Якими б не були ваші думки щодо екранізації "Буремного перевалу" Емеральд Феннелл, перегляд історії фатального кохання, що розриває серце, може мати терапевтичний ефект. Недарма ми повертаємося до "Титаніка" майже через 30 років після прем’єри, так само як і до "Ромео і Джульєтта" База Лурманна. Якщо вам теж подобається плакати в кіно або просто проживати емоції вдома, ось ще пять фільмів про фатальне кохання — більш чи менш трагічне — які варто переглянути після "Буремного перевалу".
"Вічне сяйво чистого розуму"
"Вічне сяйво чистого розуму" Мішеля Гондрі можна двитися багато разів, і щоразу ловити себе на тому, що стримуєш сльози (або дозволяю їм текти — залежно від того, чи є поруч компанія). Хоча багато хто називає стрічку "романтичною комедією", цей сюрреалістичний сюжет про стирання стосунків із пам’яті обох закоханих б’є просто в серце. Найболючіші сцени — ті, де Джоел (Джим Керрі) і Клементайн (Кейт Вінслет) згадують ніжний момент, а пам’ять раптово виривають із їхньої свідомості. Це спустошливо.
"500 днів літа"
Чи зворушить вас цей фільм до глибини душі, чи здасться просто легкою розвагою — багато в чому залежить від того, на якому етапі власного романтичного життя ви перебуваєте. У будь-якому разі це класика нульових. Стрічка показує приречені стосунки без визначення (ще до того, як з’явився сам термін situationship) і бездоганно передає відчуття закоханості в людину, яка не може або не хоче зобов’язуватися — а згодом легко робить це з кимось іншим. Втім, це ромком, тож фінал не зовсім похмурий: дехто навіть назве його щасливим — у гіркувато-солодкому сенсі.
"Керол"
Ще один фільм, який хочеться переглядати знову і знову — просто щоб щось відчути. "Керол", яку часто називають однією з найкращих робіт Тодда Гейнса, розповідає про двох жінок — Керол (Кейт Бланшетт) і Терезу (Руні Мара), які закохуються в 1950-х, коли одностатеві стосунки були незаконними. Одна з найбільших переваг стрічки — її надійливий фінал: найтрагічніші події розгортаються посередині, що було доволі незвичним для того часу (до "Керол" більшість фільмів про лесбійок завершувалися трагедією).
"Назви мене своїм ім'ям"
У цьому фільмі є безліч речей, які закохують у себе. Серпанкові, залиті сонцем італійські пейзажі. Ейфорійна сцена, де Еліо (Тімоті Шаламе) та Олівер (Армі Гаммер) танцюють під "Love My Way" гурту Psychedelic Furs. І, звісно, сцена з персиком. Якщо вам пощастило пережити болісний, але життєствердний роман у підлітковому віці — бажано впродовж спекотного літа, — то багато моментів цього фільму відгукнуться у вашому серці. Центральна історія кохання приречена, так, але найкращі історії часто такими й бувають.
"Ромео + Джульєтта"
Якщо говорити про шалені адаптації класики з хаотичною мізансценою, варто згадати версію "Ромео і Джульєтту" База Лурманна 1996 року — історію першого приреченого кохання. Ми всі знаємо, чим закінчується шекспірівська п’єса. Але перед фіналом ця версія вибухає сюрреалістичними перестрілками, ангельськими крилами, вечірками й освідченнями. А ще тут знімається молодий Леонардо Ді Капріо у своїй романтичній золотій порі — і вже заради цього фільм варто переглянути.