Здатність до трансформації та висока технологічна якість — цінності, які сповідували в команді RIOTDIVISION від самого заснування бренду. Сьогодні, в часи війни, ці цінності можна буквально побачити в дії: засновник бренду Олег Мороз боронить країну в лавах збройних сил, інші члени команди допомагають у боротьбі в тилу, а також надають свій технологічний одяг ЗСУ та ТрО, функціональність якого, безумовно, стає в пригоді. Докладніше про те, як команда RIOTDIVISION відреагувала на виклики часу, розповідає представник бренду Платон Осадчий.
За кілька днів до війни з різноманітних джерел надходила інформація, що росія таки може вдертися на територію України. В разі розгортання такого сценарію, ми з членами команди RIOTDIVISION домовилися, що зберемося всі в студії й разом вирішимо, як діятимемо далі. Вже о 6:20 ми всі зібралися на локації. До нас доєдналися й друзі Олега — щоб усім разом подаватися в добровольчий батальйон.
Початково план був такий — перевозимо до Тернополя або Івано-Франківська дівчат, які працюють у компанії, намагаємося відвезти в безпечніше місце й комп’ютери, лекала, плотери. Однак наші дівчата відмовилися будь-куди їхати, в грубій формі. Врешті було вирішено, що деякі чоловіки поїдуть на військову базу, інші — вивезуть своїх дружин-мам-дочок на захід України, а потім повернуться. Олег без варіантів і альтернатив захотів залишитися на базі й урешті брав участь у боях.
Перші два тижні ніхто з нас узагалі не думав про роботу. Хтось волонтерив, хтось воював. Було відчуття, що бренд взагалі закриється, але не тому, що справи йшли погано, а тому, що всім було не до нього. На початку війни в RIOTDIVISION ми роздавали все, що в нас було в шоурумі й на складі. Ми відкривали крамницю на пів години, роздавали одяг на потреби ЗСУ, ТрО, СБУ — ніколи раніше в нашій крамниці не було так багато представників силових структур. З практичного погляду для бренду це був удар — ми вийшли в пристойний мінус. Втім ми про це не шкодуємо. Дуже багато людей нам телефонують, пишуть, надсилають світлини, як вони служать у наших штанах, шкарпетках і шапках, і кажуть, як їм тепло.
Кожен у команді прагнув бути якомога кориснішим — й усі стали допомагати, хто чим може. Дівчата готують на кухнях у різних ресторанах, які нині годують ЗСУ та ТрО; Олег і ще кілька хлопців — у добровольчих батальйонах; я волонтерю: від закупівлі харчів до пошуку тих чи інших речей, яких потребують військовики.
Коли в людей минув шок, вони почали телефонувати до крамниці RIOTDIVISION — хотіли купувати речі, щоб підтримати бренд. Тож згодом ми почали відчиняти крамницю на годину чи півтори, за попереднім запитом. Виторг, який ми отримували, був не гіршим за ті, що були до війни, — виявилося, шопінг потрібен людям — це спосіб зняти стрес, абстрагуватися від подій.
Згодом уже й один з наших консультантів, який перші тижні волонтерив разом з дружиною, попросився на роботу до крамниці. Разом зі своєю дружиною вони щодня приїжджають на велосипедах, дві години в один бік, потім в інший. Саме тому в крамниці наразі графік з 12:00 до 17:00. Вони задоволені — це їхній засіб подолання стресу.
У мене й зараз немає настрою працювати з одягом, але ми всі вже зрозуміли, що це марафон, забіг на тривалу дистанцію, а функціональна робота бренду — теж поміч для країни. Тому всі ми змушуємо себе дисципліновано розв’язувати всі питання.
Інтелектуальне виробництво ми нікуди не переносимо, а практичне — і так завжди було не в Києві. Наш одяг шиється на партнерських виробництвах. У місті Шпола працюють наші партнери, навіть тепер шиють те, що мали зробити до початку війни. Вони багато нам допомагали, навіть возили вантажі до Києва, попри обстріли. Пошили партію флісових кофт лише за день. Половину з них, у жовтих кольорах, ми роздали біженцям.
Ще до війни ми домовлялися з тернопільським виробництвом, вони нам зателефонували та сказали, що розпочали свою роботу й готові нам відшивати. Наразі бренд продає запаси, які є на складі. Ми надзвичайно вдячні прихильникам RIOTDIVISION і тим, хто просто хоче підтримати бренд і купує наші позиції.
Місія бренду завжди полягала в тому, щоб протидіяти руйнуванню й деструктиву — конструктивом і створенням. Разом з командою ми аналізували філософію бренду й дійшли висновку, що так, як раніше, ніколи не буде. Сьогодні хлопці з передової пишуть, як наш одяг їм допомагає. Для нас це вкрай важливо. На третій день війни до крамниці зайшов морський піхотинець, снайпер, він брав участь у багатьох бойових виїздах. У нього були порвані штани, з обох боків, і він попросив дати йому якісь штани, тому що на позиції холодно. Потім він приїздив знову — дякував, подарував нам бирку від своєї гвинтівки. Ми оформили її в раму — чимало ворогів від цієї гвинтівки полягло.
Олег говорить, що після того, що він бачив у звільнених передмістях, у нього був культурний шок. Ніхто не міг подумати, що таке можливе у XXI столітті. Тепер зрозуміло, що ми боремося з абсолютним злом. Ми боремося не тільки за Україну, ми боремося й за цивілізацію, за те, куди піде розвиток людства.
Нині Україна в цікавій історичній точці, це переломний момент. Саме зараз відбуваються зміни, які можливі раз на тисячу років, і є можливість повністю змінити ставлення до України. Наша батьківщина стала не лише центром Європи, а й світу загалом. Буде ще безліч труднощів, але це відчуття є. Ми відчуваємо ці зміни навіть по тому, як з брендом комунікують представники західної модної індустрії. Вони розуміють, що тут відбуваються дуже важливі для світу події. Думаю, це також знає кожен українець. Лише від нас залежить, чи зможемо ми скористатися можливостями, які дають нам змогу повністю переписати вектор нашого руху. Це історичний момент дорослішання нації, країни. Ми платимо за це дуже велику ціну, тому не маємо прав втратити цього шансу, не маємо права спаплюжити пам’ять тих, хто віддав своє життя за майбутнє України.