Оноре де Бальзак — знаний французький письменник, один із основоположників реалізму в європейській літературі. Кажуть, біографія Бальзака така ж насичена пригодами, як життя героїв його романів. Шлях до успіху був складний, але він не відступився від своєї мрії стати письменником. А його твори стали взірцем для Діккенса, Золя, Фолкнера та інших літераторів.
МІГ СТАТИ АДВОКАТОМ
Оноре де Бальзак народився в місті Тур 20 травня 1799 року, в сім'ї заможного селянина з Лангедока. Дід його був селянин, а батько вибився в люди і перетворився з "Бальса" на "Бальзака". Згодом письменник додасть до прізвища шляхетну приставку "де" та стверджуватиме, що походить з давнього французького роду Бальзак д'Антрег. Мати Оноре була молодшою за свого чоловіка на тридцять років. Вона не займалася вихованням сина і влаштувала його в інтернат. Можливо, саме в цій дитячій трагедії закорінений його творчий інтерес до проблем сім'ї.
У сім років Оноре почав навчання у Вандомському училищі. Йому там не дуже подобалось: предмети викладали абияк, а дисципліна була сувора. Бальзак не був першим у навчанні, хоча багато читав і любив писати. Після переїзду в Париж він продовжував навчання в різних приватних закладах, у Сорбонні, проходив практику в адвокатській конторі. Бальзак освоїв спеціальність адвоката, але мріяв стати письменником. Тому вирішив укласти зі своєю сім’єю своєрідну угоду з випробувальним терміном у два роки: батьки йому виділяють деякі кошти, а він винаймає приватний будинок у Парижі і там намагається писати літературні твори.
БОРОТЬБА З КРЕДИТОРАМИ
За тих два роки Оноре де Бальзак мав довести, що в нього є талант і він здатний на значний твір. Бальзак спробував дотриматися умов угоди — написав віршовану драму "Кромвель". Проте і жанр, і естетика твору не продемонстрували справжнього хисту Бальзака. Попри очевидну талановитість його автора, "Кромвель" виявився провальним.
З 1821 року Бальзак жив у Мансарді, спілкувався з журналістами і створив низку модних тоді "готичних романів", спочатку в співавторстві, а потім самостійно. Ці романи теж не принесли Бальзакові бажаної фінансової незалежності, але відіграли позитивну роль у становленні письменника: саме на них він відточив свою майстерність, щоб у 1829 році, коли з'явився роман "Останній шуан", увійти до французької літератури одним з її найоригінальніших авторів.
1820-ті роки багато в чому ускладнили життя Бальзака. Боротьба з кредиторами — одна з найпопулярніших тем анекдотів, пов'язаних з його ім'ям. Аби позбутися боргів, Бальзак писав безупинно, створюючи роман за романом, працюючи по 16–18 годин на добу, випиваючи десятки горнят міцної кави та одержуючи аванси від видавців за ненаписані твори. Крім того, він був світською людиною, завойовував серця жінок, мав славу трохи кумедного денді, який бореться із зайвою вагою. Встигнути скрізь він міг тільки завдяки життєлюбності і працьовитості, які, мов потік, виливались на сторінки його книжок. Коли письменник сідав за написання нового роману, то замикався в кімнаті на один-два місяці, щільно закривав віконниці, щоб через них не проникало світло, та писав при свічках, одягнений в халат.
Бальзак усе життя був боржником, і це його гнітило. Можливо, тому він часто описував фінансові інтриги й спекуляції, а одна з перших його зрілих повістей "Гобсек" (1830) розповідає про безмежну владу грошей над людьми. Водночас поява "Гобсека" знаменувала народження нової прози, над усе спраглої переконливих деталей.
БАЛЬЗАК І УКРАЇНА
У Верхівні під Бердичевом жила жінка, якій Бальзак подарував своє серце, єдина, яка стала його офіційною дружиною, — Евеліна Ганська. Роман Бальзака з пані Ганською розпочинався з епістолярної таємниці. Письменник почав листування з жінкою, а згодом зустрівся з нею у Швейцарії. Між ними зав’язались дружні стосунки, які невдовзі переросли в справжнє кохання. Вони не могли одружитись, адже Евеліна мала чоловіка. Венцеслав Ганський помер у 1841 році, але закоханим через різні обставини довелося чекати на вінчання ще дев’ять років. І 2 березня 1850 року в костелі святої Варвари відбулося вінчання графині Евеліни Ганської і Оноре де Бальзака.
За життя Бальзак двічі відвідував Україну: з вересня 1847-го до січня 1848 року і протягом останніх місяців 1849-го до квітня 1850-го. Окрім Верхівні, маєтку Ганської, він кілька разів був у Бердичеві, Києві та проїздом у Львові. Україна вразила його своїми полями і родючою землею.