За сім місяців повномасштабної війни ми не втомилися дякувати Збройним силам України та щодня говорити про потреби ЗСУ. Зазвичай листи пишуть на фронт – цивільні адресують їх військовим зі словами подяки й підтримки, проте напередодні Дня захисників і захисниць України ми отримали конверти з окопів Харківщини, Дніпровщини та інших локацій, які не можна називати…
У межах проєкту "Листи з фронту", з нагоди свята та за підтримки космецевтичної компанії HydroPeptide, ми публікуємо кілька зворушливих і водночас сильних історій захисниць, що виборюють нашу свободу щодня й щохвилини. Кожен лист – це пронизлива історія про те, чому наші героїні пішли до війська, як щодня рятують життя та звільняють території; про військовий побут та збереження рутини з "мирного життя", про те, що, власне, допомагає триматися в найтяжчі хвилини на фронті.
Наша перша героїня – Анастасія "Преса", військовослужбовиця Збройних сил України, яка служить в Ізюмському батальйоні. Журналістка Анастасія Блищик вступила до війська кілька місяців тому – після того, як під Ізюмом унаслідок артилерійського обстрілу загинув її наречений, журналіст Олександр Махов.
Привіт, дивовижні українці та українки!
Чому дивовижні? Бо ви показали всю свою міць і незламність, а ще – доброту й щирість. Хіба про це щось знають москалі? Та ні.
Мене звуть Анастасія Блищик, позивний Преса. У цивільному житті я працювала журналісткою (Настя була кореспонденткою на каналі "Україна". – Прим. ред.) та кайфувала від своєї роботи. Саме на роботі я й познайомилася з найбільшим коханням свого життя – Олександром Маховим. Він теж був журналістом, а ще воїном. Справжнім воїном. Коли почалася широкомасштабна війна, Олександр з першого дня взяв до рук зброю та пішов усіх нас захищати. 70 днів! Саме стільки він бився, до останнього, поки ворожий уламок не прилетів йому в легеню (журналіст та військовий Олександр Махов загинув 4 травня під Ізюмом. Йому було 36 років. – Прим. ред.).
Я щодня згадую 24 лютого – день, коли ми бачилися з ним востаннє. Тоді не могла уявити, що ця війна забере його в мене. А ще – батьківський дім на Херсонщині.
Три роки я думала піти до війська. І ось настав час. Цей лист я пишу вже з деокупованого Ізюма, що на Харківщині. За 20 кілометрів від мене те кляте Довгеньке, де перестало битися серце мого коханого. Я була там. Була на тому місці, де все сталося…
На мені наша гарна піксельна форма. До речі, жіноча. Щоб ви знали, в армії видають усім чоловічу. І ті моделі геть незручні. Але я знайшла саме жіночу, два дні ходила й не могла надивитися. Гм, а раніше красувалася в сукнях і на підборах. Але нічого, берці в мене суперзручні, правда.
Добре, що ви не бачите мого брудного волосся, бо, на жаль, не завжди маю змогу помити голову. На війні я дізналася про сухий шампунь, крута штука. А ще нігті… Особливо після чищення зброї. У цивільному житті в мене зазвичай був френч, тут теж, але замість смужки лаку – бруд під нігтями. Але я завжди з нафарбованими віями та губами, витрачаю на це рівно 3 хвилини. Хтось скаже, що це зайве, але мені так комфортно. Попри те, що у війську, хочеться однаково бути гарною та жіночною. Я естетка.
Учора зі своїм побратимом виїхали заправити автівку. Ооох, крутий був день. Я поїла м’яса, справжнього м’яса, а не тушонки. Коли повернуся в мирне життя, то її – а ще кільку й сосиски – не їстиму ніколи.
Знаєте, хто нам надає сил? Ви! Бо ви не залишаєте нас без допомоги. Ніколи. В армії постійно щось треба. Наприклад, автівки чи дрони. І в якийсь магічний спосіб ви можете закривати оголошені збори всього за кілька годин. Шалені!
Мій Ізюмський батальйон невдовзі рушає далі. Звісно, ми не скажемо куди, але ви першими дізнаєтеся про наші здобутки. Дуже хочеться, щоб усі українці повернулися на наші території, тож ми працюємо над цим. Для вас. Бо ви любите нас, а ми вас. Все взаємно.
Незламні українці та українки, не здавайтеся, не дайте змоги ворогові зламати вас, дихайте на повні груди та не звинувачуйте себе, що пішли в кафе поїсти салату й випити кави. Та хоча б і вина. Ми ж тут, щоб ви жили там. Ця війна має бути останньою, щоб більше український народ НІКОЛИ не знав такого страшного горя. Давайте ще трішки поборемося. І ми поборемо. От побачите.
З повагою, ваша солдатка Блищик❤
Привітати Ізюмський батальйон з Днем захисників і захисниць України можна за посиланням. Дякуємо за допомогу в підготовці матеріалу Жіночому Ветеранському руху та Олені Бруцькій.
Після початку повномасштабної війни, яку росія розв’язала на території України 24 лютого 2022 року, чимало світових і міжнародних компаній рішуче відреагували на події. Так, американська професійна космецевтика HydroPeptide зупинила постачання та будь-які відносини з країною-агресоркою, а компанія Alfa Development, дистриб’юторка HydroРeptide в Україні, доєдналася до боротьби українського народу на всіх фронтах — від військового до волонтерського.
HydroPeptide — провідний преміальний бренд професійної космецевтики в США, який використовує науку епігенетику у створенні продуктів. Ефективна професійна лінія відзначена понад 40 нагородами в галузі косметології США. Єдиний бренд на світовому ринку, до компонентного складу засобів якого входить 70+ видів високоефективних пептидів. Відмітною особливістю HydroPeptide є те, що пептидні комплекси в потрібній концентрації містяться абсолютно в усіх продуктах для догляду за шкірою.