний вами напрям колекціонування.

Ще в розділі Арт

Популярне