Яким був Олександр Шаповал – соліст балету Національної опери, що загинув на фронті

12 вересня в боях на Донеччині загинув 47-річний Олександр Шаповал – заслужений артист України, артист Національної опери, який з початком повномасштабного вторгнення пішов добровольцем захищати Україну на передовій. Ми розпитали артистів Національної опери про те, яким був Олександр Шаповал.

Олександр Шаповал

"Саша був неймовірно порядною та світлою людиною", – згадує його колежанка й партнерка по сцені, прима-балерина Національної опери Тетяна Льозова. З Олександром Тетяна знайома понад 20 років: коли у 2002-му вона прийшла в театр, Олександр Шаповал був її першим партнером. Тоді, у 2002 році, вони танцювали "Лісову пісню".

Олександр Шаповал і Тетяна Льозова, "Лісова пісня"

"Те, що Олександр пішов на фронт, – не випадковість: він не міг інакше, – продовжує Тетяна. – Я думаю, йому, звісно, було страшно, як і всім нам. Я думаю, він розумів, коли йшов, що може і не повернутися… Але не міг інакше – у нього є син, донька, дружина, друзі, він має піти й захищати нас усіх. Я не можу повірити, що його нема – мені все здається, що зараз він зайде з кавою і скаже: "Танюшо, вибач, я проспав, але зараз усе розучимо!"

Киянин Олександр Шаповал закінчив Київське державне хореографічне училище в 1993 році, а в 1994-му доєднався до трупи Національної опери України. Він танцював у театрі 28 сезонів і за цей час, розповідають у театрі, став улюбленцем не тільки глядачів. Світлого, порядного, щирого Олександра по-справжньому любили колеги.

За 28 років на сцені Олександр Шаповал станцював понад 30 партій класичного, національного й сучасного репертуару: це Лукаш ("Лісова пісня" М. Скорульського), Вакула ("Вечори на хуторі біля Диканьки" Є. Станковича), Ескамільйо, Хозе ("Кармен-сюїта" Ж. Бізе – Р. Щедріна), Бірбанто, Ганс ("Корсар", "Жизель" А. Адана), Тібальд ("Ромео і Джульєтта" С. Прокоф’єва), Майстер, Пілат ("Майстер і Маргарита" на збірну музику), Граф Альмавіва ("Весілля Фігаро" В. А. Моцарта) та десятки інших ролей. У театрі кажуть, що Олександр був дуже творчим артистом, для нього не існувало "маленьких" партій.

"З ним було цікаво працювати, – згадує прима Анастасія Шевченко, партнерка Олександра. – Коли Саша входив в образ, він вів за собою – так захоплювався роллю, що захоплював і своїх колег. Саша був дуже артистичним – тобто не просто танцівником, а насамперед артистом. Рік тому ми танцювали разом останню виставу Саші – він фактично вже пішов на балетну пенсію, але мій партнер у виставі "Дама з камеліями" захворів, тож Саша вийшов у партії графа де Гіза. Чесно, тоді було неможливо стримувати сліз – дуже прикро, коли кар’єра такого артиста добігає кінця. Адже артисти з такою яскравою індивідуальністю – це скарб".

Олександр Шаповал, Анастасія Шевченко, "Дама з камеліями"

У 2001 році Олександр Шаповал дістав третю премію в Міжнародному конкурсі балету ім. С. Лифаря. За рік після конкурсу Олександр станцював свою першу сольну партію – Принца в "Лебединому озері". Його партнеркою була 17-річна Христина Шишпор, сьогодні – прима-балерина Національної опери. "Він був людиною, яка жила не для себе – а для інших, – згадує Христина. – Його всі любили. Він перетанцював з усіма балеринами – я не знаю жодної артистки в театрі, з якою б він не танцював. Я дуже вдячна, що мені трапився такий партнер".

"Ми роками танцювали в парі – і "Лісову пісню", і "Деніелу", і "Майстер і Маргарита", – згадує Олександра балерина Тетяна Льозова. – Як на мене, кращого майстра в театрі немає. І як виконавця партії Майстра, і взагалі як майстра своєї справи. Такий він був – "стовідсоткова" людина, завжди, у всьому. Шукав у партії окраси, завжди був унікальним. У Саші не було обмежень в амплуа – суто ліричне, чи драматичне. Він танцював і Принца в "Лебединому озері", і мав неймовірно романтичний вигляд у цій ролі (хоча мені здається, він все ж таки ці "білоколготкові" партії менше любив), і характерні партії. Особливо Саша любив танцювати "поганців" – йому це вдавалося як нікому. Яким він був Тібальтом!.. А Бербанто!"

"Шехерезада", Олександр Шаповал та Христина Шишпор

25 лютого Олександр Шаповал, який на той момент вже не працював у театрі, а був педагогом Київського державного хореографічного коледжу, доєднався до лав Територіальної оборони та захищав Київ понад два місяці. У квітні, коли Київщину було звільнено від окупантів, артист вирішив доєднатися до ЗСУ. На фронт Олександр пішов як рядовий, згодом отримав навички гранатометника. У межах наступальної операції їхній підрозділ перекинули в гарячу зону – біля селища Майорськ на Донеччині. Олександр загинув у бою вранці 12 вересня, потрапивши під мінометний обстріл. Колеги Олександра в театрі розповідають: знали, що Олександр зі своїми побратимами був в одній з найгарячіших точок, дуже хвилювалися за нього.

"Мужність Олександра вражає – це неймовірний приклад любові до своєї країни, – каже прима-балерина Анастасія Шевченко. – Хоч що ти робиш, хоч ким ти є – ти просто стаєш до лав захисників, бо не можеш інакше. Те, що трапилося з Олександром, повертає у реальність. Ми в театрі начебто намагаємося жити нормальним життям – ставимо нові вистави, працюємо, але ось раптом дізнаємося, що наш дорогий колега загинув на війні. Велика дяка таким, як Олександр – усім, хто захищає нас, щоб ми могли мати хоч крихту нормального життя".

Олександрові Шаповалу було 47 років. У нього залишилися дружина та двоє дітей. Висловлюємо щирі співчуття родині героя Олександра Шаповала та всьому колективу Національної опери України.