Чому дизайнери знову активно використовують справжнє і штучне хутро?
Спершу здавалося, що це просто чергова тенденція з тіктоку: зумери та міленіали носять вінтажні або штучні шуби, щоб втілити так звану естетику "дружини мафіозі". Потім це було схоже на примху знаменитостей: Кендалл Дженнер та Гейлі Бібер носили верхній одяг з овчиною в Аспені, Ice Spice одягла перероблене хутро на вручення премії "Греммі" 2024, а Кім Кардаш'ян вийшла у пухнастому вбранні Prada — і все це протягом декількох місяців поспіль. Повернення хутра було верифіковане дизайнерами. Зокрема, хутро почало повертатися в асортименти брендів з чоловічою колекцією Фаррелла Вільямса для Louis Vuitton, коли креативний директор представив шуби довжиною до підлоги.
"Хутрявина" продовжилася й на Тижні моди в Нью-Йорку, де під час шоу моделі дефілювали в хутрі — деякі в справжньому, деякі у вінтажному, деякі в штучному. Luar представив хутряні шалі, а LaQuan Smith хутряні бомбери. Моделі в об'ємних бордових куртках з овчини дефілювали на подіумі Khaite, а в Лондоні Simone Rocha загорнув плечі своїх моделей у патчі зі штучного хутра. У Мілані Bally показав сукні та жилети з хутряними обробками. Miu Miu вдягнув в штучне хутро Джіджі Гадід, а Balenciaga представив плащі зі штучним хутром. Всі ці появи пухнастого матеріалу у тому чи іншому вигляді продемонстрували — індустрія відходить від тихої розкоші до чергового витку максималізму.
Так, штучне хутро та овчина знову в моді. Але повернення справжнього хутра здивувало багатьох людей в індустрії. У 2021 році, здавалося, більшість модних брендів та конгломератів зареклися мінімізувати використання цього матеріалу у своїх колекціях. Kering — французький розкішний конгломерат, який володіє Gucci, Saint Laurent, Bottega Veneta та Balenciaga, серед багатьох інших лейблів — заборонив використання хутра у всіх своїх брендів. Saks Fifth Avenue закрив свої хутряні салони й оголосив, що припинить продавати хутрові вироби до 2023 року. Тим часом у Каліфорнії заборонили продаж хутра норки, соболя, шиншили, риси, лисиці, кролика, бобра та койота. Британська рада моди навіть заборонила представляти хутро в колекціях під час Тижня моди в Лондоні.
Але ось у чому річ: хоча справжнє хутро стало матеріальною персоною нон ґрата, але воно досі зберігає за собою гламурний статус. Хутро протягом тисячоліть завжди було маркером соціального статусу: первосвященники в Єгипті носили шкури леопардів, а заможні вікінги огортали тіло в боброві накидки. В Англії лише монархи могли носити горностай під час правління Едварда III. А сьогодні британські королі та королеви все ще надягають накидки, декоровані хутром цієї тваринки для своїх коронацій. У 17 столітті бобри майже вимерли завдяки популярності шапок з їхнього хутра, — а в процесі монополіст Джон Джейкоб Астор став мультимільйонером й почав вкладати кошти у нерухомість, що змінила Нью-Йорк. А з кінця 19 століття пальта з норки носили заможні жінки. Словом, людству важко раптово припинити хотіти шуби, які залишалися найбажанішим одягом тисячі років. Це не просто символ статусу, а одна з важко зароблених економічних доблестей.
Нині багато з розкішних модних домів, які використовують хутро, працюють з такими компаніями, як Saga Fur, які пропонують замовникам простежити походження їхнього хутра аж до окремих ферм, де вирощувалися тварини. Однак, вироби з хутра та шкіри завжди вважалися інвестиційними предметами в асортиментах люксових брендів, свого роду реліквіями, які можна передавати у спадок. В певному сенсі це і є повільна мода — адже так люди інвестують в речі, які витримають випробування часом і за якими будуть ретельно доглядати.
Коли хутро використовується повільною модно, це відносно стійкий ресурс. Фермери зацікавлені в тому, аби реалізувати шкіряну частину тварини — корів, яких ми їмо, також використовуються для підготовки шкіри, яку використовують для виготовлення тих чи інших речей. Овчину отримують від ягнят, м'ясо яких також їдять, що робить її побічним продуктом продовольчого постачання людей. Ось чому овчина часто все ще використовується брендами, які відмовилися від більшості інших видів хутра, і не входять до загальнодержавних або загальноприйнятих заборон. Щодо тих тварин, яких ми не їмо, їхнє м'ясо часто перетворюється у корм для тварин, добрива або інші різні продукти. Наприклад, жир норки може використовуватися у виробництві мила.
Але ми вже не живемо у світі повільної моди. Ми живемо у швидкому масмаркет світі. І в цьому світі щороку для хутрової промисловості вбивають більше мільярда тварин, відповідно до Journal of Animal Ethics. Етично дуже важко виправдати це число. І хоча деякі розкішні бренди мають достатньо грошей, аби співпрацювати з висококласними хутряними компаніями, які пропонують прозорість та відстеження матеріалів, — це частіше виняток, ніж правило. Наразі неможливо вслідкувати за тим, звідки всі компанії беруть хутро і шкіру, і яким чином ці хутро та шкіру добували, зокрема, відповідально та виправдано (якщо так взагалі можна казати).
Спочатку здавалося, що розв'язанням проблеми стане штучне хутро: матеріал, що досі матиме розкішний вигляд, але не буде продуктом людської жорстокості. І все ж штучне хутро найчастіше виготовляється з мікропластиків, які не піддаються біологічному розкладанню. За даними Організації Об'єднаних Націй, синтетичний одяг випускає приблизно 1,4 мільйона трлн пластикових волокон на рік в океан. Це, здавалося б, залишає споживачів без великого вибору: екологічність ціною етики, або етика ціною екологічності.
Багато споживачів та дизайнерів визнали це і шукали інших екологічно чистих форм матеріалу. Так на модну арену вийшло вінтажне хутро. Воно обходить як проблеми справжнього хутра, так і штучного. Ви вже не завдаєте шкоди жодним тваринам, ні створюєте відходів на сміттєзвалища. Наприклад, такі бренди, як Nereja, виготовляють сучасні пальто зі знайдених та вживаних матеріалів. Тим часом інтерес до секонд-хенду та вінтажу досяг найвищого рівня. Близько 62% зумерів та міленіалів кажуть, що вони спершу шукають секонд-хенд речі, перш ніж купувати нові.
Певним чином, сам акт носіння хутра — особливо, коли його представляють бренди та вдягають знаменитості — відчувається як просування матеріалу. Очолюючи якийсь бренд, дизайнери беруть на себе багато зобов'язань та відповідальності. Все, що представляється в колекціях — позиція бренду та креативного директора, те, в що вони вірять, те, що вони вважають крутим, те що вони вважають майбутнім моди.
Існує можливе рішення цієї дискусії. У 2022 році LVMH — найбільший у світі розкішний модний конгломерат, який все ще дозволяє своїм брендам використовувати хутро — розпочав партнерство з Імперським коледжем Лондона та Центральним коледжем мистецтва та дизайну імені Святого Мартіна для розробки хутряних волокон. Кінцева мета LVMH — мати ці альтернативні інноваційні матеріали, але не використовувати пластмаси. представники компанії кажуть, що якість експериментального хутра покращилася за останній рік, але вона все ще не на рівні природного хутра. Й хоча з цим нововведенням людство повинне мати можливість досягти рівня якості дуже близького до природного хутра, все-таки незрозуміло, чи цей матеріал коли-небудь матеріалізується. Результат розробки мають продемонструвати у 2024 році. Інші бренди обирають творчий підхід до питання: Gabriela Hears представив хутряні пальто, які насправді була виготовленими з кашеміру. Тим часом Ентоні Ваккарелло в Saint Laurent експериментував з пухнастими піджаками з марабу — це тип пір'я, який може легко імітувати текстуру хутра. Навіть The Row — законодавці мінімалістичної моди — використовували волохату шерсть в останній колекції.
На зараз, в повітрі повисло одне запитання: чи буде реально брендам знову продавати хутро? За даними The Business of Fashion, коли Gucci відмовився від хутра у 2017 році, вироби з нього приносили близько 10 мільйонів євро прибутку — лише 0,2% від річного доходу лейблу. Того ж року Net-a-Porter прибрав хутряні вироби зі свого вебсайту після того, як більша частина клієнтів заявили, що хочуть, щоб платформа припинила його продавати. Тож, здається, вибір за споживачами.
За матеріалом vogue.com
