Є в Україні місця сили, де захоплює дух від величі й краси, де фізично відчувається дотик історії. До таких належить заповідник "Давній Галич", що об’ єднує кілька пам’яток культури світового значення. Розповідаємо, чому сюди має потрапити кожен.
Сучасне місто Галич мало чим відрізняється від багатьох українських міст: невеличке, мальовниче, затишне. Але, варто тільки поїхати за вказівниками, – і відкривається казковий світ, наче машина часу переносить на сотні років тому.
Галич, давнє місто на Дністрі – столиця Галицького, а пізніше Галицько-Волинського князівств. У 2023-му він святкуватиме 1125 років з часу першої писемної згадки. "Наймогутніша твердиня на південно-західних давньоруських землях", – каже про нього Вікіпедія. На відміну від багатьох українських міст, де культурний шар минулих століть пошкоджений або знищений ущент, Галич зберігає свої давні скарби. Поблизу селяни досі знаходять артефакти минулого, від рештків зброї до монет, просто в себе на городах. Тож археологічні та реставраційні роботи не припиняються досі.
Зупинимося на головних чекпойнтах, які не можна оминути.
Курган, який височіє на найвищій точці Крилоського городища, – це Галичина Могила. Звідси відкривається весь горизонт і виникає відчуття, що ти ширяєш між небом і землею. Магія місця – просто неймовірна. Тут хочеться медитувати, сидіти з книжкою або просто довго вдивлятися навкруги: енергетика місця заворожує.
Сьогодні тут реконструйоване символічне поховання в скандинавському стилі – таке, яким його було знайдено під час розкопок у 1991–1993 рр.: рештки човна-довбанки, спорядження знатного воїна – кинджал, вістря дротика і стріл, сокири тощо, датовані Х ст. Є гіпотеза, що тут міг бути похований князь – засновник міста. Принаймні так вважав історик Михайло Грушевський.
Всередину кургану можна потрапити, якщо купити квитки на екскурсію до Музею історії Галича.
З початком повномасштабного російського вторгнення найцінніші експонати музею (серед яких – найдавніше золото України, прикраси, жезл митрополита Андрія Шептицького, Львівське Євангеліє 1670 року тощо) евакуювали. Проте милуватися є чим.
Музей, якому нещодавно виповнилося 60 років, справляє враження: неймовірно доглянутий, затишний, охайний. Його реконструювали не так давно, і зробили це з великою повагою до приміщення. Це – колишні Митрополичі палати, збудовані на початку ХІХ сторіччя, літня резиденція Андрія Шептицького. Саме він мріяв створити тут заповідник. Мрію втілив археолог Ярослав Пастернак у 1937 році. Спершу це була камерна колекція артефактів, які вдалося знайти Пастернакові під час розкопок у Крилосі. Їх зберігали поруч, у капличці Св. Василія XV ст. Експозиція росла й згодом заповнила обидва поверхи Митрополичих палат.
Тут можна знайти посуд, зброю та знаряддя праці так званого долітописного Галича, тобто кам’яної та бронзової доби. Предмети трипільської культури VI–III тис. до н. е. тут теж є, а також – лінійно-стрічкової, шнурової, комарівської, липецької та черняхівської культур. Другий поверх палат містить ікони, портрети, фрагменти іконостаса та ікон, книги з бібліотеки Андрія Шептицького тощо. Повірте, це тільки звучить нудно, у житті ж експозиція компактна й захоплива. А білі стіни й вузенькі вікна з краєвидом на Дністер так і просяться до інстаграму.
Поруч розташований мур з неймовірно фотогенічними стінами та бійницями, крізь які видно горизонт.
Поряд із Софією Київською та Десятинною церквою цей собор вважався найбільшим на Русі. Колись його білокам’яні стіни прикрашали фрески та плитки із зображенням грифонів, драконів, птахів.
До речі, в Княжому Галичі в 1144 створили Галицьке Євангеліє, яке нині зберігається в Третьяковській галереї в москві. На сьогодні зберігся лише фундамент собору, а з рештків стін відбудовано Каплицю й сучасний Храм (2001), де досі проходять богослужіння.
На мальовничому пагорбі над Дністром височать мури Галицького замку XIV–XV ст. Про історію Галицького замку можна прочитати тут, а ми лише дамо невеличку пораду: візьміть сюди кошик для пікніка та плед. Мало що зрівняється з відчуттям, коли сидиш на горі під свіжим вітерцем та милуєшся краєвидом на річку, яка в давні часи була повноводною та судноплавною.
Це поєднання середньовічної архітектури та нескінченного простору навколо – також неперевершена декорація для пам’ятних фото. Восени тут буде особливо гарно.
Церква Св. Пантелеймона датується XII сторіччям і заслуговує на окремий матеріал. Принаймні тому, що її давні стіни прикрашають графіті. Графіті тисячолітньої давнини – як вам таке?
Магія місця неперевершена; щоб відвідати храм, треба домовлятися попередньо. Але помилуватися білокам’яною красою та знов-таки краєвидами, які відкриваються звідси, – неодмінний пункт будь-якого маршруту, що пролягає через Галичину.
За пів кілометра від фундаменту Успенського собору є джерело, яке називають Княжа криниця. Звісно, з цим місцем пов’язано безліч легенд, але факти такі: холодні джерела б’ють з-під землі з давніх часів. У 1998-му тут встановили струнку чотириметрову ротонду, обладнали сходи та оглядовий майданчик.
Просто наповніть тут водою свою пляшку для води. До того ж випити її можна буде, милуючись краєвидом, що відкривається з пагорбів.