11 вересня в кінотеатрах України стартує довгоочікуваний фільм — екранізація найпершого роману Стівена Кінга "Довга хода". Розповідаємо, як він знімався
Роман "Довга хода" був написаний Кінгом ще під час навчання в коледжі й виданий 1979 року під псевдонімом Річард Бахман. Це книга про приречених на смерть юнаків, у якій Кінг відрефлексував свій протест проти війни у В’єтнамі. Вона стала першим бестселером у жанрі підліткової антиутопії, проклавши дорогу таким творам, як серія "Голодні ігри". І саме Френсіс Лоуренс, який екранізував усі, крім першої, частини "Голодних ігор", став режисером, котрому вдалося втілити на екрані й "Довгу ходу". Розповідаємо, про що ця сильна історія та яким був її шлях до великого екрана.
Про що фільм
Події розгортаються в альтернативному світі, де США перетворені на тоталітарну державу під владою військових. Щороку уряд відбирає 100 хлопців-підлітків з усієї країни для жорстокого випробування під назвою "Довга хода": учасники під наглядом озброєних солдатів мусять іти без упину, не знижуючи швидкість, маршрутом без фінішної лінії. У цій грі на виснаження буде лише один переможець, який наприкінці отримає велику грошову винагороду й будь-який приз на власний вибір. А кожного, хто зупиниться чи не витримає, неминуче чекає розстріл.
Довгий шлях на екрани
Спроби екранізувати "Довгу ходу" робилися неодноразово, та щоразу щось ставало на заваді. Вперше про кінопроєкт оголосили понад 30 років тому — ще 1988-го, із майстром жахів Джорджем А. Ромеро в ролі режисера. Однак нічого не склалося. У 2007 році права на екранізацію отримав Френк Дарабонт — один із улюблених режисерів Кінга, який зняв "Зелену милю" та "Втечу з Шоушенка", але й він не зміг реалізувати задум. І ось наприкінці 2023-го студія Lionsgate оголосила про нову спробу — цього разу з Френсісом Лоуренсом. І в нього нарешті вийшло!
Під наглядом Стівена Кінга
Стівен Кінг — один із письменників, чиї твори екранізуються найчастіше. Утім, кількість не завжди дорівнює якості, і, на жаль, невдалих адаптацій його блискучих історій чимало. Щоб змінити ситуацію, нині Кінг має право ухвалювати ключові рішення щодо будь-якої екранізації: він особисто затверджує режисера, акторський склад та інші важливі деталі. Саме Кінг є тією людиною, яка дає фінальне "добро" на проєкт — і це безсумнівно йде йому на користь.
Роман "Довга хода" для кіно адаптував сценарист Дж. Т. Моллнер ("Переслідувач"). Звісно ж, Кінг затверджував його роботу, – і зробив це лише з однією правкою. "У Стівена була лише одна примітка, коли ми дали йому прочитати сценарій, – пригадує продюсер Рой Лі. – Він сказав: "Чи можете ви змінити 4 милі на годину на 3?". Тому що саме це – 4 милі на годину – він вказав у романі як швидкість учасників Ходи. Але помилився – і сам це визнав. Він сказав нам: "Немає жодного шансу, що ви зможете йти 4 милі на годину так довго". Це була єдина початкова примітка, коли він повернув сценарій" (4 милі на годину – це приблизно 6,4 км/год, а 3 милі на годину – 4,8 км/год, – Прим. ред.).
Як знімався фільм
На відміну від багатьох фільмів, які знімаються уривками, "Довга хода" була знята послідовно, за сюжетом від початку до кінця. Цей підхід дозволив зафіксувати на екрані справжнє виснаження акторів, що посилило достовірність кінодосвіду. "Я хотів, щоб ми були справді прив'язаними до хлопців, а це означало, що ми, знімальна група, завжди рухалися разом із ними зі швидкістю три милі на годину", – розповідає Френсіс Лоуренс.
За його словами, загалом актори і знімальна група пройшли близько 350 миль (563 км. – Прим. ред.). Вони переважно йшли шосе та природними парками провінції Манітоба (Канада), яка стала основною знімальною локацією "Довгої ходи", адже ці місця мають широкі відкриті дороги та порожні ландшафти, що добре підходять для напруженої та самотньої атмосфери фільму.
Знімання розпочалися в липні 2024 року, а закінчилися у вересні. Тож більша частина фільму була знята влітку, що забезпечило тривалі години денного світла – ідеально для сцен, де персонажі годинами йдуть під палючим сонцем. Фізичні навантаження акторів були більш ніж реальними, тож їхній дискомфорт став невід'ємною частиною акторської гри, додавши їй непідробного відчуття правдивості.
Легендарний Люк Скайвокер в одній із ролей: про кастинг
"Найважливішим у цьому фільмі є товариство, оскільки воно є серцем історії", – каже Френсіс Лоуренс, акцентуючи, що, на відміну від "Голодних ігор", тут учасники змагань не мають вбивати одне одного. Мета кожного юнака – просто продовжувати йти, поки йому стане сил.
Історія зосереджується на емоційному та фізичному болю, який переживає кожен учасник, намагаючись витримати це суворе й небезпечне випробування. Та, звісно, сюжет не може розповідати про всіх одночасно, тож він концентрується на двох героях: Реї Ґарраті — можливо, не найсильнішому серед хлопців, але безперечно найбільш великодушному, та Пітері МакВрісі — вродливому й харизматичному лідері з філософським складом розуму. Як пояснює Лоуренс, суть фільму полягає у зв’язку, що виникає між головними героями під час цієї страшної й виснажливої подорожі.
Роль Рея виконав молодий актор Купер Гоффман, син легендарного Філіппа Сеймура Гоффмана. "Купер Гоффман був моїм першим вибором на цю роль. Я бачив його у фільмі "Лакрична піца" і знав, що він буде чудовим Ґарраті", – каже режисер. Натомість Девіда Джонсона ("Чужий: Ромулус"), який зрештою зіграв Пітера, Френсіс Лоуренс раніше не бачив. "Він насправді навіть не був у моєму полі зору… Але на пробах, побачивши, як він зіграв свою першу сцену, я миттєво зрозумів, що цей хлопець – МакВріс, і що саме з ним цей фільм буде працювати", – пригадує Лоуренс.
Ну і, нарешті, у "Довгій ході" є ще один дуже важливий персонаж – Майор, зловісний і безжальний військовий, який контролює перебіг змагань. І Френсіс Лоуренс запропонував неочікувану кандидатуру на цю роль, а саме – Марка Гемілла, легендарного Люка Скайвокера із "Зоряних війн". Багатьом ідея кастингу Гемілла на цю роль здавалася дивною, але зрештою стало ясно, що режисер правий. "Спочатку всі були в шоці: "Марк Гемілл? Ти маєш на увазі Люка Скайвокера? Як це може бути?!" Але Френсіс просто бачив Марка Гемілла в цій ролі, і саме Марк привніс у персонажа цю хрипку, похмуру, спотворену енергію, якої ви від нього не очікували", – каже Рой Лі.
Отже, після десятиліть розробки і невдалих спроб екранізації, "Довга хода" нарешті з'явилася на великих екранах завдяки потужній творчій команді, яка доклала максимум зусиль, щоб вшанувати бачення Стівена Кінга. І результатом їхньої роботи стала історія, яка здається водночас позачасовою і навдивовижу актуальною та змушує замислитися над витривалістю, зв'язком між людьми та ціною людського життя.