Декорацією показу стали масиви білих гортензій, висаджені у формі літер YSL. Саме на цьому тлі Saint Laurent представив колекцію весна-літо 2026 біля Ейфелевої вежі. Подія зібрала сотні глядачів і стала однією з головних на Тижні моди в Парижі. Атмосфера була видовищною й кінематографічною: нічний Париж зливався з естетикою Saint Laurent в єдину картину.
Ще у 1970–1980-х роках, коли Ів Сен-Лоран був на піку слави, його мода визначала уявлення про свободу, сексуальність і гламур. Ці коди увійшли в історію завдяки паризькому Vogue і фотографіям Гельмута Ньютона. Проте нині контекст інший. Ми живемо у світі, де популярності набирає концепт Trad Wife (скорочення від Traditional Wife — це сучасний термін, яким описують жінок, що свідомо обирають традиційну роль дружини й господині), а жіночність подається крізь призму покори. Ентоні Ваккарелло відповів на це власною інтерпретацією. Він назвав героїнь своєї колекції "розпусними аристократками". Вони з’явилися на подіумі у блискучих гостроносих туфлях-слінгбеках і впевнено йшли гравійними алеями. Їхні образи складалися з костюмів із масивними плечима, чорних шкіряних курток-косух у поєднанні зі спідницями-олівцями та білосніжних блуз із великими бантами. Це не були ніжні, покірні "кішечки", як зауважив сам Ентоні Ваккарелло.
Одна з моделей у повністю шкіряному образі — корсет, спідниця й куртка — вийшла у чорній військовій кепці. Саме цей момент підкреслив головний меседж колекції. У шоунотах Ваккарелло згадав Роберта Мепплторпа і пояснив, що надихався нічними прогулянками та круїзингом у паризькому саду Тюїльрі.
У сучасному світі питання наготи та відвертості в моді особливо гострі. Адже навіть на червоних доріжках жінок нерідко змушують прикривати тіло. Проте Ентоні Ваккарелло заявив свою позицію через нову колекцію. На подіумі з’явилися культові образи Saint Laurent — тренчі та денні сукні. Колись вони символізували буржуазну респектабельність, тепер же були переосмислені у десятках відтінків тонкого, слизького, обтислого нейлону. Закриті від шиї до колін, вони водночас створювали відчуття, що під ними немає нічого.
Фінальна частина показу теж віддала шану історію дому Saint Laurent. На подіумі з’явилися об’ємні нейлонові сукні з пишними спідницями й рукавами та драматичними рюшами. Вони нагадували легендарні кутюрні покази Іва Сен-Лорана, але водночас виглядали сучасно й практично. Попри об’ємність, силуети залишалися чуттєвими й підкреслювали тіло.