19 травня в прокат виходить одна з найвизначніших стрічок в історії українського кіно – "Тіні забутих предків" Сергія Параджанова. Спеціально для Vogue.ua дослідниця творчості Параджанова Вероніка Журавльова розповідає, яку роль відігравала мода і костюми в його творчості, і як його мистецтво вплинуло на сучасну поп-культуру — від Мадонни до Леді Гаги.
Серей Параджанов — унікальний режисер, автор "Тіней забутих предків" і "Кольору граната", епатажний художник, "чарівний, але нестерпний". Костюми Параджанова в кіно і в реальному житті — витвори мистецтва. Він стилізував убрання Лілі Брик, зірок кіно 1980-х, дарував Ів Сен Лорану альбом своїх ескізів і розписував парасольку для Франсуази Саган. Сьогодні його авторський стиль підхоплений сучасними авторами — з подачі режисера Тарсема Сінгха новий кліп Леді Гаги "911" практично повністю знятий "під Параджанова". Про історію створення "костюма Параджанова" і про те, як режисер досі продовжує впливати на світове кіно і моду, наш текст.
"Тіні забутих предків" — стрічка, що подарувала Сергію Параджанову світову славу, вийшла в прокат у 1965 році. У цьому фільмі на екрані акторам вдалося втілити справжні почуття і переживання героїв. Костюми, взуття, аксесуари, текстиль, домашнє начиння — теж були справжніми. Відтворити зовнішній вигляд гуцулів і їхній побут режисерові допомогла художниця з костюмів Лідія Байкова.
Професіонал високого класу Лідія Байкова виконала колосальну роботу — завдяки своїм поїздкам у віддалені гуцульські села, вона змогла підібрати неповторний ансамбль тканин і фактур, вишивки, срібла й інших прикрас таким чином, що глядач беззастережно повірив у те, що відбувається на екрані.
Для картини "Колір граната" (перша назва "Саят-Нова") Сергій Параджанов пише авторський сценарій, в якому вже були прописані костюми головних героїв. Це неповторне поєднання деталей, аксесуарів та фасонів різних епох. Для зйомок були придбані вірменські срібні пояси і прикраси, в сценах церковного життя використовувалися оригінальні предмети.
В костюмі Принцеси Анни зі сцени полювання Сергій Параджанов поєднує замшу і каракуль складних відтінків від перлинно-сірого до графітового, доповнюючи образ героїні головним убором, прикрашеним пір'ям в тон її сукні. Червоний оксамит і чорний каракуль передають внутрішній стан героїні в сцені любовного діалогу з Поетом і покликані проілюструвати віршовані рядки СаятНови, що є основою цієї сцени: "Ти вогонь — твоє плаття вогонь".
У житті Сергій Параджанов поводився як кутюр'є, створюючи візуальний образ для людини, чия зовнішність здавалося йому цікавою. Якось героїнею чергового модного перформансу Параджанова стала Ліля Брик. Режисер стилизував для Брик сукню роботи Ів Сен Лорана, підібрав прикраси і шийну хустку. Ця зустріч потрапила в об'єктив Валерія Плотнікова.
Подруга Параджанова Ляля Агабабян пошила для Параджанова авторський халат чорного оксамиту, декорований червоними ромбами, творчий оммаж на його автопортретні ляльки, які надихнули художницю. У цьому халаті режисер був на прем'єрі фільму "АшікКеріб" у Києві в 1988 році.
За життя костюми Сергія Параджанова не виставлялися, але бажання провести подібну виставку з'явилося у нього після іншої знакової події — виставки Ів Сен Лорана у 1987 році в Санкт-Петербурзі. Параджанова і Сен Лорана познайомив Василь Катанян. Дружба двох геніїв овіяна легендами — за однією з версій, кутюр'є не мав ані найменшого уявлення про те, хто такий Параджанов, за іншою — вражений красою костюмів фільму "Колір граната", побаченого в Парижі, сам попросив режисера намалювати для нього два ескізи. Параджанов за одну ніч намалював для нього цілий альбом, який зараз зберігається в Музеї Ів Сен Лорана в Парижі.
У 1995 році, через п'ять років після смерті Сергія Параджанова, Мадонна випускає свій шостий студійний альбом "Bedtime Stories", на заголовну пісню з цього альбому знімає музичне відео Марк Романек, відштовхуючись від символів з фільмів Параджанова "Колір граната" і Андрія Тарковського "Сталкер" та "Ностальгія".
У вересні 2020 року Леді Гага представила свій новий кліп на композицію "911". Музичні відео побудовані на відсиланнях до кількох шедеврів світового кіно: "Святої гори" Алехандро Ходоровські, "8 1/2" Федеріко Фелліні, але найосновнішим стає "Колір граната" Сергія Параджанова. Над костюмами Гаги для цього фільму працювала ціла команда дизайнерів під керівництвом фешн-директора зірки Нікола Формічетті і стилістки Марти дел Ріо.
Режисером кліпу Гаги став Тарсен Сінгх, це не перша його робота в стилістиці Сергія Параджанова. У 2000 році разом з художницею з костюмів, легендарною Ейко Ісіока у фільмі "Клітка" з Дженіфер Лопез вони втілили багато образів Сергія Параджанова в новому авторському прочитанні.
Костюми, створені Параджановим у кіно і в житті, не втрачають сьогодні своєї актуальності і для фешн-дизайнерів. Найяскравіші колекції "за Параджановим" представили публіці Уляна Сергієнко в 2015, Антоніо Маррас в 2016 і київський дизайнер Бічолла Тетрадзе в 2020.