Про головні тренди стоматології воєнного часу та виняткову кваліфікацію українських лікарів, про те, чому ми в стресі стискаємо зуби та погано їх чистимо, а також про те, чому не можна залякувати пацієнтів, говоримо із засновником клініки Yarema Dental Яремою Міклошем.
"Геніальність – про прості речі, – каже Ярема. – Адже чим iPhone хороший? – Незважаючи на складні технології, для користувача він простий і зручний". Попри те, що проведене лікування – це дорога робота, – довгих детальних інструкцій щодо поводження із зубами він пацієнтам не виписує. "Звісно, суттєві рекомендації я дам, але на тому й усе. Не буде такого: „Галино, тобі не можна те, се, і ось ще такі застереження". Тоді Галина резонно скаже: „А де я тоді жити маю?!" – І матиме рацію", – сміється Ярема.
Ми зустрічаємося в Zoom, проте енергетика лікаря відчувається навіть через екран, і швидко стає зрозуміло, за що його люблять пацієнти, не зважаючи на безкомпромісний цінник. Так, кваліфікація, любов до найскладніших кейсів, перфекціонізм, – все на місті, проте є ще щось: здоровий, іронічний підхід, який врешті рятує не тільки усмішку, а ще й голову.
" Я завжди кажу пацієнтам: „Що ви переживаєте, це ж не серце, не мозок. Все лікується. За пів року матимете зуби, про які ви мріяли"".
Заради справедливості, зубний біль – один з найсильніших. У середні віки через нього люди вкорочували собі віку. Всього через один запалений нерв зуба зона болю може збільшуватися. Проте є й хороші новини: нині стоматологія на тому рівні, коли немає за що хвилюватися, – вирішується майже все. І я не бачу потреби стресувати. Хіба що в тебе прямий ефір за годину, а тимчасові передні зуби випали. Хай там як. Якщо ти живий, то не сьогодні-завтра все вирішиться".
Коли я був студентом, мене часто злило, як спілкуються професори – з п’єдесталу, з позиції сили та переваги. Пацієнти для них були мурахами, яких завжди було, є і буде море.
Так і складалася залякувальна культура спілкування: "Якщо не полікувати, то голова відлетить". Але, будьмо чесні, є багато речей, важливіших за зуби.
Тому я ніколи не ловлю пацієнтів у кріслі, користуючись їхнім вразливим станом, і не намагаюся продавити на дороге лікування. Люблю лікувати людей свідомих, які розуміють, що саме вони хотять, яких зусиль треба докласти та які ускладнення можуть виникнути. Тоді людина співпрацює, – навіть банально краще чистить зуби.
"Коли живеш нормальним життям, є рутина: встав, пішов у душ, почистив зуби, поїхав на спорт. А міняється життя – міняється й рутина, і раптом виявляється, що чищення зубів – не пріоритет. Американські стоматологи й без того скаржилися, що пацієнти перестали часто міняти щітки та скоротили час чищення від двох до 1,5 хвилин. А з початком війни гігієна суттєво погіршилася. Тут можна згадати нехтування власною гігієною як одну з ознак депресії.
Друга проблема, з якою довелося стикнутися лікарям і пацієнтам, – бруксизм (скреготіння) та рефлекторне стискання зубів. Це захисна реакція організму на зовнішні чинники, несвідомий психологічний захист індивідуума від стресу. Емаль – найміцніша тканина в організмі. Проте через сильне стискання зуби перенавантажуються, і виникають сколи, тріщини, злами, чутливість, ерозії тощо. Може виникати чутливість у відповідь на холодне, гаряче. Люди думають, що це карієс, а це – ознака перенавантаженості зубів. Бруксизм діагностують за допомогою брукчекера – пристрою, на якому проявляються зони стертості. Працювати з цим можна й треба: ми захищаємо зуби спеціальними міорелаксувальними капами. Це спеціальні пластинки, які вдягаєть на зуби, щоб пом’якшити тертя".
Ярема – поціновувач технологій: Apple, Tesla, Uber тощо. Можливо, саме тому він – один з лікарів, завдяки яким в Україні стало популярним стоматологічне лікування під мікроскопом: серед перших почав розвивати ендодонтію (лікування каналів). Згодом перейшов на тотальне протезування. Тоді ще ортопеди не користувалися мікроскопами.
Використання оптики давало змогу набагато точніше препарувати зуби, знімати менше тканин та проводити лікування з меншими ускладненнями. Наступні два роки Ярема збирається присвятити післядипломній освіті у Віденському університеті – "Вони експерти в роботі із суглобами". Після Відня – нове навчання, у США.
"Багато років в Україні не було страхової медицини, а ціни на стоматологію не регулювались, – і ми неймовірно розігнали якість та сервіс завдяки високій конкуренції. Деяким європейським країнам нас уже не наздогнати. Парадоксально, що всі технології й матеріали ми водночас купуємо на Заході, проте за рівнем майстерності обходимо колег.
Ось приклад, типова історія: поставити пломбу в Нідерландах – 30 хвилин. Я ставлю пломбу півтори години. Посадити, вислухати й оглянути пацієнта, сфотографувати, правильно знеболити. Якщо працювати під оптикою, зуб видно вшістнадцятеро краще, ніж неозброєним оком. Відповідно, ти бачиш макродеталі, краще вичищаєш карієс, робиш краще прилягання пломби. Це збільшує час роботи – ціна відповідно зростає.
Крім того, в Україні всі питання вирішуються "сьогодні на сьогодні" – ми не звикли чекати, об’їжджаємо затори й ненавидимо черги, – така національна особливість. Тому й до лікаря нам треба "терміново, в цю мить". За кордоном інший підхід – там життя настільки розмірене й стале, що його планують заздалегідь. У сфері стоматології це планові огляди, ретельна гігієна, якій навчають дітей змалечку, – і це регулюється на державному рівні. Завдяки цьому карієс майже переможений, складних кейсів набагато менше, а лікарі не мають щоденно творити дива в поточному режимі. Так формується інший підхід до гігієни та профілактики".
"Ортопедична робота з пацієнтом триває 2 тижні, а їй передує тривалий підготовчий шлях. Багато людей, що були вже на фінальному етапі лікування й сподівалися фіксації коронок або вінірів, 24 лютого стикнулися з потребою рятувати життя своїх дітей. Так і відбулося, що тимчасові конструкції, які встановлювали на короткий період, залишилися на невизначений час, адже було невідомо, що робити далі та як жити взагалі.
Тимчасові конструкції не призначені на тривалий час, вони крихкі та спеціально створюються, щоб їх було легко зняти – це полегшує життя і пацієнтові, і лікарю. Але все змінилося вмить: серед 150 пацієнтів клініки 80% виїхали за кордон; хтось опинився на заході країни. Але почату стоматологічну роботу треба було закінчувати. Ми приймали пацієнтів і у Львові, і в Чехії, і в Польщі. Місію було виконано: все, розпочате до війни, успішно завершили. А 5 травня – відновили роботу в Києві".
"В Україні надзвичайно круті ресторани, послуги краси, стоматологія. Проте в розвиток медичного туризму я не дуже вірю – принаймні у своїй клініці. Адже мої ціни не надто конкурують із західними. А якщо додати переліт, готель, проживання, – економічна вигода втрачається зовсім. Радше до мене приїдуть з якимось складним випадком.
Проте є багато клінік, що можуть запропонувати дешевші послуги, якість яких буде з високою ймовірністю вищою, ніж за кордоном. Але це теж небезпечна стежка, бо зуби треба лікувати там, де ти живеш. Поясню, чому. Зуб – це виріб, за яким треба стежити. Тому для мене стрес, коли пацієнт приїхав на два тижні вирішити поточні справи й просить швидко зробити зуби".
Лікування – це тривалі людські стосунки. З пацієнтами ми бачимося до десяти разів, а, може, і більше. Як клініка і бренд, фактично ставимо підпис під своею роботою. Тому важливо, щоб людина користувалася нею з комфортом і насолодою, щоб усміхалася – і їй це подобалося. Страшний сон стоматолога – коли людина їсть, а в неї болить пролікований зуб.
Ось дивіться: я лікую вас, вашого чоловіка, ваших подруг (а зазвичай саме так і відбувається), і зуб, який я лікував, – пошкодився. Звісно, через два роки я не скажу: "Перепрошую, нічим допомогти не можу, пишіть заяву в СЕС". Треба сідати й думати, як це сталося, та ухвалювати рішення – зокрема й фінансові. Бо зуби потребують відповідного догляду. Умовно, неможна гризти горіхи вінірами, – тут уже починається відповідальність пацієнта".
"Іноді люди думають, що після сидіння в холодних бомбосховищах і підвалах зуби болять. Насправді переохолодження лиця й сирість не винні: щоб зуби боліли від холоду, їх треба спеціально охолоджувати. Може боліти обличчя – і людина помилково може пов’язувати це із зубами, а насправді причина – неврит, запалення нерва".
"Всі дівчата зазвичай хочуть гострий, добре окреслений овал обличчя. Це потребує відповідного положення нижньої щелепи. Я зустрічав багато пацієнток, які навчилися тримати нижню щелепу висунутою трохи вперед – вимушено, аби досягти потрібного візуального ефекту.
Суглоб – це шарнір, на якому рухається щелепа. Попри всі міфи, на естетику обличчя він впливає опосередковано. Залучені м’язи (це вони відповідають за підтримку овалу). Проте якщо ви неправильно зміщуєте щелепу, є хрускіт, або висота прикусу знижена, – все це не добре відбивається на зовнішності. В Україні на естетику великий попит – і якщо в тебе дорога сумка, то зуби мають бути ідеальними. Отже, пацієнти приходять і кажуть: „Хочу ось так". Але не все так просто. Важливо мати правильне положення щелепи відносно черепа, і воно має бути функціональним. У нас нерідко роблять навпаки: спершу краса, а потім – решта. Від цього виникають навіть хронічні болі – бо працюють м’язи, які не мали б працювати. Тому за красою варто йти тільки до професійного, досвідченого лікаря, а не до того, хто закінчив дводенні курси про вініри".
"До 2014 року українська стоматологія була пов’язана з московською. Там крутилося багато грошей, там з’являлися технології, багато лекторів приїздили в Україну. Тепер – і це питання принципу – для нас їх немає. Ми розвертаємо погляд на захід. Ми маємо вчити мови, щоб їздити на виставки, конференції, мати друзів, формувати нову спільноту. Я, наприклад, щоранку вчу польську.
У нас сталий, професійний колектив, 12 людей. Плюс пацієнти, яких ми не залишимо. Деякі з нами вже кілька років; рівень довіри такий, що ми під час війни ставили брекети й імпланти. Та й узагалі, люди звикли, що зі складними ситуаціями – це до нас. Ми поставили дизельний генератор, вхопили один з останніх, – тепер на них дефіцит. Та й з ним є питання – шум, запах. Вмикатимемо його лише на випадок операцій, щоб турбуватися про сусідів та не шкодити природі.
Українська стоматологія переживає складні часи: тривоги, обстріли, вимкнення електрики. Має місце відтік пацієнтів і спеціалістів. Тож ми отримуємо великі збитки – в людській, в інтелектуальній силі тощо. Проте віримо в перемогу та не збираємося згортати справу.