Поділитися

Ательє Нормально: що слід знати про нову виставку в Naked Room

7 серпня в Києві відкрили експозицію "Ательє Нормально" – першу спільну виставку художників з синдромом Дауна і без. Більше року вони працювали разом в студії, яку заснували українські художники: Станіслав Туріна, Катерина Лібкіндт, Валерія Тарасенко та Олена Васик. У виставці взяли участь молоді автори: Анна Литвинова, Євгеній Голубенцев, Данило Горпенченко, Валентин Радченко, Олександр Сташенко та Анастасія Дудник.

Автор – Валерія Тарасенко

Про те, як виникла ідея виставки, Vogue.ua розповіла її співкуратор Єлизавета Герман.

"У німецькій, як і у французькій, мові слово ательє означає художню майстерню. Ще 2018 року у нас відбулася перша зустріч з митцями з синдромом Дауна. Разом з колегами з Німеччини, які працюють з цією темою вже давно, ми провели разом кілька майстер-класів, зокрема з художниками Станіславом Туриною та Катериною Лібкінд. Німецькі колеги Катя де Браганца і Анне Ляйтфус називали ці заняття словом "Ательє", яке так і прижилося у нас у неперекладеній формі і всім дуже сподобалося.

2018 року в мистецькому центрі "Ізоляція" відкрилася наша велика кураторська виставка "Що важливо". У ній взяли участь відомі художники з України (Ілля Чичкан, Андрій Сагайдаковський, Алевтина Кахідзе), Німеччини та Швейцарії. На виставці відбувся і художній дебют Євгенія Голубенцева, таланти якого до візуального мистецтва розкрилися саме на майстер-класах зі Стасом і Катею.

Автор – Євгеній Голубенцев

Важливо сказати, що викладачі студії не вказують своїм студентам як і що їм зображати, до яких тем звертатися, як їх трактувати. Вони радше показують можливості різних технік і матеріалів. Так, у Жені Голубенцева безумовно є дар колориста: він дуже цікаво і впевнено використовує локальні барви, моделює ними форму, створює лаконічні поєднання кількох відтінків. Валентин Радченко знаходить дуже виразні візуальні символи-формули. Аня Литвинова працює серіями, розвиває послідовно кілька тем одночасно – від листа до листа, від альбому до альбому. І таких листів і альбомів у неї десятки: перегорнувши їх, не складно побачити, як її теми і образи розвиваються, отримують нові трактування, стають більш зрілими, цільними. Ми дуже задоволені цією виставкою: перш за все, це дуже якісні і, не побоюся цих слів, красиві роботи".