"Оскар-2025": фільм про українських митців "Порцелянова війна" підкорює світ
Україно-американська документальна картина "Порцелянова війна" про митців на війні номінована на "Оскар". До категорії "Найкращий документальний повнометражний фільм" щороку потрапляють лише п’ять стрічок. Це непересічне досягнення, але і шлях до нього був доволі тривалим.
Розповідаємо про те, як стрічка Брендана Белломо та Слави Леонтьєва підкорила світ.
Мабуть, варто почати з історії головних героїв стрічки — подружжя харків’ян Слави Леонтьєва (він також є співрежисером фільму) та Ані Стасенко. Вони разом з підліткового віку, а порцеляною, що стала візитівкою стрічки, займаються з 2000-х. Оригінальні фігурки мали попит серед клієнтів із США, які дізнавалися про них на Facebook. Там творчий дует знайшла майбутня продюсерка "Порцелянової війни" Аньєла Сідорська. Вони разом із чоловіком, спеціалістом з візуальних ефектів Бренданом Белломо, шукали творчих партнерів для анімації. Але цій співпраці не судилося втілитися через повномасштабне вторгнення.
Початок війни змусив Славу поставити на паузу свої мистецькі практики. Він поринув у військову справу, де взявся до інструктажу особового складу Сил Спеціальних Операцій, тоді як Аня, після нетривалої перерви, повернулася до творчості.
Аньєла та Брендан хвилювалися за Славу та Аню та водночас побачили, що їхня історія може бути корисною, щоб розповісти світу про велику війну. Обидва ніколи не мали справ із документальним кіно, але ризикнули за власні кошти запустити невеликий кінопроєкт, у центрі якого опинилася пара майстрів із порцеляни. Брендан відправив техніку в Харків, а до знімання долучили давнього друга родини — Андрія Стефанова, який також був художником. Це все змінило. Пізніше, до речі, операторську роботу Стефанова відзначили номінацією Американського товариства кінооператорів.
Це не фільм про жертв чи руйнування — це фільм про силу людей, яких ніщо не здатне зламати
Масштаб проєкту забезпечила нова учасниця команди — продюсерка Пола Дюпре Песмен, серед проєктів якої три фільми про Гаррі Поттера, "Місіс Даутфайр", лауреат "Оскару" в категорії "найкращий документальний фільм" "Бухта" тощо. За словами Слави Леонтьєва, Пола "допомогла відтягнути фільм настільки далеко від новин, наскільки це взагалі можливо, і зробила це максимально людяно".
Так і сформувався фінальний концепт "Порцелянової війни". Це світлий та наснажливий фільм про людей, які творять попри руйнацію, не втрачають надію попри постійну загрозу, і які люблять свою природу, своє місто та своїх людей настільки сильно, що готові віддати за них життя. Це не фільм про жертв чи про руйнування — це фільм про силу людей, яких ніщо не здатне зламати.
Сюжетна складова підсилена цікавими формальними рішеннями. Фільму вдалося органічно поєднати естетичну зйомку Андрія Стефанова, матеріал з GoPro і дронів й анімацію, що базується на сюжетах мисткині Ані Стасенко: "Для мене це був сюрприз. Здавалося, анімація залишилася десь там, у минулому проєкті, до війни. І коли Аньєла сказала, що в нас ще буде анімація, і що вона сконтактувала зі студією в Польщі, я запитала: ""Це можливо?"".
Крихка та дивна порцеляна, яку створюють в одному з найгарячіших міст України стала потужним образом, що працює вже на рівні назви. Але це не єдина метафора, яку можна знайти у фільмі. Є там і равлики без мушель, що говорять про біженський досвід (зокрема, такий уже пережили Слава, Аня та Андрій, коли змушені були залишити Крим через окупацію), кульбабки, що передають вразливість та небезпеку, тощо.
Та хоч би якими вигадливими були зміст і форма картини, успіху не буває без гарної світової прем’єри. Такою стала участь на "Санденсі" у 2024 році, яка принесла команді стрічки гран-прі в документальному конкурсі (США) та відкрила дорогу до наступних здобутків. Майже через рік цей шлях привів до оскарівської номінації, оголошення якої чекали всією командою. Співрежисер Брендан Беломмо згадує це так:
"У момент, коли ми почули нашу назву та імена, всі закрили обличчя руками і почали плакати. Це неймовірні полегшення, радість, відчуття, які складно описати словами, бо це щось дуже рідкісне".
Зараз фільм продовжує оскарівську кампанію, до якої залучені Слава та Аня. Вони разом із собакою Фродо перебувають у США, де три тижні роздаватимуть інтерв'ю. До чого призведуть їхні зусилля, стане відомо у ніч з 2 на 3 березня 2025 року, коли оголосять переможців найпрестижнішої премії світу. Слава та Аня будуть присутні на церемонії в Лос-Анджелесі та вже готують відповідне вбрання.
"У мене є пропозиція від одного українського бренду. Мені подобається, те, що вони роблять і їхня ініціативність. Бо вже мав тут досвід з українським M-Tac, який, уявіть, носиться краще, ніж 5.11. І в бойових умовах, і на всіх цих фестивалях і прийомах, — ділиться співрежисер Слава Леонтьєв. — А от Ані поки що не надходило пропозицій, — можливо, усе попереду".
В Україні "Порцелянову війну" можна буде подивитися вже у березні 2025 року.
Текст: Алекс Малишенко
