Маша Куликовська про рідний Керч і свою інсталяцію для виставки «Дивовижні історії Криму»

26 лютого 2019

26 лютого в Мистецькому Арсеналі відкривається виставка «Дивовижні історії Криму». Вона присвячена історії та культурі народів, які жили і живуть на території Криму. Інсталяцію "Зоряний пил" для виставки підготувала художниця Маша Куликовська – це її авторська і дуже особиста інтерпретація карти Керченського півострова, де народилася Маша. Про те, як створювала цей проект, художниця розповіла Vogue.ua.
 

Маша Куликовська в зйомці для арт-номера Vogue UA

Моя інсталяція – це карта Керченського півострова. Там видно місце, де стоїть мій будинок, де я народилася. Карти ми робили з різних матеріалів: дерева, ґрунту, корисних копалин, кам'яного пилу, піску, морської солі. Зверху – мої скульптури, зліпки з мого тіла. Відео відтворює градації кольорів неба над Керченською протокою в різний час доби – це кадри з мого архіву.

Вчора, під час прес-туру по виставці в Мистецькому Арсеналі, у журналістів було багато запитань, але я не змогла сказати ні слова. Емоції взяли гору, я розридалася і втекла. Забігла за колону і почула, як там хтось теж плаче. Виявилося – це моя сусідка з Керчі, внучка найкращої подруги моєї бабусі. Ось так ми і зустрілися поруч з нашим маленьким Керченським півостровом. Підготовка до виставки була непростою, але я рада, що можу поділитися своїми почуттями з людьми, які прийдуть і побачать Крим не тільки як місце для канікул або відпочинку, а як складну, незвичайну, казкову Землю.

Інсталяція Маші Куликівської для виставки «Дивовижні історії Криму»

Я присвячую цей проект своїм батькам і бабусі. Моя бабуся – видатна агроном, велика жінка й ідеалістка. Вона відновлювала степовий Крим після війни. Разом з дідусем і мамою вона приїхала до Криму 1956 року. Як розповідала бабуся, там не було нічого, крім солончаків, колючок, полину, безкрайнього випаленого степу і неосяжного солоного моря. Ні краплі прісної води, ні родючої землі, ні дерев.

Бабуся розповідала, що оселилися вони в невеличкому глиняному будинку в керченському селі. Поруч був колгосп, де працювала бабуся – вона відроджувала виноградники не тільки на Керченському півострові, а й у всьому Криму. Якщо їхати з Феодосії до Керчі, то довга-довга дорога, єдина траса серед нескінченного степу, обрамлена лісосмугою з акацій, що створюють м'яку тінь в літній полудень. Це посадили моя бабуся і її друзі. Мама моя народилася на Західній Україні, де працювали тоді бабуся і дідусь. Але вони бігли звідти, мама ніколи не бачила те місце, де народилася. Все своє життя вона живе в Керчі. Якщо хтось із вас бував і відпочивав у пансіонатах і санаторіях Керченського півострова, то знайте, це було створено руками моєї мами, а потім вже і руками тата-сибіряка-кримчанина. Мама з татом познайомилися в Криму, через три дні одружилися і поїхали в Сибір. Там вони прожили чотири роки, а потім повернулися до Керчі, вже назавжди. Я перша, хто фізично народилася в Керчі, але народилася я в родині справжніх кримчан і справжніх українців, так що так, я з сім'ї корінних керчан.

Інсталяція Маші Куликівської для виставки «Дивовижні історії Криму»

Мої дитинство і юність були щасливими. Ми з бабусею багато подорожували по Криму, вона вчила мене розпізнавати і збирати лікарські трави. Я обожнювала забігати на гору Мітрідат і дивитися годинами на безкрає море, а потім вдивлятися в різнокольорові, пурпурні заходи сонця, які заливають весь горизонт. За яскравими запахами степових трав могла визначити, що це за рослини. Ще в серпні, коли починає «гнити» море, обожнювала плавати під місячною доріжкою в теплій, спокійній воді. Через гниття і активне виділення фосфору море переливається яскравими зірками і пахне йодом. Але були і складні моменти. Пам'ятаю дев'яності: фрустрація дорослих навколо, відсутність роботи, криза самоідентичності, навколо корупція, злодійство, хаос і апатія ... Все це і є моє дитинство.

Фізично вдома я була останній раз влітку 2013 року – аж до жовтня того ж року. Потім я приїхала до Києва будувати інсталяцію 'Soma' для номінації на премію PinchukArtCentre. Почався Майдан, я була там. Взимку я поїхала до Швеції, а повернулася в Україну в лютому 2014 року, коли трапилася окупація і анексія Криму Росією. Незважаючи на те, що фізично я вже п'ять років не була вдома, щоночі, в кожному своєму сні я гуляю по вулицях Керчі.

У дитинстві, коли я ходила в художню школу, моя викладачка завжди говорила, що Керч – це містична земля, а Керченська протока – це вхід у царство підземного бога Аїда. Де б ви не були, в якій приголомшливій, високорозвиненій країні не жили, якщо ви хоч раз побували в Керчі на Керченському півострові, на озері Чокрак або мисі Ліхтар, і побачили нескінченну граду курганів, грязьових вулканів, синє-синє море з усіх боків, царські кургани абсолютно фантастичної архітектури, то Керч для вас буде найулюбленішим і дуже особливим. 

выставка · искусство ·

Ще в розділі Арт

Популярне