21 вересня в український прокат вийшов політичний трилер "Реаліті" із зіркою серіалу "Ейфорія" Сідні Свіні в головній ролі. Фільм створено на основі реальної розшифровки допиту ФБР Реаліті Лі Віннер — перекладачки, яка працювала в АНБ (Агентство національної безпеки) і мала доступ до секретної інформації.
Саме Реаліті оприлюднила дані про вплив росіян на вибори президента США, де переміг Дональд Трамп. За це в 2018 році вона отримала судимість та раптовий статус політичної фігури, яку порівнюють з Едвардом Сноуденом. У 2021-му Реаліті звільнили. Сьогодні дівчині 31 рік.
Режисеркою "Реаліті" виступила Тіна Саттер — дебютантка в кіно, але досвідчена мисткиня та театральна авторка й режисерка. Власне, фільм виріс з її п’єси "Чи це кімната?", яка мала певний успіх на Бродвеї, а її екранізація зацікавила НВО. Ключова зірка НВО, Сідні Свіні, яка знімалася в "Ейфорії" та "Білому лотосі", зацікавилася проєктом та зіграла в "Реаліті" головну роль.
Сідні Свінні 26 років, вона почалася зніматися ще в юності, а відомою стала після ролі Іден у другому сезоні серіалу "Оповідь служниці". У бесіді з Vogue.ua, яка відбулася на Берлінському кінофестивалі, вона згадує, як в 12 років "зробила презентацію бізнес-плану для батьків, щоб вони дозволили пройти прослуховування на фільм". Батьки були спантеличені, проте все склалося, як мріяла Сідні: незабаром у її маленькому містечку почалися невеликі знімання і вона таки потрапила на прослуховування. "Це все було у моїй презентації, щоб переконати батьків. І вони такі: "Давай просто дозволимо їй прослуховуватися, щоб більше ніколи про це не чути".
Сьогодні за плечима талановитої актриси — ролі у фільмі Тарантіно "Одного разу в Голлівуді", справжніх гітах HBO — "Ейфорії" та "Білому лотосі", а також головна роль у фільмі "Ноктюрн". Підготовка до роботи над фільмом "Реаліті" містила її розмови з прототипом, що сильно вплинуло на фінальний результат. Тут ми не побачимо яскраву й експресивну Сідні, як-от у "Білому лотосі" чи "Ейфорії". Натомість вона відкривається як драматична акторка, що передає найменші емоційні нюанси через погляд та кутики губ.
Світова прем’єра "Реаліті" відбулася на Берлінському кінофестивалі, де нам вдалося поспілкуватися з Тіною Саттер та Сідні Свіні та запитати їх про спільну роботу. А також про акторський шлях та прийоми Сідні й про трубадурів демократії, які час від часу б’ють на сполох у США.
Чи могли би ви трохи розповісти про ваші розмови та зустрічі з реальною Реаліті Лі Віннер?
С. С.: Тіна (Саттер — режисерка "Реаліті". — Прим. ред.) познайомила нас. Ми переписувалися і зумилися. Я хочу залишити наші розмови приватними, звісно, бо вони були дуже особистими для неї. Я дізналася про неї та її справу стільки, скільки була спроможна.
Яке у вас було враження від неї?
С. С.: Вона дотепна. Вона настільки дотепна, що мені аж не вірилося. Коли я читала розшифровки після спілкування з Реаліті, я почала її більше бачити там. Це її гумор, вона так намагалася жартувати, щоб почуватися комфортніше.
Мені було дуже боляче дивитися на ситуацію, в якій опинилася героїня. Як проходив процес знімання? Я можу уявити, що ви обидві занурилися у цю ситуацію незахищеності.
Тіна Саттер: Розумієте, знімання — це не повний сетап. Сідні була оточена камерами, а потім я монтувала цей матеріал. Я переглядала все, що ми зняли з Сідні. Очевидно, що динаміка постійно змінюється у тривалих-тривалих розмовах. Але, боже, який емоційний ландшафт Сідні вибудувала! Це буквально розриває мій мозок!
З нашого боку, ми намагалися налаштувати її якнайкраще, бо нам треба була певна хореографія, певні відчуття.
С. С.: Потужні актори підтримували мою гру. Вони давали так багато мені через своїх персонажів, що я справді вірила у те, що відбувається.
Ваша гра у "Реаліті" побудована на нюансах, але потужна. Як ви прийшли до ідеї працювати саме так? Я читав, що ви пишете книги-біографії ваших персонажок.
С. С.: Я справді так роблю. Я створюю книги, де прописані спогади персонажок: з дня народження до першого дня, коли ми зустрічаємося на екрані. Це весь таймлайн стосунків з людьми, які були в її житті. Це гігантський щоденник з картиною всього її світу. Я не знаю, як це краще описати, якщо чесно.
Це допомагає мені просто створити персонажку, бо я хочу бути впевнена, що все, що я роблю для персонажки, — це справді те, що вона би хотіла. Не щось, що Сідні могла би мати у своєму досвіді, а спосіб мислення, як би Реаліті про це думала. Коли ми говоримо про особистість, то ми всі думаємо дуже по-різному, маємо різні спогади, різні досвіди, — це впливає на те, як ми проживаємо життя. Тож, щоб бути спроможною побудувати життя моєї персонажки, я маю стрибнути у її шкуру та відчути як вона дихає, рухається, думає.
Але це, звісно, також політичне кіно. Про Америку, адміністрацію Трампа і зловживання правоохоронної системи. Мені цікаво, чи ви залучені в політичне, соціальне життя.
С. С.: Думаю, ми всі залучені.
Т. С.: Це перші слова розмови: "Що сталося 3 червня 2017 року в США". Це ж і останні слова. Це те, що ми збираємося показати вам. Звісно, держава, адміністрація Трампа, історія шпіонажу — все це гуртом також входить у півтори години.
Гадаю, що це неймовірно, що ми живемо у країні, де політика просякла все, отже ми хотіли виразити цей дискурс мистецькими засобами. Відчувається, що це настільки багатошарова та складна матерія, що ми не можемо дати тут однозначну відповідь.
С. С.: Це емоційний та незвичайний момент, через який пройшла молода жінка. Ми хотіли показати це також.
Чи знаєте ви, як Реаліті реагувала, не на фільм, а на саму ситуацію?
Т. С.: Так, її сім’я дуже підтримувала фільм. Реаліті теж підтримувала проєкт та, звісно, спілкувалася із Сідні… Майже не назвала тебе Реаліті.
Відповідь така, що це складно та дуже дивно, бо вона вчинила дуже ідеалістично, зробила це рішення поспіхом через багато чинників. Вона неймовірна людина, яка вірила у свій вчинок, але, зробивши який, миттєво потрапила у поле політики. Це не те, на що вона підписувалася. Я думаю, що її з’їдають щоденні роздуми. Вона вийшла з в’язниці, зараз, на щастя, вільна, але під постійним наглядом.
Для неї зараз найважливіше, що вона більше не матиме абсолютної свободи у США. Тож, я думаю, що для неї найбільше питання без відповіді зараз: "Чи буде вона колись звільнена від звинувачень та чи отримає вибачення?".
Вотергейт, Сноуден, Реаліті — видається так, що система залишається незмінною в США. Чи маєте ви рецепт, як можна змінити цю систему, чи як би система могла змінитися?
Т. С.: Я думаю, що це все різні масштаби, але завжди про те, щоб бити на сполох. Що це означає? Я не знаю, що саме ми можемо зробити, але ми можемо мати на увазі, що в цифрову еру існує цілий клас секретних даних. Яку інформацію ми можемо вважати персональною, а яку релевантною для поширення, щоб залучати до участі в демократичних процесах?
Це дискурс про трубачів демократії, як-от Реаліті, які є дуже важливими для здорових процесів. Але це залежить від конкретних справ.
Це ще одна річ, яку ви, Сідні, робите — запустили власну продакшен-компанію у двадцять з чимось років. Це неймовірно. Де ви берете на наснагу?
С. С.: Я завжди була дуже вмотивована. Я люблю створювати нові виклики для себе. Я насправді вірю, що кіно та телесеріали — це співпраця. Це захоплює мене.
Ви створюєте зв’язок із собою та персонажками, коли працюєте над проєктом, чи відмежовуєтеся від них?
С. С.: Причина, чому я створюю зв'язок, — бо я не втрачаю себе в них. Я повністю капсулюю себе у світах своїх персонажок, а потім повертаюся на майданчик.
Ви намагалися писати про себе?
С. С.: Ні. Я вела щоденник, а потім здалася. Я можу писати лише про своїх персонажок.
Тіно, ми говорили про масштаб, і стало цікаво, що цей фільм як політичний трилер міг бути зроблений багатьма способами. Ви могли дати більше контексту: що було після, що було до. Ви сконцентрувалися тільки на тому, як тривали 70 хвилин, упродовж яких відбувалося затримання Реаліті. Чому ви зробили саме це рішення?
Т. С.: Мені було цікаво взяти той момент, який зафіксувала розшифровка, коли на Реаліті тиснули, коли існувала напруга, що не мала виходу, — за її власними словами, — і як ця персонажка проходить через це. Це був виклик і це була підказка, як читати цю розшифровку. Ми кристалізували напружений трилер з неї і додали трошки соціальних мереж, трошки її життя й архівних новин.
С. С.: Коли я читала цю розшифровку, вона повністю розірвала мій мозок. Я задіяна у стількох проєктах, де вільна говорити своїми словами, і я можу миттєво змінити те, що говорить моя персонажка. Тут я мала бути уважна до того, що тоді казала Реаліті. І ти читаєш сценарій, де дуже мало дії і дуже мало описів. Зазвичай є цілі сторінки з описами рухів тощо, а тут чистий діалог — це щось, чого я не робила раніше.
Було складно грати вашу роль майже повністю на міміці?
С. С.: Це був певний виклик. Я люблю грати обличчям. Найбільше я була сконцентрована на тому, щоб тримати правильно губи, — вони постійно опущені. Я це побачила у Реаліті та намагалася передати.
Взагалі я люблю грати. Я люблю те, що роблю. Мати здатність бути всіма цими людьми у різних форматах, у різних ролях — ось чому я цим займаюся. Не важливо, це фільм від Marvel чи незалежний фільм. Якщо я закохана у персонажку, або захоплена нею, або це виклик, — я зроблю це.
Розшифровка, яка потрапила вам до рук — неймовірна. Але це ще не фільм. Можете розповісти про те, як ви перетворили її на кіно?
Т. С.: Це дуже банально. Я відчула, що ми маємо сконцентруватися на обличчі Реаліті. Ось чому тут постійно великі плани. Бо ось, що відбувалося: два чоловіки у маленькій кімнаті, з якої ти не можеш вийти.
Також я хотіла показати дрібні деталі, з яких складається життя молодої жінки: жовті конверси, її ліжко — все трапилося в найбільш вразливому місці. Її авто, її кольорові шалені наліпки на бампері. Це зумовило кіномову, сконцентровану на персональних деталях. Це цілий світ, і в ньому створюється енергія, неочікуваність і напруга нашого трилеру.
Текст: Алекс Малишенко