LATEXFAUNA: про творчість без зобовʼязань, страх сцени та підготовку до великого концерту
На початку грудня Vogue Ukraine завітав на репетицію LATEXFAUNA — гурту, що руйнує всі звичні уявлення: від відсутності сценічних образів до принципового небажання писати пісні про війну. Ми зустрілися з хлопцями у їхній київській студії в єдиний вільний від всеукраїнського туру день. Нині вони паралельно грають концерти — майже щодня в різних містах — і готуються до масштабного фінального шоу у столиці 20 грудня. Про те, як війна впливає на творчість, чому 2025 рік став болісним для гурту та про кайф залишатися собою ми поговорили з Дмитром Зезюліним, солістом LATEXFAUNA.
"Війна не змінила мого способу писати пісні. Я рідко писав тоді й зараз рідко пишу", — каже Дмитро. Водночас у 2025-му гурт випустив три релізи, присвячені Україні. "Загострився пієтет до рідного краю, і не хочеться це втратити. Дуже не хочеться, щоб зникла українська ідентичність. Ці почуття вилилися у більш поетичну мову, ніж було раніше. І не тому, що я став поетичніше мислити, а тому, що захотілося глибше зануритися в цей жанр".
Коли почалася повномасштабна війна, музиканти не переймалися тим, що не підхоплюють хвилю колег і не пишуть тематичні пісні. Навпаки — сподіваються, що ніколи й не підхоплять: "Якщо чесно, з усього, що я чув про війну, абсолютна більшість справляє враження конʼюнктури й паразитування на темі. Мене війна не надихає на створення пісень. Лише NICH можна віднести до цієї теми, хоча там немає жодного слова про війну — лише багато почуттів, які зараз знайомі кожному", — пояснює фронтмен.
Пісні Зезюлін пише пластами: спочатку надихається певною темою, а потім пірнає в неї й починає писати. Це легко простежити від самого заснування гурту у 2015 році, коли головним натхненням соліста була екзотика — зв’язок людини з природою, тваринами, міфологією. Далі Дмитро захопився серферським рухом — і з’явилися пісні з легким літнім присмаком. Потім був "космічний" пласт, після якого й сталася присвята Україні. "Я часто думав про коней, і з ними, відповідно, багато чого пов’язано у піснях. Так само я зачепився за тему повернення додому", — ділиться він.
Пісня PERSHA RIKA була написана ще до повномасштабного вторгнення, а наступні — NICH та BUREVIY — у період, коли Дмитро тривалий час перебував далеко від дому. "На мене нахлинула ностальгія, — каже він. — Звісно, вплинула й війна, тому хотілося писати про повернення додому, бо ти за ним сумуєш".
Фундамент творчості гурту LATEXFAUNA — відчуття. "Ми ніколи не маємо референсів чи орієнтирів. Джем (імпровізація. — Ред.) — це те, на чому базується наша творчість. Інколи ми можемо джемити один день, а інколи — пів року, перш ніж намацаємо щось класне", — ділиться Дмитро. Такий підхід відгукується українцям, тому за цей рік гурт здійснив стрибок з інді в ранг українського попартиста. "Інді — це радше про економічний підхід до існування гурту. Це коли ви незалежні й ніхто вами не керує. Ми досі багато в чому інді, бо у нас немає начальства", — пояснює мені соліст.
Помітне зростання і трансформація гурту стосуються зовнішньої оболонки та матеріальних можливостей. Наприклад, для цього туру окремою витратою стало світлове оснащення, збільшилася команда — над туром працювали 53 людини, а для постановки шоу в Києві запросили режисера. "У нас з’явилося багато технічних нюансів, на які раніше ніхто не звертав уваги. Для нас це означає великий ріст команди та великий ріст відповідальності — за те, що ти говориш, кому говориш і як", — додає Зезюлін.
У LATEXFAUNA можна залишатися самими собою як за лаштунками, так і на сцені. Для Дмитра в цьому найбільший кайф: "На сцені ми просто зі світлом. Якщо я не хочу говорити з публікою, коли не маю на це настрою, я просто виконую пісні й іду. Бо я теж жива людина". Великою перемогою Зезюліна цього року стало подолання хвилювання перед виходом на сцену. Фронтмен пов’язує це з покращенням власного вокалу та способу життя загалом. Менше алкоголю — менше стресу, а на додачу ще й вітамін D, якісні харчові добавки та активні заняття спортом. "Це все знижує стрес, оновлює нервову систему", — каже соліст.
Власне, це й є мета гурту на концерті в київській Stereo Plaza — зробити так, аби глядач вийшов відпочилим, наче після відпустки. Саме таке завдання поставили концертній режисерці Олександрі Погуляй: подарувати людям аудіовізуальну подорож, у якій під час шоу вони подумки зможуть опинитися в далеких галактиках. "Ми гратимемо спеціальний акустичний сет, для якого змінимо інструменти й прозвучимо зовсім по-іншому. Це буде щось нове — ми такого ніколи не робили", — розповідає Дмитро про наймасштабніший концерт в історії гурту.
Певною мірою, завершальний концерт туру можна вважати святкуванням кінця складного року: "2025-й був дуже болісним. Дуже багато дискомфорту через зростання, але це досвід, який треба зафіксувати, та не повторювати помилки", — зізнається фронтмен.
У планах Дмитра на 2026 рік — створити новий концептуальний альбом. Про те, у яку тему він занурюється зараз і на який пласт пісень можна розраховувати у новому році, Зезюлін поки що таємничо мовчить. Втім, пригадує історію появи пісні KOSMOS: "Я написав її, коли побачив на верхньому поверсі багатоповерхівки, схожої на ракету, рожеве світло у вікні. Мені в голову прийшли слова "космос та еротичні сни", на основі яких і народилася пісня".
Фото: Alina Prisich
Відео: Polina Grebenik
Стиль: Viktoriia Filipova
Макіяж і зачіски: Diana Koval
Асистент стилістки: Daryna Skakyn
Художнє освітлення: Michel Azyabin
Продюсерка: Mariia Nikolaienko
Відеоредакторка: Marina Shulikina
Інтервʼю та текст: Valentyna Anokhina
