Журнал VOGUE

Підписатися
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь

Кураторка Марія Ланько – про те, як вдалося вивезти з України інсталяцію для Венеційської бієнале

02 березня 2022

Сьомий день в Україні триває війна. Від російської агресії в Украіні сьогодні потерпає не тільки армія та цивільне населення, а й пам’ятки архітектури – так, кілька днів тому під Києвом згорів музей з роботами мисткині Марії Примаченко, але самі картини вдалося зберегти. Також вдалося вивезти з України і проєкт художника Павла Макова, який представить Україну цьогоріч на бієнале у Венеції. Нагадаємо, у Венеції Маков покаже роботу "Фонтан виснаження. Висока вода": це інсталяція зі вмонтованих у стіну мідних воронок, які функціонуватимуть як фонтан.

Павло Маков презентує проєкт для бієнале, Київ (фото facebook.com/thenakedroom)

Одна з кураторок проєкту, співзасновниця галереї The Naked Room Марія Ланько розповіла vogue.ua, як їй вдалося вивезти з Києва сам фонтан та про плани втілення проєкту у Венеції найближчим часом:

«Щойно з’явилася реальна загроза атаки Росії на Україну (місяця півтора тому), ми з командою The Naked Room почали жартувати, що „до початку війни“ принаймні мусимо встигнути виготовити бронзові воронки для Фонтана. Мовляв, їх можна швидко спакувати в багажник та евакуювати в західному напрямку. Ми превентивно (але знову ж таки радше жартома) почали квапити компанію-виробника — „Саямат“ — щоб вони виготовили їх скоріше від заявленого в угоді строку (до речі, 24 лютого). І тут ми безмежно вдячні директорові компанії, панові Ігорю Давидову, який здав роботу на два тижні раніше. 

Марія Ланько та Єлизавета Герман, співкураторки Українського павільйону у Венеції (фото facebook.com/thenakedroom)


24 лютого я прокинулась о 5.30 від дзвінка нашої менеджерки Насті із запитанням, як ми діємо в „цій ситуації“. Поки ми будили всіх родичів і друзів, стало зрозуміло, що вранішнє вікно для евакуації вже недоступне: весь Київ і траси були в кілометрових заторах. Але ближче до вечора з’явилася змога виїхати в більш-менш безпечному напрямку старообухівською трасою. Я спакувалася за п’ять хвилин, була власне зібрана валіза на монтаж і відкриття виставки Люсі Іванової в Дніпрі (рішення не їхати ми ухвалили напередодні). Далі кілька зупинок у Києві: обійняти маму, забрати документи на собаку, вивантажити Фонтан зі складу — і я в дорозі. Першого дня змогли дістатися Гребінок у Київській області. Знайти готель у радіусі 150 кілометрів було проблемою, але мене постійно супроводжувала команда зв’язківців: поки я кермувала, всі шукали для мене зручні маршрути, доступні готелі чи «вписки» до друзів. Другий день — виснажлива дорога в 10 годин у напрямку Хмельницького, де Фонтану дала прихисток засновниця Ist Publishing Катя Носко. Наступного дня — ще 7 годин до Яремче, наступного — ще 5 до Мукачева, і наступного — щасливі пів години до Павшина в будинок родини любого Стаса Турини. Кращого місця для зберігання Фонтана в умовах війні годі знайти: це місце особливе не тільки для Стаса, а й для багатьох інших художників і нас, кураторського колективу Єлизавети Герман і Марії Ланько. У 2015 році ми зробили виставку під назвою Pavshyno Kunstverein у межах паралельної програми Київської бієнале „Київська школа“. За нашим припущенням Павшино (Понінка, Медові печери тощо) — місце особливого мистецького напруження на противагу його яскраво провінційному політично-географічному статусу.

Я щиро вірю, що Павшино збереже Фонтан і робота команди павільйону не буде марною: ми плануємо перевезти воронки до Італії й побудувати заплановану конструкцію вже на місці. Щодня на наші особисті та професійні акаунти приходять десятки повідомлень з пропозиціями допомоги Українському павільйону: комунікаційної, логістичної, виробничої, фінансової… Але все це матиме сенс тільки після повної капітуляції російської армії, у яку щиро віримо під прикриттям ЗСУ, тероборони та всіх українців.

Слава Україні!»

Ще в розділі ART

Популярне