Королеву Єлизавету II, одну з найчастіше фотографованих жінок у світі, безумовно, можна було часто побачити на сторінках журналу Vogue. В історичному архіві British Vogue зберігаються коробки, повні плівок та ілюстрацій церемоніальних портретів, офіційних сувенірів й особистих моментів удома й на відпочинку самої Її Величності. Vogue.ua згадує життєвий шлях королеви Єлизавети II у світлинах Vogue.
Принцеса Єлизавета вперше з’явилася у Vogue в 1927 році. Тоді їй було всього рік, і вона стояла на колінах у матері. Відтоді британський Vogue порівнював своє життя з нею: журнал бачив чотирьох монархів, коронованих і некоронованих; три коронації; похорони двох правлячих королів; одне зречення; багато королівських шлюбів; і цілу скриньку ювілеїв – срібло, рубін, золото, діамант, сапфір, а тепер і платина.
На момент її народження 21 квітня 1926 року дядько принцеси Єлизавети, Девід, принц Уельський і майбутній Едуард VIII, все ще був неодруженим чоловіком, і передбачалося, що коли він одружиться, це підштовхне його до подальшої лінії спадкоємства. Але з його зреченням від престолу в 1936 році, лінія порушилася, і принцеса Єлизавета – тоді третя в черзі на престол – виявилася спадкоємицею погано підготовленого, але сумлінного короля, брата Едуарда, її батька, Георга VI.
Напередодні Другої світової війни, коли принцеса була підлітком, саме Vogue почав відігравати ключову роль у покращенні іміджу монархії, зображуючи її як об’єднувальну силу для добра, де велич і обов’язок межують із сімейною відданістю, вірою та простотою. Велику цікавість викликала освіта принцеси Єлизавети: "Як найкраще підготувати маленьку дівчинку, щоб зайняти найвище становище у світі?" — запитав Vogue. Світ був зачарований "ніжною усмішкою, кольором обличчя та довгими чутливими пальцями" Єлизавети, які протиставлялися тому факту, "що вона легко може впоратися із 16-цівковою рушницею".
Головним фотографом королевської родини став зірковий іміджмейкер Сесіл Бітон. Не буде перебільшенням стверджувати, що його перші фотографії матері Єлизавети, зроблені в 1939 році останнього літа перед війною, змінили уявлення публіки про Віндзорський дім. Це було зображенням того, якою має бути монархія для сучасної епохи: осяйна і віддалена, але водночас близька і людяна.
Романтизація Бітоном королівської родини призупинилася з майбутньою війною. Тепер він намагався зобразити короля, його дружину й доньок як громадян, які поділяли обмеження, накладені купонами на одяг. На одне зі знімань принцеса Єлизавета вдягла сукню, перероблену з однієї з довоєнних вечірніх суконь її матері.
Кілька років по тому, на Різдво 1947 року, Vogue побажав новоспеченій 21-річній принцесі Єлизаветі та її чоловікові Філіпу Маунтбеттену успіхів у спільному житті. Звісно, тоді королівське подружжя не усвідомлювало, що до лютого 1952 року принцеса Єлизавета стане королевою Єлизаветою II. Її чоловікові, герцогу Единбурзькому, тепер судилося йти на кілька кроків позаду дружини.
У роки, що передували Срібному ювілею 1977 року, зростало усвідомлення, що треба краще відповідати цінностям, які поділяє більшість народу. Королева також була дружиною і матір’ю, дочкою і сестрою, і світлини з уривків спільного сімейного життя давали змогу їй бути доступнішою.
Оскільки світ змінювався, королева Єлизавета II непохитно дотримувалася своїх зобов’язань щодо державної служби. "Коли мені був 21 рік, я пожертвувала своїм життям служінню нашому народові й просила Божої допомоги виконати цю обітницю, — сказала вона в 1977 році. — Хоча ця обітниця виголошена в дні, коли я була "зеленою", я не шкодую і не відмовляюся від жодного слова".
У 1952 році, на початку нового правління, британський Vogue писав: "Якщо нація наслідуватиме її приклад – вловить щось із її ентузіазму й відданості, її хороброго духу та юнацької сили, – ми можемо справді виявити, що досягли слави другої Єлизаветинської епохи".
Текст: Robin Muir
За матеріалами vogue.co.uk.