Що потрібно знати про виставку номінантів премії М17 Sculpture Prize
У Центрі сучасного мистецтва М17 до кінця березня триває виставка робіт номінантів премії М17 Sculpture Prize. Тим, хто любить сучасну скульптуру, дивитися обов'язково.
"Зорепад", робота Данила ГалкінаТема проєкту — "Коріння і пилок". Так організатори (арт-центр М17 і фонд Adamovskiy Foundation) пропонують художникам поміркувати про своє "коріння", і про це поняття в сучасному контексті. Про те, як досвід, походження або минуле людини, або суспільства в цілому формують нинішній її світогляд. На експозиції Roots and Pollen, створеній за підсумками конкурсу, представлено 12 робіт (всього до фіналу потрапили 13 учасників, де двоє працюють у тандемі). Номінантами стали: Михайло Алексеєнко, Василина Буряник, Катя Бучацька, Данило Галкін, Влад Голдаківський, Василь Грубляк, Марта Дяченко, Андрій Кириченко, Тарас Попович, Анна Тарадіна, Данило Шуміхін, а також творча група Богдан Локатир & Маргарита Журунова.
"Preset", робота Катерини БучацькоїПро відбір учасників розповіла Катерина Рай, кураторка виставки фіналістів: "Ми запросили до участі художників з усієї України і міжнародних експертів, з якими вже давно співпрацюємо. Це Маріанна Вагнер — кураторка Мюнстерського скульптурного парку, Ліза Паролла — незалежна кураторка і консультантка центру Fondazione Merz в Турині і Хелен Фебі — глава кураторської програми Йоркширського скульптурного парку. Вони повинні були визначити 10 номінантів, які змагатимуться за приз, але у декого бали збіглися, тому відібрали 12".
"Preset", робота Катерини БучацькоїСеред номінантів на премію є лише одна художниця, яка не живе в Україні. Марта Дяченко переїхала в Берлін ще в підлітковому віці. Таким чином, у своєму проєкті авторка може не тільки озиратися в минуле, пов'язуючи його з сьогоденням, а й дивитися збоку, крізь призму вже неукраїнського контексту. Про свою роботу "Літаючий острів" Марта говорить так: "У моїх дитячих спогадах домінують повоєнні інфраструктури автомобільних доріг, які сполучають "спальні" райони Києва з його центром, а також напівзруйновані споруди 90-тих – початку 2000-х. Бетон з арматурою, яка з нього стирчить, або облуплена плитка, описують певний стан, що "руйнується" і ненароком оголює деталі методів забудови. Цей стан з часом вплинув на моє бачення і сприйняття простору Берліна за часів мого навчання там. У роботі для Премії я поєдную елементи ландшафтів з дитячих спогадів (часу початку формування мого розуміння простору) з елементами з Берліна і порту Роттердама. Так створюється новий фіктивний ландшафт, який об'єднує стан руйнування зі станом "новобудови"".
"Літаючий острів" Марти ДяченкоДо спогадів, не тільки особистих, а й "колективних", звичних для кількох поколінь українців, звертається і молодий художник Михайло Алексеєнко. Виставковий простір проєкту якраз починається з його дотепної роботи — скульптури з радянського кришталю, який давно став об'єктом іронічних висловлювань у нашій країні, своєрідним "мемом".
"Кришталева мрія" Михайла Алексеєнка"Після смерті моєї бабусі залишилося багато кришталю. Вона збирала і зберігала його, як і більшість "пострадянських" громадян. Використовувати кришталь за призначенням у родині було заборонено. Бабуся берегла його для особливого випадку. Який так і не стався. Бабусі давно вже немає на цьому світі, а мрія залишилася. Радянська ідеологія будівництва кращого життя, стрімкий підйом, пафосна велич залишили свій відбиток у побуті звичайних людей. А їхня тендітна мрія залишила після себе тінь — відчуття мінливості і нестабільності всього, що існує", — пояснює Алексеєнко задум своєї "Кришталевої мрії".
Всі твори, представлені на підсумковій виставці, однаково цікаві, і кожна заслуговує на докладне вивчення. Серед авторів — Данило Шуміхин (проєкт "Нестійкі зв'язки з майбутнім в даних умовах") — єдиний з номінантів, який зазвичай працює суто зі скульптурою.
"Нестійкі зв'язки з майбутнім у даних умовах"Унікальний вигляд має світлова інсталяція Василя Грубляка під назвою "Егрегор" — вона займає практично третину залу, наповнюючи глядача почуттям тихої урочистості. Схоже, Грубляк — єдиний український художник, який працює в техніці світлової скульптури, де світло — основний матеріал створення художнього твору.
"Егрегор" Василя Грубляка"Головна мета M17 Sculpture Project — просування, розвиток тривимірного мистецтва в Україні та дослідницька робота. Також ми допомагаємо художникам просувати їхню творчість за кордоном, шукаємо для них можливості участі в проєктах, акціях, виставках. Допомагаємо подаватися на гранти, складати резюме. Ми разом розвиваємо цю сферу", — акцентує Катерина Рай.
"Егрегор" Василя ГрублякаЕкспозиція відкрита до кінця березня, а переможців премії оголосять 27 лютого. Журі премії М17 Sculpture Prize складається з іноземних кураторів, що дає більш об'єктивну оцінку актуального українського мистецтва щодо світового контексту. Парадигма оцінювання стає набагато ширшою, ніж якби переможця серед українців вибирали співвітчизники. Сама ж виставка — чудовий приклад, як меценати і колекціонери можуть підтримувати створення нового мистецтва. Не лише виставками, включенням робіт до музейних колекцій та публічними продажами, а й через участь у вартісному виробництві скульптур, що допомагає художникам швидше потрапляти в публічний простір.
Текст: Світлана Старостенко
