Модна індустрія — це справжній лакмусовий папірець того, що відбувається у світі. Саме за допомогою одягу можна простежити, як змінюється наш настрій та умови життя. Ми розпочинаємо цикл матеріалів, у яких розповідаємо, як змінювалася мода після важливих суспільних потрясінь, зокрема й глобальних воєнних конфліктів. Відкриває серію — нарис про моду під час Першої світової війни (1914—1918).
Рідко хто звертає на це увагу, але звичний для нас набір повсякденного одягу сьогодні багато в чому складається з речей, які прийшли з гардероба військових — куртки-косухи, кардигани й улюблені бежеві тренчі якраз із цього списку. Визначальну роль тут відіграла саме Перша світова війна, після закінчення якої колишні військові в цивільному житті носили речі з власного армійського гардероба, заразом популяризуючи їх.
Якщо озирнутися назад, то в 1914 році, коли почалася Перша світова війна, в моді був вузький едвардіанський силует і ширококрисі капелюхи. Носили жінки в той час або корсети, що міцно стягували тулуб і заважали вільним рухам, або їхню полегшену версію у вигляді вбрання з високою талією. До того ж такий образ був популярний незалежно від соціального становища жінки, а змінювати одяг до п’яти разів на день вважалося абсолютно нормальним.
Природно, що війна вплинула на їхній зовнішній вигляд, проте відбувалося це не відразу. Перші зміни позначилися на крої спідниць — вузький силует змінився трапеційним. Подібний крій миттєво став популярним, адже дав змогу жінкам швидше ходити. Тут на допомогу прийшла дизайнерка Жанна Пакен, яка до вузьких спідниць-олівців додала складки.
Потім поступово вкорочували довжину, що, з одного боку, дарувало більшу свободу, а з іншого — робило річ дешевшою. Наприклад, у 1914-му була популярною тенденція "військовий кринолін", що передбачала поєднання вкороченої нижньої спідниці у вигляді дзвона й широкої верхньої. Однак згодом і такий компроміс назвали марнотратним і неслушним на той час.
Найсміливіші, які провели своїх чоловіків на фронт і перетворилися з домогосподарок на робітниць заводів і водійок, легко перевдяглися в штани. Здебільшого це був довоєнний одяг їхніх чоловіків. В історії Першої світової війни навіть є епізод, коли британська журналістка Дороті Лоуренс перевдягнулася в чоловіка, щоб потрапити на передову. Вона умовила кількох солдатів, які дали їй форму. Відтак 19-річна сміливиця вирушила в 179-й саперний полк, який розташувався в селі Альберт поблизу річки Сомма. Вона навіть втерла в шкіру дезінфекційний засіб на основі марганцівки, щоб її шкіра набула темнішого відтінку, і пошила корсет з вати, що приховав вигини фігури. Однак не всі жінки були готові до подібних змін — багато хто був проти таких радикальних нововведень, а довоєнний одяг був для них тією самою ниткою з минулим безтурботним життям.
Стиль мілітарі поступово проникав у повсякденні гардероби — на зміну модному на початку 1910-х орієнталізму прийшли стримані барви, на одязі стали з’являтися зручні кишені, стало модно носити ремені й куртки-туніки. Саме під час Першої світової війни надзвичайно популярним став тренч з непромокного габардину, що його придумав Томас Берберрі. Цю функціональну річ оцінили офіцери британської армії — плащ був легким, захищав від вітру й дощу, а також не завдавав незручностей військовикам під час пересування. Команда Burberry розповідає, що тренч проєктували з огляду на всі військові потреби: до погонів прикріплювали свисток і рукавички, до поясу — гранати, кокетка на плечах захищала на полі бою, а кокетку на спині армійці називали "парасолькою". Завдяки її крою краплі води стікали на землю й не давали змоги одягу промокнути.
Також популярними в 1914—1918 роки були саржева тканина та джерсі. Вони прийшли на зміну натуральній вовні, яка стала справжнім дефіцитом у воєнний час — всі її запаси йшли на виготовлення військової форми, а з вовняних ниток жінки в’язали солдатам теплі шкарпетки й светри. У Франції дефіцит вовни був ще пов’язаний з тим, що великі фабрики з її виробництва розміщувалися на північному сході країни, який німці окупували майже відразу. До речі, саме цей часовий відтинок дослідники творчості Коко Шанель називають ключем до відповіді, чому вона так любила еластичне джерсі.
Важливу роль у військовій моді того часу відіграла й уніформа, яка дала змогу жінкам підвищити статус у соціальній ієрархії, адже тепер вони робили не менш складну роботу, аніж чоловіки. Уніфікований робочий або медичний одяг візуально зрівнював усіх — і за гендерною ознакою, і за соціальним статусом. Аристократки носили такі ж білі костюми, працюючи в Червоному хресті, як і їхні колишні покоївки. Історики кажуть, що жінки в уніформі допомогли багатьом чоловікам зрозуміти, що світ за час їхньої відсутності змінився, а жінка може так само ухвалювати рішення й робити найрізноманітнішу роботу.
Цікавий факт стосується взуття під час Першої світової війни. Попри всі обмеження жінки дуже уважно ставилися і до його вибору, і до підтримки гідного зовнішнього вигляду. Відповідь тут проста — спідниці стали коротшими й тепер було видно взуття.
До речі, саме трохи більш як сто років тому зародився і сучасний спортивний одяг для жінок. Під час Першої світової війни помітно стерлися гендерні відмінності, жінки стали набагато активнішими і їм був потрібен відповідний одяг. Вже тоді з’явилися купальники, які були призначені саме для плавання, а не просто відпочинку біля води. А на лижах стали кататися в комфортних бриджах, поверх яких одягали легку спідницю завдовжки до колін.
Отже, Перша світова війна — це не просто період, коли жінки змінили незручний одяг на практичний гардероб. Це справжній прорив у жіночій емансипації, яку ми й далі сповідуємо сьогодні.