Dry January, "сухий січень", — період, коли світ бере паузу у стосунках з алкоголем. Ось шість історій, які, можливо, надихнуть вас на більш усвідомлені стосунки з ігристим, вином та коктейлями.
Марина Шулікіна, редакторка Vogue
На момент написання цього тексту я не вживаю алкоголь уже 537 днів. Якщо бути зовсім точною — з 21 липня 2024 року. Ця дата зафіксована в застосунку Days Since, який рахує кількість днів від моменту у вашому житті, що ви вважаєте за потрібне позначити. Скажімо, компанію лічильника під назвою no alcohol складають також quit smoking, no dangerous liaisons, no sugar та no pastry. Щоправда, останні два часто зануляються, але це вже зовсім інша історія.
Отже, фактично півтора року в жодному вигляді й жодних обсягах у моєму організмі не було нічого, що містить етиловий спирт. Якщо коротко, причиною відмови від алкоголю стала проста життєва мудрість: "треба знати міру". Якщо копнути глибше — я втратила контроль і перейшла всі допустимі для себе межі. Якщо інтригувати — другорядну (нетипово для нього) роль у цьому рішенні зіграв Том Голланд.
Обставини в моєму житті склалися так, що з кінця березня 2023 року до січня 2024-го не було жодного дня, коли б я не випила бодай 0,3 пива. Втім, кілька разів на тиждень я дозволяла собі значно більше. Я пила все й одразу. Ймовірно, обсяги випитого за місяць можна було вимірювати відрами. На тлі постійного відчуття свободи, вседозволеності й навіть всемогутності, які дарує алкогольне сп’яніння, зі мною почали траплятися ситуації, гідні кількох сиквелів фільму "Похмілля у Вегасі". Звучить весело й епічно — і часто саме так і було. Якби не одне "але".
До такого стилю життя мене привела не просто жага пригод, панк і рок-н-рол чи буремний бунтарський настрій двадцяти з лишком років. Мене туди привели надзвичайно складні, нестерпні, пекельні події, які розділили життя на "до" та "після". Звучить фатально? Так воно й було. Алкоголь став не просто соціальним маст-хевом, атрибутом вечірки чи культурним допінгом. Алкоголь був знеболювальним для емоцій, рідким антистресом, соціальним лубрикантом, стимулятором хоробрості, якої бракувало, щоб рухатися далі.
У 2024 році, після низки згаданих епічних перепитій, як і чимало з нас, я пообіцяла собі, що питиму менше. Так і сталося: я вживала значно рідше. Втім, посиденьки з друзями все ще траплялися — і сценарій щоразу був однаковий. Я знову пила, знову втрачала контроль і шкодувала про це наступного дня. Після одного з таких вечорів я просто зрозуміла: досить.
Мені досі було боляче. Мені досі було некомфортно з собою і своїм життям, і я знала, що найближчим часом краще не стане. Але питання тоді було не в тому, "що я можу зробити, щоб почуватися краще?", а радше в тому, як перестати підживлювати власні страждання. І мені здалося, що повернути контроль може бути вдалим рішенням. Так воно і сталося — просто, у моменті, незаплановано.
Відмовитися від алкоголю було не те щоб напрочуд легко, але значно простіше, ніж здавалося. Найскладніше — подолати два фактори: соціальний і стресовий. Для багатьох із нас типове бажання випити в моменті шаленої напруги — незалежно від її причин. Стрес є константою мого життя, тому спершу подолати бажання випити в момент внутрішнього скаженіння було складно. Втім, орієнтовно за місяць-два життя, в якому стресу не ставало менше, але він більше не глушився алкоголем, з’явилося усвідомлення двох речей. По-перше, я можу справлятися зі стресом без допоміжних речовин. По-друге, коли зіштовхуєшся з проблемою віч-на-віч одразу, а не відкладаєш зустріч із нею до отямлення після похмілля, життя в певному сенсі стає трохи простішим для сприйняття.
Соціальний фактор — підступний. Коли ти опиняєшся в компанії, де всі п’ють, окрім тебе, здається, ніби ти в Едемському саду, а всі навколо — змії-спокусники. Скільки б ти не пив, ти все одно пам’ятаєш, яким приємним може бути коктейль на джині, терпке червоне сухе вино чи улюблене пиво. З усім цим мені довелося зіштовхнутися приблизно через місяць після відмови від алкоголю.
Ми збиралися великою компанією на відпочинок у горах. Я довго вагалася, чи їхати, бо знала: всі будуть веселитися, випивати, частину людей я не знаю, з ними треба знайомитися, а я ризикую стати тим самим "Нестерпно нудним Боббі" з серіалу "Друзі". Втім, саме там — у цих обставинах і цій компанії — я зрозуміла, що мені не потрібен алкоголь, щоб бути відкритою, життєрадісною і смішною. Це був переломний момент.
Ті два дні я пила комбучу, не найкраще, але яке було, безалкогольне пиво з фруктовим присмаком (досі не розумію, хто вигадав це непорозуміння), і отримувала задоволення від життя. Відтоді навіть великі робочі події з сотнями людей, які раніше здавалися нестерпними без кількох келихів ігристого, стали цілком стерпними.
Тепер — про Тома Голланда. Тома я люблю з багатьох очевидних причин. Головна — його виступ на Lip Sync Battle з піснею Umbrella. Це шедевр, діамант попкультури й моя "Римська імперія". Восени 2024 року з’явився додатковий привід поважати його: Том запустив власний бренд безалкогольного пива. Це спонукало мене дізнатися більше про те, чому у світі, де знаменитості мають власні виробництва текіли, рому, шампанського й вина, він обрав саме цю нішу.
Як людина, яка обожнює пиво і після відмови від алкоголю продегустувала всі доступні варіанти безалкогольного, можу сказати: знайти справді хороше й смачне — це виклик. А люди, які свято вірять у недоторканність пива як алкогольного напою, завжди стверджуватимуть, що хорошого 0,0% пива не існує.
Втім, головне у цій історії інше. Том теж практикує тверезість — тобто він тітотейлер. Він мав алкогольну залежність, у 2022 році вирішив спробувати Dry January і відтоді більше не п’є. Я почитала й подивилася кілька інтерв’ю, де він пояснює свою позицію, і вона глибоко зі мною зрезонувала. Саме так Том остаточно закріпив мою впевненість у тому, що алкоголь у житті не потрібен. Абсолютно ні для чого. Хіба що для гедоністів — але кожному своє.
Ви, напевно, це вже десь чули, не повірили, але я все ж нагадаю: безпечної дози алкоголю не існує. Про негативні наслідки його вживання всі знають — їх безліч. І всього цього ти позбуваєшся, коли відмовляєшся від алкоголю. Ти стаєш здоровішим.
Втім, мій головний здобуток — не фізичний, а ментальний. Я стала реалістичніше сприймати себе. Я зрозуміла, що мені не потрібні міцні напої, щоб почуватися морально міцнішою й упевненішою. Я можу так почуватися, якщо просто наважуся і захочу. Мені не потрібно пити, щоб розслабитися. Я можу просто відпустити ситуацію і бути собою — і грець із ним.
Мені не треба три келихи вина, щоб наговорити нісенітниць, за які буде соромно. Я можу зробити це і твереза. Я прийняла, що іноді поводжуся крінжово. І саме це зробило мене вільною. І ніщо не смакує так добре, як ця свобода — без сорому і без виправдань.
Анастасія Яворська, редакторка Vogue
Я відмовилася від вживання алкоголю на початку 2018 року. У мене на це було кілька причин, і жодна з них не стосувалася зловживання чи проблем з алкоголем. Швидше йшлося про суто психологічні моменти, зокрема серйозну хворобу мого батька. Тому можу сказати, що мені це далося легко. Також хочу зазначити, що в моєму випадку це радше була аскеза, яка певний час допомогла протриматися.
Не буду нав’язувати свою думку — це суто мій досвід і мій погляд, але щодо аскези мені здається, що її варто брати тоді, коли хочеш випробувати свій характер і волю, а ще трохи вирости в ментальному плані. Для мене відмова від алкоголю була радше схожою на покарання себе. Бо з волею в мене проблем немає, а от карати себе виявилося улюбленою справою. Що я отримала від своєї безалкогольної "дієти"? Напевно, купу здоров’я (але я не можу цього довести), можливість завжди бути за кермом (для людини, яка живе за містом, це важливо) і, мабуть, більше нічого. Бо сказати, що я почала на все дивитися тверезіше, не можу — я й раніше ніколи не пила багато. Мій максимум — пара келихів вина за вечір (не беремо до уваги вечірки в юності). Моя аскеза тривала до 2025 року, тобто понад сім років, і мені вистачило одного сеансу з психологом, щоб знову спокійно вечеряти з келихом вина. Психолог не лише якось "розв’язав" аскезний вузол, а й буквально порадив випивати 100 грамів вина за вечерею для кращого сну. Телефоном психолога можу поділитися.
Тетяна Таран, засновниця Starlit Group (Perricone MD, Medik8, Revitalash, Cosmetics 27, Apeer)
Три роки тому алкоголь перестав мені смакувати. І вся ця історія з ігристим, червоним та коктейлями геть втратила сенс. Рішення про відмову далося легко — в одну мить. А от з оточенням було складніше: мене постійно намагалися звабити й переманити "на темну сторону". Культура споживання алкоголю вкорінена в нас дуже глибоко, і часом оточення може сприймати безалкогольну поведінку як зраду дружбі, традиціям тощо. Тож поки близькі звикали до того, що я не п’ю, я вислуховувала: "дарма ти так", "буде сумно і невесело". Але нічого, згодом усі звикли.
Тим часом мене все влаштовувало. Якщо раніше після келиха вина в мене починала боліти голова, то тепер ця проблема зникла. Я не відчуваю тяжкості, не маю набряків, усі мої фітнес-трекери фіксують гарні показники відновлення. Мені здається, навіть шкіра з часом стала кращою, але я в цьому не певна, адже не надто зловживала, щоб ефект був очевидним.
Цікаво, що часом важко знайти пристойний безалкогольний напій, окрім безалкогольного пива (від якого я теж відмовилася на другому році своєї безалкогольної подорожі). До речі, цікавий факт: в Україні значно частіше трапляється безалкогольне вино у винних картах, ніж у європейських країнах. Якось із подругою в Дубліні ми грали з барменом у гру "створи коктейль мені і подрузі": вона обирала алкогольний, я — безалкогольний. На Aperol він зламався. А от у Києві — в тій же "Італійській редакції" — і Bellini, і різноманітні сауери. Обожнюю безалкогольно "випивати" в українських закладах.
Вже майже три роки я не планую повертатися до алкоголю. Але принципово не ставлю собі заборон — просто наразі це мій вибір. От у мене є пляшечка шампанського, яку подарував мені Medik8 з нагоди п’ятиріччя бренду у 2014 році, і не виключено, що колись я її відкоркую — наприклад, з нагоди 50-річчя бренду. Але це не точно.
Валерія Татарчук, БФ "Твоя Опора"
Моє рішення відмовитися від алкоголю було не ідеологічним, а суто практичним. Я почала сильно набрякати, вага стояла на місці незалежно від зусиль, а мігрені стали частішими й важчими. З часом стало очевидно, що алкоголь — навіть у мінімальних дозах — напряму погіршує мій фізичний стан. У певний момент це перестало мати вигляд "дрібної плати за задоволення" і перетворилось на шкоду без жодної реальної користі.
Відмова від алкоголю далася мені відносно легко. Найкращим мотиватором виявився досвід. Коли чітко розумієш, що зранку навіть після мінімальної дози прокинешся з набряклим обличчям, матимеш, м’яко кажучи, не найкращий вигляд, а голова болітиме нещадно, — бажання пити зникає автоматично. Тут не потрібно сили волі, достатньо причинно-наслідкового зв’язку. Окрім цього, я свідомо знайшла інші, значно ефективніші способи розслаблення й відновлення: гарячі ванни, масаж, спа-процедури — усе, що реально знімає напругу, заспокоює нервову систему й дає відчуття турботи про себе, а не короткочасної ілюзії релаксу.
Бенефітів виявилось більше, ніж я очікувала: по-перше, Це банально дешевше, ніж вживати алкоголь. – Я завжди можу сісти за кермо і поїхати куди потрібно — а таксі я щиро не люблю. – Мені подобається те, що я бачу в дзеркалі. – Загальне самопочуття значно краще. – Сон став глибшим і якіснішим, а отже — потреба в каві суттєво зменшилась. У сумі це дає відчуття зібраності й стабільності, яке важко переоцінити.
По суті, єдиний мінус відмови – соціальний. У компаніях інколи доводиться ніби виправдовуватись за те, що ти не п’єш. Для багатьох це досі виглядає дивно. Тому іноді я просто роблю вигляд, що п’ю, аби не вступати в зайві пояснення й не витрачати на це енергію. Але загалом для мене це не проблема — мені справді все одно.
Я не п’ю вже більше півроку і повертатися до регулярного вживання не бачу жодного сенсу. Теоретично допускаю, що десь під настрій можу спробувати мікродозу чогось справді смачного — але це радше виняток, який лише підтверджує правило. Алкоголь більше не є частиною мого повсякденного життя, і мене це повністю влаштовує.
Альона Пономаренко, редакторка Vogue
Немає нічого легшого, ніж кинути пити — я сто разів кидала. Насправді тричі, але щоразу це було пов’язано зі схудненням. Окрім того, що алкоголь — це "пусті" калорії, якими не наситишся, це ще й річ, яка притуплює відчуття контролю. І ти починаєш тягнутися до їжі: горішок, картопелька фрі, шматочок сиру. Урешті легко перебрати з калоріями.
Без алкоголю мені жилося доволі комфортно, але не без інсайтів. Так, одного разу на вечірці мені несамовито захотілося пива, яке я п’ю вкрай рідко. Тоді я зрозуміла, що насправді марила хлібом, багатим на вітаміни групи B (вони є і в пиві). Один ковток вирішив проблему — далі я спокійно продовжувала своє безалкогольне життя. Складніше було з оточенням: людям навколо важко приймати твої зміни — тим більше ті, що стосуються спільних веселощів. Якби не підтримка чоловіка, було б складно. Але з’явилися й відчутні плюси: алкоголь — об’єктивно дороге задоволення. Звісно, пальто Prada на зекономлені на алкоголі гроші я собі не купила, на відміну від Ліани Сатенштейн, яка мала такий досвід. Але вивільнилися кошти, які можна було спрямувати на інші чуттєві задоволення: масаж обличчя та курси французької.
"Розв’язалася" я красиво — на даху бутику Hermès на Фобур-Сен-Оноре, де подавали мініатюрні, мов монетки, млинці з чорною ікрою, а до них — відмінне шампанське. Ні про що не шкодую. Да і загалом вважаю, що життя і без того занадто складне, щоб влаштовувати собі додаткові зони дискомфорту — зокрема, відмовляючись від келиха ігристого. Хоча варто визнати: будь-яка аскеза благотворно впливає на психіку, на стосунки з собою, повертає відчуття контролю, оздоровлює. Тим більше що нині доведено: ані "корисних", ані "безпечних" доз не існує.
Diana Gloster, співачка, інфлюєнсерка
Я не вживаю алкоголь вже рік, і на даному етапі вже настільки відвикла, що не маю бажання і причин знову почати.
Саме рік тому я усвідомила, що жодна з фаз споживання алкоголю – смак, процес, а тим паче ранок після – не приносить мені задоволення: я робила це "за компанію" або "для атмосфери". Тому вживала алкоголь все рідше. А коли почала вивчати буддизм, то вирішила відмовитись від нього остаточно. Адже будь-які речовини хімічного чи природного походження псують ясність розуму та сповільнюють духовний та ментальний розвиток. Тільки коли я відмовилась навіть від "символічного" келиху на івентах, помітила, наскільки насправді це норма – супроводжувати будь-які події алкоголем. Пишаюсь, що змогла вийти із системи.
Єдиним дискомфортом, якого я зазнала в процесі, була реакція соціуму: люди навколо доволі емоційно і нетактовно сприймають відмову від алкоголю – постійні вмовляння, жарти про самоствердження, питання, чому і як це сталось. До цього варто бути готовими.
Але загалом відмова від алкоголю принесла мені суцільні переваги. По-перше, я побачила свою слабку зону – невміння розслаблятись, – і почала реально з нею працювати: йога, спа, медитації. По-друге, я більше не затримуюсь в компаніях, де мені не цікаво, або на заходах, які раніше забирали набагато більше часу саме через алкоголь. По-третє, в мене тепер ніколи не буває похмілля, що теж приємно.
При тому, що я не багато та відносно не часто пила алкоголь, все одно помітила, що стала більш витривалою фізично, а ШКТ працює краще, – дивовижно приємно, адже я споживаю менше цукру, а, отже, маю менше набряків та висипів.
Дуже подобається відчуття свободи від звички, яка "згладжувала" і нібито заповнювала прогалини реальності , хоча насправді просто спотворювала її.
Зараз мені не подобається різкий спиртовий запах будь-якого алкоголю, а під бій курантів я підіймала келих безалкогольного шампанського. Тож зі створенням певної атмосфери питання теж вирішено. Я дуже пишаюсь собою і вважаю відмову від алкоголю одним з найкращих рішень для фізичного і ментального здоровʼя.