До Vogue UA Conference 2023 залишилося
SOLD OUT

Чому варто відвідати виставку "Заборонене зображення" в PinchukArtCentre

28 червня в київському PinchukArtCentre відкривається виставка "Заборонене зображення" – проект Дослідницької платформи арт-центру, що складається з двох частин. Перша присвячена культовому українському фотохудожнику Борису Михайлову, а друга – "Перетинаючи межу" – харківській школі фотографії. Напередодні відкриття експозиції vogue.ua розповідає, чому її варто обов'язково відвідати.

Борис Михайлов, фото – Юрген Теллер

Роботи титулованого класика в царині фотомистецтва Бориса Михайлова – вагома причина відвідати PinchukArtCentre. Як мінімум, аби побачити роботи художника на батьківщині – це унікальна можливість. Михайлова, фотографії якого показували на найвідоміших арт-майданчиках світу, удостоїли експозиції в Україні всього вдруге.

Реклама

Ініціаторами та кураторами виставки стали: Бйорн Гельдхоф, арт-директор PinchukArtCentre; Мартін Кіфер, куратор відділу сучасного мистецтва паризького Музею Лувр; Алісія Нок, куратор Департаменту сучасного мистецтва і досліджень Центру Помпіду в Парижі. На підготовку вони витратили майже два роки.

"Ми дуже хотіли представити роботи Бориса. У нього ніколи не було великої оглядової виставки в Україні. І ми знали, що зробити це – абсолютна необхідність, – каже Гельдхоф. – Це атрибут розкішного життя – можливість просто мати доступ до такого матеріалу".

<b>міхайлов пінчук</b>

Luxury life – улюблена фраза нашого часу – дуже доречно використана в цьому контексті. І справді, переоцінити розкіш такої можливості складно з огляду на те, що багато робіт Михайлова взяті з його особистих архівів (або, як він любить їх називати, "щоденників"). Творчість Михайлова завжди балансувала на межі політичних і громадських норм у пошуках кордонів того, що проект розглядає як заборонене зображення. Назва підкреслює особисту залученість і ризики практики фотохудожника, а також гостре відчуття його критичного мислення. Сам Михайлов описує свою роботу як "активну негативну громадську позицію щодо будь-якої влади в якийсь момент".

Фотограф зізнається, що підготовка до виставки була не з легких: "Те, що минуло, – серія фото на соціальну тематику, розпочата в 1960-х, – це вже історія. І навіть серії про бомжів вже 20 років. Хоча вони все ще затребувані, я вже не можу на них дивитися. Я отримав величезне задоволення тільки від одного залу своєї виставки з багатьох: все інше мені вже набридло, а там щось нове".

<b>борис михайлов</b>

Крім авторського кураторського погляду на творчість Михайлова, PinchukArtCentre приготував ще дві прем'єри: нові стрічки Давида Тебуля, основані на 40 годинах відеоматеріалів з Борисом. Фільм "Чай, кава, капучино" (13 хв.) присвячений документальному формату у творчості художника. "Я був тут" (1 год. 55 хв.) – це портрет художника, де він описує емоції, які у нього викликають його фотографії. Фільми перегукуються з роботами Михайлова, а його цитати розміщені на стінах всіх залів двоповерхової експозиції.

Незважаючи на важливість завдання представити роботи Михайлова в Києві, куратори не хотіли акцентувати увагу тільки на мисленні Бориса. Вони також хотіли показати, звідки воно родом. Виявлені в роботах фотографа три основні теми стали рушійною силою другої частини – "Перетинаючи межу". Таким чином обидві частини побудовані на лейтмотивах, що кидають виклик поняттю забороненого зображення: образ, який виходить за межі (ню, перформативний), "п'яний життям" образ суспільства (новий гуманізм), інтимний образ, "палкий вночі" (тілесна романтика).

"Перетинаючи межу" – погляд на харківську школу фотографії, який дозволяє зрозуміти контекст, що дав життя в пізні 1970-ті роки в "місті інженерів" творчості групи молодих фотографів під назвою "Час". Це виставка-дослідження, присвячена художникам, які споглядали світ, що руйнувався навколо них, і відкривали для себе простір для експерименту з погляду наповнення, художньої техніки та форми. Художниками-учасниками виставки стали: Андрій Авдєєнко, Сергій Братков, Віктор і Сергій Кочетові, Євгеній Павлов, Павло Маков, Олег Мальований, Міша Педан, Роман Пятковка, Юрій Рупін, Сергій Солонський, Олександр Супрун та Аліна Клейтман, Саша Курмаз, Сергій Мельниченко, Микола Рідний.

<b>кроссинг лайнс</b>

"Ми багато думали, що втілює цей період харківського мистецтва. І було цікаво дізнатися, що це – певна позиція і особливий погляд на речі", – говорить Мартін Кіфер.

Один із головних представників харківської школи, Борис Михайлов, каже, що вагома особливість напрямку в тому, що це не комерційна, не картинна, а книжкова фотографія. "Це світлини, в яких можна показати щось непотрібне. Проте, це щось дуже людське, те, що зародилося в Харкові і там залишилося".

Фото: PinchukArtCentre (Максим Білоусов)

Не слідуй за модою — відчувай її

Підписатися

Ще в розділі

Популярне на VOGUE

Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності, та погоджуєтесь на використання файлів cookie.