6 фактів про спідню білизну українок наприкінці XIX сторіччя

14 вересня 2018

15 вересня в Музеї Івана Гончара починається новий сезон лекторію з історії традиційного вбрання. Перша лекція буде присвячена спідній білизні. Vogue.ua зібрав кілька цікавих фактів для тих, хто хоче глибше вивчити цю тему. 

- Розшита сорочка 150 років тому вважалась спідньою білизною. З’явитись лише в сорочці на вулиці мало б ефект, схожий з появою в публічному просторі лише в трусах та бюстгальтері.

Сорочка нижня. Запорізька обл., Бердянський р-н, с. Новотроїцьке. Серед. ХХ ст. Крамне бавовняне полотно, крамне мереживо, муліне. Вишивка стебловим швом, рішельє, мережки подвійний прутик, в розкол, павучками. Ручне і машинне пошиття.

- В середовищі побутування традиційного вбрання сотні років роль спідньої виконувала нижня частина додільної сорочки – підтичка. Панталони та міні-панталони, тобто трусики (що в Європі відомі ще з кін. ХІХ ст.), з’являються тут лише на початку ХХ сторіччя.

. Сорочка нижня. Житомирська обл., м. Овруч. Серед. ХХ ст. Крамне бавовняне полотно; машинне шитво рішельє. Ручне і машинне пошиття.

- Спідню білизну прикрашали рослинним та геометричним орнаментами, які зустрічалися у верхньому одязі. Спеціальних візерунків для неї не вигадували. 

- В традиційному народному вбранні існує свій різновид корсету – плечовий одяг, що в різних регіонах відомий під назвами «нагрудник», «станик», «лейбик», «кабат». Короткий крій (лінія талії майже завжди завищена) та цупка підкладка з домотканого полотна прекрасно справлялися з завданням корсета – піднімали груди і оформляли жіночу фігуру. Манера носити такі нагрудники поверх традиційної сорочки нагадує моду одягати пишно декоровані корсети поверх сукні, що можна було побачити в європейських містах.

Корсетка чорна, вишита різнокольоровими нитками у квіти. Волинська обл., Володимир-Волинський р-н, с. Новосілки. Поч. ХХ ст. Вовна, ситець, шовк, лелітки. Ручне і машинне пошиття. Лейбик із фіолетового жакардового шовку. Закарпатська обл., смт Міжгір’я. 1929р. Шовк, домоткане конопляне полотно. Машинне пошиття.

- «Платтє» – цим словом позначали білизну, пошиту з фабричної бавовняної тканини.

- Прання та відбілювання білизни було тривалим процесом. Головним інгредієнтом був попіл. Білизну золили (заливали гарячою водою та додавали подрібнений попіл) в бочці без дна, яку називали «жлукто».

Сорочка нижня. Походження невідоме. Крамна тканина (батист), шовк, муліне. Вишивка качалочки, штапівка, мережка ляхівка та багаторядова ляхівка, зерновий вивід. Ручне і машинне пошиття.

Текст: Олександра Сторчай, старший науковий співробітник НЦНК Музей Івана Гончара

Фото: Юлія Остроушко

вышиванка ·

Ще в розділі Арт

Популярне