Понад 3 мільйони українців, за даними ООН, уже залишили свої домівки. Ми вже розповідали про життя наших людей у Варшаві та Загребі. Тепер своїм досвідом і корисними контактами ділиться Тетяна Карлова, яка вирушила до Вільнюса.
Рішення виїхати давалося дуже важко, але якоїсь миті я зрозуміла, що дитина має ходити до школи, перебувати серед своїх однолітків і не прокидатися вночі від сирен. Ми вирушили до Вільнюса, маємо тут знайомих. Також я подумала, що в цьому напрямі наразі не дуже багато поїхало людей, тож відповідно буде легше знайти житло.
Ми їхали машиною з Рівного й попри те, що я весь шлях подумки пройшла на карті і, як мені здавалося, підготувалася, дорога була дуже довгою та втомливою. Ми перетнули кордон в Устилузі, все було дуже швидко, всього кілька машин і мінібусів, запитали лише паспорти та техпаспорт на автомобіль. Всі дуже тепло поставилися, і від цього ще більше хотілося плакати. Після перетину кордону ми поїхали в бік Варшави, далі на Білосток та Вільнюс. Усім, хто збирається їхати в цьому напрямку, я рекомендую залишатися ночувати у Варшаві, бо проїхати весь шлях від кордону до Вільнюса за один день дуже тяжко.
Від Варшави та Любліна ходять автобуси, які забирають біженців. Всю загальну інформацію можна отримати на сайті www.ihvilnius.lt або www.helpua.lt Гаряча лінія з питань міграції для громадян України +370 5 271 7112. Реєстраційний центр у Вільнюсі розміщується на вулиці Minties g.3. Крім цього, працюють центри в Каунасі та Клайпеді. У центрі, окрім реєстрації, також працюють волонтери, які допомагають шукати житло й роботу. Гаряча лінія з питань проживання +370 6772 2222. Оренду квартир можна подивитися на сайті www.aruodas.lt
Для пошуку роботи є спеціальна програма Scobo, її можна завантажити з App Store.
Майже всі школи та дитячі садки у Вільнюсі без проблем приймають наших дітей, всю інформацію дають у реєстраційному центрі, у Вільнюсі є литовські школи та школи, у яких викладають мовою нацменшин, а також міжнародні школи: www.britishschool.lt (британська школа), www.aisv.lt (американська міжнародна школа), Vilnius International School (www.vischool.lt).
У школу нас прийняли того ж дня, познайомили сина з класом, дали всю потрібну інформацію. Литовці дуже співпереживають нам, дуже тепло ставляться до дітей, намагаються максимально нівелювати будь-який стрес. Великий плюс – те, що багато хто говорить англійською/російською мовами, наші діти не почуваються ізольованими. У нашій школі вчитель литовської мови знає українську, тому давав завдання з української мови. Вчителі казали, що в деяких школах уже є цілі класи наших дітей.
Після реєстрації багато що для українців стає безплатним: медицина, ліки, які виписав лікар, харчування дітей у школі, гуртки, спортклуби тощо. Увечері в центрі все підсвічено в кольорах нашого прапора. Буквально всі інформаційні носії містять гасла про підтримку України, на табло маршруту в автобусах спершу стоїть Vilnius loves Ukraine, а потім уже пункт призначення. Працівники кафе й ресторанів усі з жовто-блакитними стрічками. Кожна людина, з якою я тут стикалася, намагалася максимально допомогти, дуже щиро, дуже тепло.
Я тут зустріла багато людей з Києва, Кривого Рогу, Харкова, Запоріжжя. Після обміну новинами щодо того, хто як влаштувався, ми всі говоримо про те, коли можна буде повернутися додому.