В український прокат вийшов фільм "Марті Супрім. Геній комбінацій" з Тімоті Шаламе в головній ролі. Це пригодницька комедія, яка розповідає про юнака, що намагається стати професійним спортсменом з пінг-понгу. Кінокритикиня Соня Вселюбська розповідає, як актору нарешті вдалося досягти шаленого успіху цим чудовим виконанням.
Нарешті Тімоті Шаламе отримує професійне визнання, якого так довго прагнув. 30-річний американський актор із юнацтва проривався на вершини акторського мистецтва. Розпочавши свою карʼєру в телесеріалі "Homeland" у 2012му році, він одразу пірнув у кіно, без жодного бажання повертатися на телебачення. Справжній прорив у Шаламе стався після ролі у культовому фільмі Лукі Ґуаданіньо "Назви мене своїм імʼям", що пригорнуло увагу до його драматичного таланту й виразної зовнішності, які так сильно ціниться Голлівудом у його віковій категорії.
Відтоді, Шаламе встиг попрацювати з багатьма великими режисерами, як-от Дені Вільньов, Ґрета Ґервіґ, Вес Андерсон й Крістофер Нолан. Він також встиг закарбувати статус екранного секс-символа, стати обличчям Bleu de Chanel і навіть знайшов час побудувати стосунки з Кайлі Дженнер. Не вистачало лише одного — великих професійних нагород, відсутність яких тиснула на актора суголосно тривалості карʼєри та зростанню величини проєктів.
Ці розчарування стали очевидними рік тому, коли актор відверто прагнув виграти "Оскар" за своє виконання Боба Ділана у фільмі "Цілковитий незнайомець". Байопіки, з їхніми виснажливими перевтіленнями й тренуваннями, завжди вважалися вірним кроком до статуетки. І хоча актор довго вчився грати на гітарі, відточував вимову й рухи Ділана та носив важкий грим на носі, врешті програв Едрієну Броуді. Насправді це не вперше, коли роль вимагала від Шаламе чималих зусиль — для "Назви мене своїм імʼям" він вчив італійську, для "Дюни" занурився у вигадану мову всесвіту, для "Вонки" брав уроки вокалу. Втім його віддача залишалась неоціненною — загалом Шаламе втратив дві премії "Оскар", чотири "Золоті глобуси" й чотири BAFTA. "Люди можуть називати мене позером, казати що завгодно", — зізнається він у відвертому інтервʼю для Vogue, оголюючи свою ненависть до програшів.
Розуміючи, що акторська карʼєра вимагає готовності стати жертвою відмов, актор зрештою знайшов силу протидії в протилежному — у непохитній, майже обурливій самовпевненості, яка сьогодні закріпилася за ним як характерна риса. У певному сенсі він здобув спортивний інтерес до перемоги, який, майстерно переформатував у втілення головного героя фільму "Марті Супрім. Геній комбінацій". Ця роль, найчарівніша й водночас найбільш самореферентна у його карʼєрі. "Це був мій справжній образ, допоки в мене не зʼявилася хоч якась карʼєра", — зізнається актор.
Фільм американського режисера Джоша Сафді, був анонсований як історія про Марті Рейсмана — нью-йоркську постать з 50-х, відомого гравця у пінг-понг та шахрая. Джош, раніше відомий своєю спільною роботою з братом Бенні (який раніше представив фільм "Незламний"), відокремився як майстер тривожного, інтенсивного й дуже стильного кіно про маргінальних людей у великому місті ("Гарні часи", "Неграновані коштовності"). Після початку індивідуальних карʼєр братів, здається, стало зрозуміло, хто з них відповідав за кураж і швидкість. Якщо Бенні більше цікавився психологічним станом і романтичними стосунками, відтворюючи історію Марка Керра на екрані, то Джош у своєму фільмі максимально прибрав елементи байопіку, натомість створивши розважальну картину, присвячену Нью-Йорку та молодій мрії як концепту.
У центрі фільму — 23-річний юнак Марті Маузер, єврейський хлопець із природним даром до пінг-понгу й шахрайства. Мріючи стати великим міжнародним спортсменом, він збирає гроші на світові турніри, але ж родичі, борги, гангстери та колишні ускладнюють цей шлях. Марті терміново необхідно нізвідки роздобути гроші на черговий турнір у Токіо, що здається екстра важким квестом. Втім самовпевненість, везучість і харизма дозволяють Марті виконувати будь-які комбінації, і підпорядковувати сувору реальність навколишнього порядку під свою впертість.
Робота над "Марті Супрім. Геній комбінацій" почалася доволі давно. У 2018 році дружина й продюсерка режисера показала чоловікові копію мемуарів Марті Рейсмана, на що той відповів, що хоче зняти фільм у "цьому всесвіті". Саме тому "Марті Супрім. Геній комбінацій" не цікавиться нюансами реального життя Рейсмана, й тому Джош навіть змінює прізвище героя. Дійсно, це фільм про настільний теніс лише в самому технічному сенсі. Постать спортсмена скоріше стала порталом у соціальне середовище 1950х, на яке Сафді дивіться з особливою любовʼю, використовуючи ці елементи як інструмент для створення пригодницької комедії, а також морального коментаря до відображенної епохи. Авжеж, магнетична енергія фільму випромінюється насамперед з виконання Шаламе. І якщо актор вже не раз доводив свою здатність виконувати драматичні й комедійні задуми режисерів, то над спортивною частиною довелось попрацювати.
І хоча екранний час безпосередньо спортивних виконань не займає центральної сцени, Шаламе готувався до цієї ролі цілих сім років, майже відтоді як познайомився з Джошем Сафді на кінофестивалі. Як згадує режисер в інтервʼю, набридливі агенти постійно намагаються подружити їх з молодими талантами, але саме Шаламе чимось його зачепив. Відтоді, Сафді розробляв фільм, а актор занурився у нюанси пінг-понгу, займаючись увесь цей час паралельно роботі над такими великими проєктами як "Французький вісник" та "Дюна".
Видання Hollywood Reporter випустило цікаве інтервʼю з особистим тренером Шаламе з пінг-понгу, який підключився до проєкту вже після того, як актор роками тренувався в таємниці. Разом вони не лише відточували спортивну техніку, а прагнули дещо більшого — потрапити в механіку ударів 1950-х, що сильно відрізняється від сьогоднішньої гри. Команда фільму розглядала можливість узяти дублера на ці кілька сцен, але було майже неможливо знайти когось, хто міг би відповідати статурі актора й водночас грати гідно. Тим не менш Шаламе впорався з цим завданням відмінно, майстерно оперуючи ракеткою та рухами тіла у напружених сценах змагань.
Та навіть на майданчику робота Шаламе не закінчилася. Команда фільму не втратила шанс використати схожість характерів Марті й Тімоті, їхній азарт до перемоги. Саме на кумедній самовпевненості й побудована вся піар-стратегія студії А24. Здається, за останні місяці Шаламе й аура Марті були просто всюди, розфарбовуючи все в помаранчевий колір — м'ячики для пінг-понгу, дирижабль у небі, Empire State Building і навіть парні костюмів разом із Кайлі на черговій доріжці. Ми також спостерігали за Шаламе на вершині сфери в Лос-Анджелесі, його начебто випадково злиту абсурдну маркетингову зустріч, запуск реп-карʼєри, обличчя на упаковці пластівців — лише декілька з прикладів. Піар-кампанія до фільму така ж настирлива, як і його головний герой, і така ж професійна, як і актор, який його виконує.
Наразі Шаламе вже отримав нагороди від Critics Choice Awards та "Золотого глобуса" і цілеспрямовано крокує за "Оскаром". Dream Big — промовляє слоган фільму — мабуть, саме цього в Тімоті Шаламе справді варто повчитися.