7 найцікавіших виставок квітня у Києві
Сміливі роботи Гамлета Зіньківського, групова виставка про радість у PinchukArtCentre та роботи майстра кольору й світла Анатолія Лимарєва в Національному музеї: ми зібрали найцікавіші виставки у Києві, які варто побачити в квітні.
Проєкт 365 "Час не потрібен"
З 21 березня по 13 травня, Музей Ханенків
Одна з головних виставок весни — персональний проєкт відомого харківського художника Гамлета Зінківського, який представляє нові роботи, створені 2025 року. Щодня протягом року художник робив один малюнок — так сформувався цикл 365: рік, прожитий у режимі дисципліни, де кожен день доведено до кінця. У Музеї Ханенків проєкт 365 постає як своєрідний щоденник часу, відкритий для повільного перегляду та особистої інтерпретації. У серії малюнків Гамлет фіксував ситуації, пейзажі, вислови або короткі спостереження, що поєднують слово й графічний образ. Стиль художника легко впізнати саме за манерою використовувати слова: вони є невід’ємною частиною кожної роботи, подеколи пояснюють, а подеколи конкурують із зображенням.
У планах художника — створити десять таких серій і врешті представити їх разом.
"Анатолій Лимарев. Сонцесхід"
З 27 березня по 21 червня
До кінця червня в Національному художньому музеї триває виставка, присвячена творчості визначного українського художника, представника неофіційного мистецтва, майстра кольору й світла Анатолія Лимарєва, активний період творчості якого припав на 1960–90-ті роки. У п’яти залах музею представлено близько 100 творів живопису й графіки, а також архівні світлини, виконані самим Анатолієм і його дружиною Світланою Даценко.
Експозиція концептуально окреслює магістральні вектори творчості художника. Уродженець Донеччини, художник щоліта повертався з Києва до рідної Амвросіївки в пошуках особливого південного світла. Три зали експозиції присвячені землі та людям Донеччини. Окремі блоки виставки представляють портрети родини й друзів художника, автопортрети. Важливу частину експозиції складають роботи з шевченківського циклу, в яких образ поета постає як альтер его самого Лимарєва.
Мультимедійну інсталяцію для виставки створили художник Вітя Кравець і композитор Олексій Шмурак.
"Радість"
З 27 березня по 30 серпня, PinchukArtCentre
Головний весняний проєкт досліджує "одну з найважливіших емоцій, яка дає нам сили у важкі часи", говорять в артцентрі. Відправною точкою проєкту стали текстові свідчення, які зібрав український ветеран Гліб Стрижко. Він провів серію інтерв’ю з військовими, ветеранами та ветеранками ЗСУ, щоб дізнатися, що приносить їм радість зараз і як вони її відчувають. Їхні тексти представлені поруч із роботами українських і міжнародних художників та художниць, що показують різні прояви радості. Проєкт прагне нагадати про особливі моменти, які роблять нас живими та свідчать про нашу людяність.
Куратори виставки "Радість" — Бйорн Гельдхоф та Олександра Погребняк.
"Не питаючи дозволу"
З 27 березня по 30 серпня, PinchukArtCentre
Виставка "Не питаючи дозволу" об’єднала роботи українських художників і художниць, створені в період між двома революціями — з 2004 по 2014 рік, — у фокусі яких тема тілесності. На тлі глибоких політичних зрушень митці й мисткині починають виходити в публічний простір і активніше говорити про особисту й колективну відповідальність. Вони переосмислюють уявлення про тіло, сформовані пострадянською мораллю та культурою. Відстоюючи рівні права й важливість особистих свобод, художники й художниці, залучені до проєкту, розширювали рамки сприйняття та створювали нові можливості для наступних поколінь.
Кураторка проєкту — Дарія Шевцова.
"Тимчасово (пусті)"
Національний музей Тараса Шевченка, з 8 квітня до 3 травня
Художниця Ярослава Мельниченко разом із кураторкою Оксаною Озарчук представляють виставку "Тимчасово (пусті)" про форми відсутності у воєнний час. Виставка побудована як маршрут — від публічного до інтимного. Спершу Ярослава рефлексує над захистом і демонтажем пам’ятників, у наступній, кульмінаційній залі оприявнює актуальні проблеми музеїв. Оповідь завершується найбільш інтимною залою. Через звернення до квартирних галерей, які стали місцем створення експозицій під час війни, окреслюються позиції художниці та кураторки.
"Весна. Жіночі імена бойчукізму"
Український Дім, 5 березня – 12 квітня
Одна з головних виставок весни — проєкт, присвячений художницям школи бойчукізму. Виставка висвітлює імена Оксани Павленко, Антоніни Іванової, Віри Бури-Мацапури, Софії Налепинської-Бойчук, Марії Холодної, Ярослави Музики та інших бойчукісток — видатних художниць свого часу. Бойчукізм постає як багатоголосий художній простір, у якому жіночий внесок мав принципове значення для формування нового візуального коду, розповідають куратори проєкту.
Особлива роль бойчукісток полягає і в збереженні традиції. Після масових розстрілів митців школи під час радянського терору бойчукізм оголосили ворожим, а його твори прирекли на знищення. Архіви нищили, розписи зафарбовували, імена зникали з публічного простору. У цій атмосфері страху й тотального контролю саме жінки стали тихими хранительками пам’яті: Оксана Павленко, Ярослава Музика та Антоніна Іванова пережили ці роки й зберегли у великій таємниці фрагменти мистецької спадщини бойчукістів — ескізи, роботи, спогади, саму ідею школи.
"Хмарне сховище"
Центр сучасного мистецтва М17
Новий проєкт в М17 актуалізує суспільну дискусію про мистецтво як спосіб осмислення минулого, несинхронність історії та колективної пам’яті, крихкість культурної спадщини, війну як чинник формування нової пам’яті в Україні та межі цифровізації людського досвіду. На виставці представлено роботи понад 30 художників, серед них Костянтин Ліберов, Петро Гронський, Ніка Шумейко, Михайло Рай, Катерина Савчук, Нікіта Цой. Відбір робіт для виставкового проєкту в інституціях здійснювався шляхом open call, під час якого було отримано більш ніж 600 заявок.
