В український прокат вийшов один із найочікуваніших фільмів зими — готична драма Роберта Еггерса "Носферату", що є римейком однойменного фільму 1922 року Фрідріха Мурнау.
"Носферату" та Роберт Еггерс — пара, створена на небесах. Складно знайти кращого режисера для втілення цієї містичної історії, ніж Еггерс, відомий за фільмами жахів "Відьма" з Анею Тейлор-Джой та чорно-білим моторошним трилером "Маяк", де Роберт Паттінсон та Віллем Дефо грають доглядачів маяка на ізольованому острів біля узбережжя Нової Англії. Від обох стрічок на шкірі виступають сироти, адже Еггерс вміє створювати світи, що лякають.
Його новий фільм "Носферату" — чудово закручена, засніжена казка, яка віддає данину новаторському фільму Мурнау з його демонічними мотивами та монохромною палітрою кольорів, водночас відкриває у цій столітній казці щось свіже, глибоко чуттєве та диявольськи смішне. Ну а головна перевага фільму — талановита робота Лілі-Роуз Депп у ролі Еллен.
Місце дії фільму — вигадане, туманне, вимощене бруківкою німецьке містечко Вісборг напередодні Різдва 1838 року. Ми бачимо молоду меланхолійну красуню Еллен Гаттер, яка живе зі своїм амбітним чоловіком, агентом з нерухомості Томасом (Ніколас Голт). На початку фільму його викликає до себе майже комічно диявольський бос, герр Нок (Саймон Макберні), і наказує поїхати до далекої Румунії, щоб зустрітися з їхнім новим клієнтом, графом Орлоком, який хоче купити будинок. Замість того, щоб назвати пункт призначення, Трансільванія, Нок показує його на карті, яку ми повинні читати догори ногами. А коли Томас запитує, навіщо потрібен особистий візит, Нок шипить, що це для того, щоб Орлок міг зустрітися з ним "у плоті", витягуючи це останнє слово з якимось ненажерливим смаком; і божевільний, кудкудакоподібний сміх Нока супроводжується біблійною зливою на фоні.
Еллен засмучена майбутнім від'їздом чоловіка. Ми дізнаємося в процесі, що його присутність поруч заспокоює її і що залишившись із друзями — турботливою Анною Гардінг (Емма Коррін), її чоловіком Фрідріхом (Аарон Тейлор-Джонсон) та їхніми дітьми-херувимами — вона починає бачити тривожні сни та видіння про зловмисну постать, яка приходить у її сни із самої юності.
Тим часом Томас вирушає довгою та звивистою дорогою до жахливого, освітленого місяцем замку Орлока. Саме тут ми стикаємося з Орлоком, якого втілює Білл Скашгорд, котрий майже завжди в тіні. Він говорить з гуркотливою протяжною інтонацією, що є одночасно моторошною і відверто смішною. Він наполягає, щоб Томас залишився довше, ніж він збирався. І дуже жадає крові свого нового гостя.
Поки наш герой намагається повернутися до своєї коханої, Еллен все глибше занурюється у болісне марення, хоча підтримку їй намагається надавати ексцентричний вчений (Віллем Дефо). Разом вони починають міркувати, як можна перемогти всемогутнє зло, яке мучить її. У цей час до берегів Вісборга причалює човен, на якому знаходиться сам вампір, а також натовп чумних щурів, які спустошують місто. Еллен знає, що Орлок прийшов сюди заради неї — і що тільки вона може його знищити.
Всі актори — і Емма Коррін, і Ніколас Голт, і Аарон Тейлор-Джонсон — яскраві у своїх ролях. Найбільш пам'ятні сцени — у Віллема Дефо, включно з незабутнім епізодом, в якому він проголошує: "Я бачив речі, які змусили б Ісаака Ньютона заповзти назад в утробу матері!". Але саме 25-річна донька Джонні Деппа та Ванеси Параді Лілі-Роуз — справжнє відкриття картини. Вона мила, ніжна та лялькова, і водночас у ній є щось справді жахне, що помітно у глибоких карих очах.
Протягом двох годин фільму вона вражає сміливою грою, кричить у своєму нескінченному трансі, хитаючись на ліжку, до якого прив’язана за допомогою корсету — як іще можуть придумати вгамувати істеричну жінку у XIX столітті? А потім, коли вона бере на себе роль екзорциста, її тіло звивається в безбожні форми, а очі закочуються назад у череп. Ці запаморочливі сцени — найкраще, що колись робила у кіно Лілі-Роуз Депп, яка ніколи раніше не досягала такого успіху, попри те що вміє обирати цікаві проєкти — зокрема, роль Айседори Дункан у фільмі "Танцівниця".
У руках іншої акторки Еллен легко могла стати трагічним символом краси та чистоти, але Депп дає їй стільки сили, скільки потрібно: дивна, потойбічна холодність, тривожна непередбачуваність і щедра порція сексуального голоду, який ніби оживлює її. У фіналі "Носферату" Еллен постає перед нами не самовідданою святою, а радше героїнею-переможницею. Ви трохи боїтеся її і водночас вболіваєте за неї.
Розкрити її образ допомагають і костюми, в яких вона має особливий вигляд. Вони нагадують кондитерські вироби: оздоблені шовком і атласом, з пишними рукавами та рюшами (за них відповідала художниця Лінда М’юір, яка постійно співпрацює з Еггерсом). Образи Депп проходять тонкою межею між чарівною красою та вікторіанською моторошністю, часом роблячи акторку схожою на ніжну порцеляну статуетку, призначеною для того, щоб її зачинили та милувалися за склом. Але вона відкидає цю роль, коли в одній зі сцен буквально зриває одяг зі свого тіла.
Моторошна і красива картинка, натхнена середньовічним живописом, оригінальний сценарій та ефектна акторська робота команди на чолі з приголомшливою Лілі-Роуз Депп: "Носферату" точно залишить післясмак та змусить вас боязко озиратися через плече протягом кількох днів після перегляду.
"Носферату" можна подивитися в прокаті з 2 січня.
За матеріалами vogue.co.uk
