Зелені свята (або Трійця) — це одне з найпоетичніших, найдавніших та найбагатших на символіку свят в українському календарі. Припадає воно на 50-й день після Великодня і традиційно об'єднує в собі глибокі християнські сенси та прадавні дохристиянські традиції. У 2026 році Трійця — це 31 травня, що символічно відкриває самісінький початок літа. Напередодні важливої дати ми завітали в гості до стилістки та дизайнерки Соні Солтес, яка кожного року прикрашає свій заміський будинок у Черкаській області згідно традицій. Спеціально для vogue.ua вона поділилася цим сакральним процесом і розказала всі деталі підготовки.
Магія свята
Для мене Зелені свята — це не просто дата в календарі. Це найбільш очікувана подія після Великодня та Різдва, одна з трьох великих віх, навколо яких споконвіку оберталося життя моєї родини. У дитинстві, коли свята випадали на канікули, ми проводили їх у бабусі. Це дивовижний час — пік буйства природи, коли все живе навкруги яріє колосальною енергією. Етнографи кажуть, що суть цього свята — у бажанні людини занести цю живу енергію у свій дім, освятити ним простір.
Ми готувалися з п'ятниці: прибирали оселю, а в суботу бабуся "по науці", як у книжках, заготовлювала трави — одні зранку, інші ввечері, щоб гілля залишалося свіжим. Інколи зелень привозили цілими причепами! З вечора ми прикрашали подвір’я від воріт до порога, а найошатніші лугові та духмяні трави (полин, любисток, чебрець) і гілля дуба, клена чи берези заносили в дім — у вази та на підлогу.
Зараз, маючи власний сад, я просто продовжую родинний ритуал. У місті це складно зробити в повному обсязі, а тут, у селі, є простір і живий зв'язок із землею. Для мене в цьому криється глибока сакральність, це набагато більше, ніж просто сезонна флористика. Саме приготування затягує сильніше за саме святкування. Це моя спроба повернутися в дитинство, відтворити ту мить, коли ти маленький, всі рідні поряд, і ти у повній безпеці. Це данина вдячності моїй родині, та спогади, які рятують у найтемніші дні.
Сили природи
Зелені свята для мене — це історія про сили природи. Сьогодні, серед інформаційного шуму, фейків та шаленого тиску, повернення до природи стало нашою біологічною потребою. Природа — єдина правда, яка тримає наш глузд. Змінюється і лайфстайл: новою розкішшю стає бажання бути ближче до землі, відчувати її руйнівну і водночас цілющу силу.
Потяг до краси
Зелені свята — це й про одвічний потяг до краси. Прикрашання як акт — чи це стосується оселі, чи власного тіла — це невід'ємна частина життя. Коли ми квітчаємо дім, ми довіряємо бездоганному смаку природи. Але не менш важливо у ці сакральні дні "заквітчати" й себе, обравши правильний одяг. Усе, що зроблено вручну, сьогодні набуває колосальної цінності. Ми вже конкуруємо не тільки між собою, а й з алгоритмами, тому справжнє, автентичне стає дефіцитом. Тяга до сакрального стає всебічною, і в дизайні одягу це виходить далеко за рамки простого копіювання старовинних орнаментів. Мова йде про повернення до першоджерел — до натуральних матеріалів, які роблять одяг чимось більшим, ніж просто функціональною річчю.
При виборі святкового (і повсякденного) гардероба я завжди першочергово дивлюся на склад. Ключове для мене — це чесність матеріалу та невимушений, делікатний символізм. На Зелені свята, коли ми вшановуємо апогей земного розквіту, моїм абсолютним фаворитом є органічний льон, а з ним серед наших українських брендів вже більше 10 років працює Atelier Handmade. Натуральний, органічний льон має унікальну тактильність. Він дихає разом із тобою, ніби переносячи прохолоду ранішнього саду на тіло. Одяг з органічного льону для мене — це наче продовження рослинного світу, який ми заносимо в хату, і самі стаємо частиною цього великого зеленого ритуалу. Саме тому мені так відгукується філософія Аtelier Нandmade. Вони не зраджують своїй філософії та ідеально витримують баланс: не брати від природи зайвого, а бути з нею в гармонійному діалозі. Для мене це історія не про споживання, а співіснування.
Відродження традицій
Сьогодні ми заново відкриваємо себе, свою країну чи навіть локальні особливості рідних місць. Наприклад, таке дивовижне дійство як "Водіння куста" зараз майже неможливо побачити, воно дивом збереглося лише в окремих куточках Полісся. А це справжня насолода для очей і важлива складова святкування Трійці. Дівчину вбирають у зелене гілля та водять селом із піснями — це ж неймовірне, містичне видовище! Я впевнена: якщо відтворити цю традицію сьогодні, навіть у межах сучасного міста, це виглядало б неймовірно потужно та видовищно. Це досвід, не менш глибокий за стрибки через багаття на Купала чи освячення великодніх кошиків. Це та жива спадщина, яку нам точно варто відродити всією країною, святкуючи таким чином саме життя.
Відеографія та фотографія: Yulya Dahl
Інтервʼю: Violetta Fedorova
Редагування: Marina Shulikina
Стиль: Sonya Soltes
Помічниця стилю: Maria Hopanchuk
Макіяж: Svitlana Rymakova
Зачіска: Sasha Konovalova
Художнє освітлення: Yevhenii Sdobnikov
Продакшен: Marina Sandugei-Shyshkinа, Mariia Nikolaienko
