Дніпровчанка Настя Прохорчук зрозуміла, що хоче служити у війську, ще в школі, а документи до військового інституту подала таємно від батьків. Її шлях до мети не був простим, але сьогодні 23-річна Анастасія Прохорчук носить горде звання пані старшого лейтенанта Збройних сил України і як військова психологиня опікується ментальним станом цілої бригади.
Про те, як проходить день військової психологині, де брати ресурс на війні, а також чому кожній українській військовослужбовиці потрібна жіноча форма, — читайте в нашому матеріалі. Проєкт реалізовано разом із соціальною ініціативою Arm Women Now та за підтримки бренду Hydropeptide.
"Я навмисно обрала той шлях, який проходять всі військовослужбовці, аби бути з ними на рівних"
Війна для Насті Прохорчук почалася значно раніше, ніж 24 лютого 2022 року. Дівчину змінив Майдан, який трапився, коли їй було 14, — відтоді Настя завжди була дотичною до подій у країні. "Я пам’ятаю, як 2016 року стояла на зупинці, і повз нас провезли тяжких поранених з Донбасу – їх якраз везли каретами швидкої з аеропорту до лікарні Мечникова (Настя з Дніпра. — Прим. ред.). Я подумала: якщо я не можу воювати, то чому б не допомагати нашим військовим психологічно? Я була в 11-му класі. Після цього таємно від батьків пройшла військово-лікарняну комісію, зібрала всі документи та зрештою отримала довгоочікуваний лист, в якому мене запросили на випробування в Київ, Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка".
Навчання не було простим — адже Прохорчук була курсанткою, що накладало певні правила та обов’язки. "Стати курсанткою з морального боку значно складніше: ти маєш ходити в берцях, у тебе є розпорядок дня. Коротко кажучи, ти змінюєшся назавжди. Це було справжнє закалювання".
Свій перший день у Збройних силах у якості офіцера Настя добре пам’ятає — 4 серпня 2020 року. Напередодні у дівчини був випускний в Києві, але "вже наступного дня у 8:30 я мала бути на шикуванні у військовій частині (тоді Настя отримала направлення в 17-ту окрему танкову бригаду. – Прим. ред.) та відрекомендуватися командиру військової частини: "До вас прибула лейтенант Прохорчук" (Сміється.).
23-річна Настя — яскравий приклад добре вмотивованої військовослужбовці, яка йшла в армію, маючи мету та задачі. Хоча бути корисною війську як психолог можна було і не закінчуючи військовий інститут, не пройшовши виснажливий шлях курсантки – а, наприклад, здобувши спеціальність психолога в цивільному вузі, де є військова кафедра. Але Настя впевнена: коли ти в однакових умовах з бійцями, допомагати їм легше.
Якби я була хлопцем, що їхав у тій швидкій у 2016 році – і до мене прийшла цивільна психологиня і сказала: "Брате, треба починати нове життя, брате, ти маєш вибудувати стіну між війною та цим світом!", чи послухав би він мене?.. Я навмисно обрала той шлях, яким проходять всі військові, аби бути з ними на рівних. Для мене було важливо розуміти їх, усвідомлювати те, що вони проживають щодня. Так легше допомагати їм. Ти кажеш: дивись, хлопче, ми з тобою в однакових умовах, я теж тут, я тебе розумію, давай поговоримо".
"Люди ніби не літають, а крила мають…"
Настя Прохорчук вперше потрапила на війну в 21 років – тоді її танковий батальйон стояв на другій лінії фронту, в Донецькій області. За два роки пройшла шлях від посади офійера психолога танкового батальойну до начальника групи контролю бойового стресу. З серпня 2021 року у відпустці Настя не була жодного разу – "совість не дозволяє".
Зараз я приїхала на один день на зйомку в Київ: у мене є можливість побачити людей, випити кави, змінити картинку, — розмірковує Настя. — Тоді як мої хлопці, які залишилась на передовій, такої можливості не мають – і оце мені тяжко переносити. Відчуття провини з’їдає — я розумію, що моє місце там, а ніяк не тут. Тут ми будемо тоді, коли все закінчиться".
Як проходить, робочий день військової психологині, особистий склад якої — це ціла бригада: і піхотинці, і стрілецький батальйон, і танковий батальйон? По-перше, Настя та її колеги проводять теоретичні заняття: розповідають, чим відрізняється психолог від психіатра, які задачі військового психолога, як він може допомогти. Тоді військові розуміють, що бойовий стрес — це насамперед велика перевтома, і знають, коли час звернутися до спеціаліста. "Ми маємо розуміти, що ми не роботи і не можемо 24 на 7 бути в ресурсі", — каже Настя.
Головна частина роботі Насті — це переїзд між позиціями, де зараз перебуває її особистий склад. "У мене немає визначеного місця десь у тилу – для чого сидіти в тилу? Люди на першій лінії потребують тебе, і саме ти маєш приїхати до них і поговорити. Запитати: що тебе хвилює? Чи це просто тривога, чи щось конкретно сталося? Є люди, які переживають панічні атаки, і ти даєш їм якісь прості поради, що можна використати на передовій: найпростіше —це канцелярська нитка, її можна одягти на зап'ястя та ляскати нею, це відволікає від паніки… Коли приїжджаю на першу лінію, то відчуваю, що я для них немов талісман. Особливо важливо для них – нагадувати, за що ми тут стоїмо: за наших рідних насамперед".
А що допомагає триматись самій психологині, яка має завжди бути в ресурсі та рятувати ментальний стан військових? Настя відповідає легко.
"Мені дуже подобається уривок з вірша Ліні Костенко "Крила":
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Саме це я завжди пояснюю своїм хлопцям і дівчатам. Ми наче і не може літати, але наші крила – це наші рідні насамперед. Це наша підтримка, це те, що мотивує та надихає. У такий спосіб я їм пояснюю – любіть свій ресурс, тоді він буде давати вам крила.
"Пані старший лейтенант – погодьтеся, це звучить гідно"
Настя згадує роки в якості курсантки Військового інституту як ті, що її сформували, – але не треба читати між рядків, щоб зрозуміти, що вони були непростими. Під час нашого інтерв’ю та знімання на Насті – її щоденне "вбрання", військова форма, яку розробила команда соціальної ініціативи Arm Women Now, покликаної забезпечити кожну жінку-військовослужбовицю зручною військовою формою та термобілизною.
Настя зі сміхом згадує, як декілька років тому, будучи курсанткою, ходила у формі, яка сиділа на ній, наче мішок. "Хоча я на це особливо не звертала уваги: ходжу, як у мішку, і все. Я знала, навіщо я прийшла в армію, і яка моя мета". Але колежанки Насті підшивали форму, підганяли по фігурі, за що їх постійно сварили викладачі. "В інституті, на жаль, ми пройшли класичний шлях притискання, адже вважалося: якщо ти курсантка, маєш забути, що ти жінка".
Хоча, каже Настя, кожна військова підтвердить: форма — це про комфорт, а не про жіночність. "Наприклад, стосовно термобілизни — вона все ж таки має прилягати до тіла, а не роздуватись на вітру, коли ти йдеш як кабанчик. (Сміється.) — По-друге, форма, яка зараз на мені, стримана, стильна, акуратна. Зрозуміло, що зараз війна, і ти взагалі про це не думаєш, але все одно – добре скроєна форма ніби допомагає тобі почуватись більш гідно. До речі, якщо в ЗСУ приймуть ці зміни та нарешті з’явиться жіноча військова форма, то всі курсантки будуть щасливі". Всі шанси є, адже нещодавно міністр оборони Олексій Резніков повідомив, що ЗСУ почали офіційно тестувати форму Arm Women Now, і тільки-но вона пройде всі етапи тестування та допрацювання, буде внесено зміни до наказу Міноборони "Про затвердження Правил носіння військової форми одягу та знаків розрізнення військовослужбовцями Збройних Сил України та ліцеїстами військових ліцеїв", а українські військовослужбовиці нарешті отримають власну форму.
Ми з Настею говоримо про те, що за останні декілька років українська армія сильно модернізувалась. Стосується це і гендерних питань зокрема. Безумовно, це привід для гордості за Збройні сили нашої батьківщини, але причиною цим швидким змінам на краще, на жаль, війна.
Ці страшні п’ять літер", — каже Настя. — Якби не вони, про нас ще довго ніхто б не згадував — маю на увазі жінок у війську. А тепер мене називають пані старша лейтенант — звучить гідно. Такий жахливий парадокс. Війна стала великим каталізатором: хтось зробив переоцінку власних цінностей, хтось почав жити сьогоднішнім днем, перестав відкладати життя на потім. Раніше у нас було майбутнє, зараз — тільки сьогодення. Я думаю, майбутнє — це ілюзія, особисто для мене"…
Попри все, деякі плани на майбутнє у Насті Прохорчук є. Вона зізнається, що зовсім рідко бачить батьків, які дуже підтримують її життєвий вибір та пишаються донькою. Настя мріє приїхати додому, у Дніпро. "Коли все закінчиться, я вдома вдосталь набудусь – буду просто лежати і нічого не робити, одразу попереджаю". (Сміється.)
Про бренд HydroPeptide
Після початку повномасштабної війни чимало світових і міжнародних компаній рішуче відреагували на події. Так, американський бренд професійної космецевтики HydroPeptide зупинив постачання своєї продукції до країни-агресорки та будь-які відносини з нею, а компанія Alfa Development, дистриб’юторка HydroРeptide в Україні, доєдналася до боротьби українського народу на всіх фронтах — від воєнного до волонтерського. Зокрема, підтримала ГО "Жіночий ветеранський рух", перерахувавши кошти на пошиття зимової військової форми.
HydroPeptide — провідний преміальний бренд професійної космецевтики в США, який використовує досягнення епігенетики у створенні продуктів. Ефективна професійна лінія відзначена понад 40 нагородами в галузі косметології США. Це єдиний бренд на світовому ринку, до складу засобів якого належать 70+ видів високоефективних пептидів. Відмінною особливістю HydroPeptide є те, що пептидні комплекси в потрібній концентрації містяться абсолютно в усіх продуктах для догляду за шкірою.
Фотограф: Stephan Lisowski
Освітлювач: Oleksiy Kuzmenko
Стиліст: Vlad Askerov
Макіяж: Svetlana Rymakova
Зачіски: Sasha Vetrova
Продюсерка: Marina Sandugey-
