Ми з України: 21 липня – день народження Олени Теліги й Олега Ольжича
У поетів Празької школи Ольжича й Теліги спільна не тільки дата народження, а й доля. Українці за походженням і самоусвідомленням, своє становлення вони пройшли в еміграції. Обидва надзвичайно обдаровані, вони плекали українську культуру, а за бажання наблизити нашу незалежність заплатили власним життям і залишилися в пам’яті навічно молодими. Сьогодні минає 115 та 116 років від дня народження Олега Ольжича й Олени Теліги.
"Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив, та там, де треба – я тверда й сувора"
Олена ТелігаУкраїнською Олена Теліга, представниця "Празької школи" поетів, заговорила в еміграції в один день – через образу на росіянина, який принизив її мову. Теліга народилася в Росії в українській сім’ї, згодом з батьками переїхала до Києва, а звідти у 1922 році – до Чехословаччини, країни, яка в ті непрості часи прихистила українців, їхні університети та сприяла розвитку української культури.
З того моменту чіткого усвідомлення себе українкою, Теліга щодня наполегливо працювала над удосконаленням своїх знань мови, правильності наголосів, і заради цього вступила до Українського високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова в Празі. Але головною метою для неї стало відродження культури та незалежності України. Вона постійно думала, що саме має зробити для цього.
Олена Теліга викладає українську в Польщі, а після початку радянсько-німецької війни в 1941 році повертається до Києва, щоб очолити Спілку українських письменників і редагувати літературно-мистецький додаток "Литаври" до газети "Українське слово". Згодом газету забороняють, а з нею і літературний додаток. Теліга ігнорує накази гітлерівців та комуністів, як і листи друзів, які попереджають її про небезпеку, якщо вона залишиться в Києві, – але бути емігранткою вдруге вона просто не може. Її заарештовують у приміщенні Спілки, а 21 лютого 1942 року разом з чоловіком і колегами розстрілюють у Бабиному Яру.
За 35 років життя Олена Теліга встигла видати лише тридцять вісім поезій, але назавжди ввійшла в українську літературу, створивши образ сильної жінки, яка в разі потреби втримає зброю в руках.
О, так, я знаю, нам не до лиця
З мечем в руках і з блискавками гніву,
Військовим кроком, з поглядом ловця
Іти завзято крізь вогонь і зливу.
Ми ж ваша пристань — тиха і ясна,
Де кораблями — ваші збиті крила…
Не Лев, а Діва наш відвічний знак,
Не гнів, а ніжність наша вічна сила.
Та ледве з ваших ослабілих рук —
Сповзає зброя ворогам під ноги,
Спиває ніжність легендарний крук —
Жорстокий демон бою й перемоги.
"Захочеш і будеш. У людині, затям, лежить невідгадана сила"
Олег ОльжичЩе один представник "Празької школи" більше знаний як талановитий поет, насправді був відомим світові археологом, який у неповні 23 роки захистив докторську дисертацію в Карловому університеті Праги на тему "Неолітична мальована кераміка Галичини", співпрацював з Гарвардським університетом, читав лекції в Італії.
Перед Олегом Ольжичем була вся Європа, але він волів працювати над поверненням української державності й цільності її земель. Він був готовий до трагічного фіналу, але вважав, що в майбутньому ця боротьба надихне нове покоління, і для відродження будуть сприятливіші умови. З цією метою в 1929 році він вступив до лав ОУН, у 1941 році став одним з організаторів УНР у Києві. Ольжич готував книгу "Революція рве кайдани", де описував злочини проти України, які збирав усе життя.
У 1944 році перебрав посаду Голови ПУН ОУН, унаслідок чого його заарештувало гестапо. За місяць після ув’язнення Ольжича закатували в таборі Заксенгаузен. Поетові було 36 років. За рік до цього він одружився, але свого сина так і не побачив – він народився вже після смерті Ольжича. На київському будинку, де жив Ольжич, на меморіальній дошці викарбувані його слова: "Держава не твориться в будучині, Держава будується нині".
Захочеш — і будеш. В людині, затям,
Лежить невідгадана сила.
Зрослась небезпека з одважним життям,
Як з тілом смертельника крила.
І легко тобі, хоч і дивишся ниць,
Аби не спіткнутись ні разу,
І нести солодкий тягар таємниць
І гостру петарду наказу.
