Поділитися

Що потрібно знати про групову виставку "Небо Синє-Синє" у галереї BURSA

21 лютого в галереї BURSA відкривається групова виставка "Небо Синє-Синє" Вови Воротнева і дуету Яреми Малащука і Романа Хімея.

Роман Хімей, Ярема Малащук і Вова Воротнев

Проект реалізований у співпраці з Музеєм Івана Гончара, який з подачі куратора виставки Тетяни Соловей розвиває практику спільних проектів з сучасними художниками. Для експозиції художники обрали наївні картини на склі та об'єкти побуту, об'єднані спільною темою сільської ідилії, і вписали їх у свою художню практику. Назва проекту запозичена у картини Марії Нелеп з колекції Музею.

У Вови Воротнева інсталяція підсумовує враження від його проекту "ЗА/CХІД". Улітку 2018 року він практично за місяць пройшов з шматком вугілля з рідного міста Червонограда до Лисичанська. Вугілля подарував місцевому краєзнавчому музею, де також влаштував ще один перформанс "Перелік": прочитав список назв всіх сіл України. 8-годинна трансляція запису читання, що нагадувала епічну оповідь, на виставці доповнена об'єктами радянської епохи. Художник вибирає предмети з колекції, з максимальним відстороненням від сюжету: "Для мене сюжет – це спам, цікаво те, що в цього художник дописував зі свого життя". Залізні ворота з космологічним декором сонце-земля – єдині не з колекції Музею, куплені для виставки в одному з довколишніх сіл – символічно відкривають його інсталяцію. Перш за все, автора цікавить, який вигляд буденна повсякденність має у межах музейної виставки.

"Ми помічаємо наївність, якої не бачать у сучасній реальності", – кажуть Малащук та Хімей, і представляють серію відео, які доповнюють архетипи народної картини. Зараз дует завершує роботу над документальним фільмом про паломників до чудотворної ікони в Зарваниці. На основі великого матеріалу режисери відібрали шість фрагментів, які максимально скорочують дистанцію між наївною картиною і сучасним життям. Сюжети знайомі. Кавун – головний символ гастрономічного частування; люди досі поетизують побут – але замість лебедів на килимах у них тепер базарні картинки релігійних сюжетів; масові явища ликів святих оформлені у звичні рамки: образа на дереві не видно, але вінок з квітів один-в-один як на наївній картині.

Виставка стала результатом розмов небайдужих до теми наївної картини. Головне завдання сформувалося як серія заборон. Уникнути милування недосконалістю виконання та подання аматорської творчості як на прикладі кітчу. У випадку з Воротневим – це відмова від "екзотизації" села, Малащука і Хімея – фірмовий авторський погляд, який вміє знайти красу в будь-якому побуті.