Сільвана Армані понад сорок років працювала поруч зі своїм дядьком – Джорджо Армані. Її шлях у Домі був нетиповим і майже іронічним: вона починала як модель, на короткий час опинилася за стійкою рецепції, а згодом офіційно приєдналася до компанії, багато років працюючи над лінією Emporio Armani. Коли двадцять років тому маестро запустив Armani Privé, саме їй він довірив роль своєї правої руки. Після смерті Джорджо Армані у вересні Сільвана вперше вийшла з його тіні, представивши власне бачення як креативна директорка кутюрного Дому. У сезоні, переповненому гучними дебютами чоловіків-дизайнерів, вона стала єдиною жінкою, яка сьогодні очолює кутюрний бренд.
Її перша колекція, створена разом із дизайн-командою, виявилася витонченою й жіночною – легкою за настроєм, текучою за лініями, вивіреною та впевненою. Аксесуари зведено до мінімуму, капелюхи – відсутні зовсім, попри відому пристрасть Джорджо Армані до них. Маскулінний тейлоринг у її інтерпретації не конфліктує з жіночністю, а пом’якшується. Колекцію відкривали розслаблені костюми з вільними блейзерами, прозорі сорочки з органзи з краватками та широкі штани з защипами. Загальний ефект – чистий, зібраний і ретельно відредагований: декоративність зведена виключно до вишивки.
Кутюр Сільвани Армані тяжіє до повсякденності – не як до видовища, а як до простору життя. "Від жінки – для жінок", – формулює вона. У колекції менше суконь і більше денного одягу, а колірна палітра звучить тихо й вишукано: відтінки нефриту, обрані за символіку гармонії та добробуту, проявляються в бірюзово-зелених тонах і найніжніших пудрово-рожевих нюансах. Якщо маскулінність і з’являється, то навмисно – як посилання до самого Джорджо Армані, чия творчість у останні роки ставала дедалі більш жіночною. Важливим жестом стала й чітка кількість: 60 образів замість традиційної сотні – ясність замість надмірності.
Сукні мерехтіли шарами мікрокристалів, створюючи майже невагому, світлову прозорість. В інших образах структурні корсети ніби пливли над довгими спідницями з еліптичних панелей, а джемпери з лелітками носили з легкою недбалістю поверх штанів палацо. Один із найсильніших виходів – обтисла сукня-колона, повністю інкрустована напівпрозорими кристалами, доповнена чорним атласним пальтом із бірюзовою підкладкою. Гламур без надмірностей – стриманий і беззаперечно ефектний.
Фіналом став емоційний омаж маестро: весільна сукня, створена самим Джорджо Армані. Біла модель із довгими рукавами, приталеним ліфом і розкльошеною спідницею, вишита колами з леліток, була задумана для його останнього кутюрного показу, але так і не була представлена. Саме тепер Сільвана вирішила, що її час настав.