5 причин подивитися фільм "Кутюр" з Анджеліною Джолі
5 березня в український прокат виходить фільм "Кутюр" — нова стрічка режисерки Аліс Винокур з Анджеліною Джолі у головній ролі. Це історія, що розгортається у вирі Паризького тижня моди, але говорить не лише про індустрію — радше про особисті кризи, жіночу солідарність і крихкість тіла.
Розповідаємо, чому стрічка варта уваги.
Інша Джолі — стримана, крихка, справжня
Французькі критики називають цю роботу однією з найсильніших у фільмографії акторки. Її Максін — американська режисерка, яка приїздить до Парижа на Тиждень моди й опиняється перед особистим випробуванням, що змінює її оптику на життя й творчість. Джолі спеціально вивчала французьку мову для ролі та вперше самостійно дублювала свої репліки. Її гра тут — стримана, внутрішня, побудована на тиші та напрузі пауз.
Перший ігровий фільм, знятий в ательє Chanel
"Кутюр" уже увійшов в історію як перший художній фільм, якому дозволили зйомки всередині ательє Chanel. Камера працювала у справжніх салонах haute couture та на легендарних сходах на Rue Cambon — серці дому.
Водночас у кадрі немає брендингу: модний дім у фільмі вигаданий. Та рівень доступу був безпрецедентним — раніше тут дозволяли працювати лише документалістам. Для однієї з фінальних сцен Chanel співпрацював із художницею з костюмів Паскалін Шаванн, лауреаткою "Сезара", яка створила образи, натхненні архівами дому.
Реальний Тиждень моди без прикрас
Події розгортаються під час справжнього Паризького тижня моди — з автентичними локаціями й професіоналами індустрії в кадрі. Винокур провела понад рік за лаштунками фешн-шоу, досліджуючи працю швачок, візажистів і моделей поза подіумом. Саме ця документальна точність створює ефект присутності. Як зазначає Sud Ouest, режисерка не перетворює моделей на декоративні об’єкти — вона повертає їм ідентичність і власну історію.
До акторського складу долучилася українська модель Юлія Ратнер, яка з’являється в епізодичних, але атмосферно важливих сценах. Її участь підсилює відчуття реального fashion-середовища — багатонаціонального, строкатого, побудованого на перетині різних досвідів і біографій.
Три жіночі лінії, що римуються між собою
Окрім Максін, у центрі — Ада, молода модель із Південного Судану, яка тікає від наперед визначеного майбутнього, та Анжель — візажистка, що працює в тіні подіумів. Фільм вибудуваний як колаж: "шви" не приховуються, тіло стає ще однією тканиною між світами. Кожна героїня має щось "полагодити" в собі, щоб рухатися далі. Між ними народжується своєрідна інтуїтивна солідарність.
Мода як метафора
Les Echos називає "Кутюр" медитацією про життя у вирі епохи. Сезон змінює сезон, колекція — колекцію, а за блиском подіумів ховається виснажлива гонитва за часом. Ця ефемерність світу моди віддзеркалюється в особистій історії Максін: у момент найбільшого зовнішнього блиску її життя різко змінює напрям.
Випускниця La Fémis, Аліс Винокур відома своєю тонкою роботою з жіночими портретами. Її фільми Proxima та Revoir Paris досліджували крихкість і стійкість у великих контекстах — від космосу до мегаполіса.
У "Кутюр" вона з такою ж чутливістю працює з тілом і образом як із простором вразливості. Французька преса говорить про елегантну, точну й поетичну історію, яка протиставляє поверховому уявленню про моду глибину й правду своїх героїнь.
