6 найцікавіших виставок березня в Києві
Починаємо весну з масштабної виставки мисткинь-бойчукісток в Українському домі; також на нас чекає зіркова виставка в PinchukArtCentre, яку згодом покажуть на бієнале у Венеції, та виставка ілюстрації в Мистецькому Арсеналі.
"Весна. Жіночі імена бойчукізму"
Український Дім, 5 березня – 12 квітня
Одна з головних виставок весни – проєкт, присвячений художницям школи бойчукізму. Виставка висвітлює імена Оксани Павленко, Антоніни Іванової, Віри Бури-Мацапури, Софії Налепинської-Бойчук, Марії Холодної, Ярослави Музики та інших бойчукісток – видатних художниць свого часу. Бойчукізм постає як багатоголосий художній простір, у якому жіночий внесок мав принципове значення для формування нового візуального коду, розповідають куратори проєкту.
Особлива роль бойчукісток полягає і в збереженні традиції. Після масових розстрілів митців школи під час радянського терору бойчукізм оголосили ворожим, а його твори прирекли на знищення. Архіви нищили, розписи зафарбовували, імена зникали з публічного простору. У цій атмосфері страху й тотального контролю саме жінки стали тихими хранительками пам’яті: Оксана Павленко, Ярослава Музика та Антоніна Іванова пережили ці роки й зберегли у великій таємниці фрагменти мистецької спадщини бойчукістів – ескізи, роботи, спогади, саму ідею школи.
"Тихий портрет. Наталія Лісова"
Dymchuk Gallery, 5–29 березня
Головний мотив серії робіт Наталії Лісової – людська постать. Це не портрет у класичному розумінні й не образ конкретної особи. Фігуру редуковано до мінімальних тілесних ознак – силуету або фрагмента. У центрі уваги залишаються інтенсивність присутності й тиша. На виставці представлено живописні роботи 2022–2026 років.
Групова виставка "Радість"
PinchukArtCentre, кінець березня
Наприкінці березня PinchukArtCentre представить дві нові виставки – масштабний груповий проєкт "Радість", у якому українські та міжнародні митці досліджують одну з найважливіших емоцій, що надає нам сил у важкі часи, та експозицію Дослідницької платформи, у фокусі якої – роботи українських митців 2000–2010-х років, що працювали з темою тілесності (тіла як інструменту самовизначення і спротиву).
Виставку "Радість" також представлять у межах паралельної програми Венеційської бієнале у травні цього року.
"Культурна валіза"
Конкорс Київського залізничного вокзалу
6 березня — 5 квітня
Виставка пропонує подивитися на українську культуру через особисті речі, архіви та історії видатних українських діячів і діячок. Серед артефактів, які команда проєкту зібрала для цієї виставки, – саквояж композитора Станіслава Людкевича, оригінальні тексти пісень Андрія Кузьменка (Кузьми), блокноти з відомими віршами Сергія Жадана, партитура "Carol of the Bells" Миколи Леонтовича 1936 року. А також ескізний проєкт фасаду київського вокзалу архітектора Олександра Вербицького – важливого культурного й транспортного символу столиці.
"Культурна валіза" звертається до людей, які перебувають у дорозі: їдуть за кордон, на фронт, додому. У цьому русі культура стає способом зберегти зв’язок із власним корінням і країною", – говорить кураторка проєкту Катя Тейлор. Виставку реалізовано Port of Culture у співпраці з Bolt.
"Женя, Лєра, Іра"
Простір 3.6.9 Space, до 29 березня
"Женя, Лєра, Іра" – виставка, створена у співпраці Spilne Art та майстерні "Ательє Нормально", яка працює з нейровідмінними митцями. Роботи виконані в методі співтворення, де живописні пейзажі та інші твори Лєри Тарасенко доповнюються графічними малюнками Жені Голубенцева та Ірини Голобородько. Практика здійснюється без попереднього планування, формує власний світ і занурює в нього глядача. Метод спільної роботи розпочався з несподіваного втручання Жені Голубенцева в майже завершену роботу Лєри Тарасенко, що згодом стало основою річного процесу експериментів і рефлексії про авторство, спільність, готовність ділитися й приймати.
Виставка української ілюстрації
Мистецький Арсенал, кінець березня – травень
Виставка присвячена дослідженню сюжетів української ілюстрації першої третини ХХ століття та їхнього взаємозв’язку із сучасною ілюстрацією й мистецтвом. Як одне з найдоступніших і найдемократичніших медіа, ілюстрація давала змогу висвітлювати важливі теми й розповідати про історію, спадщину та майбутнє. Саме перша третина ХХ століття стала точкою відліку в цій історії – періодом, який значною мірою сформував обличчя сучасної української ілюстрації.
