"До цього точно ніхто не був готовий", – каже Катя Ямщикова про своє рішення доєднатися до ЗСУ. 31-річна Катерина прийняла присягу в травні й сьогодні всю свою пристрасть та енергію віддає тактичній медицині, а прямо зараз зі своєю частиною виконує бойове завдання на Сході.
Про розлуку з сином, про те, чому тактична медицина не менш важлива, ніж вміння володіти зброєю, та чому кожній військовослужбовиці потрібна жіноча форма – читайте в нашому матеріалі. Проєкт реалізовано разом із соціальною ініціативою Arm Women Now та за підтримки бренду Hydropeptide.
"Якщо не я, то хто?.."
Здається, до повномасштабної війни Катя Ямщикова встигала все. Дівчина закінчила Українську медичну стоматологічну академію, але певного моменту вирішила піти з медицини. Заснувала власну кав’ярню в рідній Полтаві, пізніше доєдналась до громадської та соціальної роботи: була заступницею директора з розвитку Полтавського краєзнавчого музею, а сьогодні продовжує свою роботу як депутатка Полтавської міської ради. Катя щиро закохана в рідне місто і всю енергію витрачала на те, аби місто розвивалося, – тому останній рік до вторгнення відповідала за фандрайзинг в "Містохаб", інноваційному проєкті з розвитку міста.
Повномасштабна війна заскочила Катю саме у цей період – максимальної зайнятості та самореалізації. Від перших днів вторгнення Катерина разом з друзями заснувала волонтерський фонд "Оборона Полтави", який опікувується забезпеченням потреб ЗСУ, а у травні мобілізувалась. У Каті була проста мотивація: "Якщо не я, то хто?.."
"До цього точно ніхто не був готовий", – зізнається Катерина. – Зокрема, мій чоловік і, тим паче, моя дуже тонка за натурою мама. Вона говорила: "Ти і так волонтериш, допомагаєш, доню!" Та й мені самій було дуже складно, хоча я не з тих, хто видає свої емоції назовні".
Про це рідко говорять, але Катя каже: опинитись в один день із цивільного життя у військовому – ще той стрес. Ти не знаєш правил, хвилюєшся, чи правильно стоїш на шикуванні, боїшся сказати щось не те. "Складно було все: шикування, команди, всі правила. Спершу я дуже переймалася, що не знаю, як правильно звертатися до командування… Але мені дуже пощастило, що в мене сучасний командир, який, навіть коли я була у статусі рекрута, вів зі мною діалог, чув мої думки та ідеї. Саме завдяки йому я зрозуміла, що не потрібно будувати перед собою стіну, що нібито військова служба – якесь абсолютно інше життя, напрочуд уставне. Так, правила є, але в тому і полягає справжня реформа в нашій армії – змінюється час, змінюється підхід до управління".
Приклад таких позитивних зрушень – поступове впровадження військової форми для жінок (щоправда, поки як тестування). Тема дуже близька Каті, адже у фонді "Оборона Полтави" вони з командою заснували окремий проєкт – "Для неї", який забезпечує жінок-військовослужбовиць формою. Катерина зізнається: у перші тижні у війську форми не мала.
"Я пам’ятаю, що ходила перші дні без форми, просто знайшла якісь зелені штани… Моє командування дуже переймалося, хотіло допомогти. А коли я отримала першу форму за розміром, відчувала таку радість! Коли ти вдягаєш красивий кітель свого розміру, ти бачиш в ньому себе. Ти себе впізнаєш, ти нарешті не безформна – адже ти маєш собі подобатися. Так, ти на війні, так, ти перебуваєш у стресі, але коли ти себе ніби губиш у цих безформних чоловічих штанах та кітелі, то все це складніше переносити".
Сьогодні на Каті – чудово скроєна форма, яку розробила команда соціальної ініціативи Arm Women Now, покликаної забезпечити кожну жінку-військовослужбовицю зручною військовою формою та термобілизною. Нещодавно ЗСУ почали офіційно тестувати форму Arm Women Now, і тільки-но вона пройде всі етапи тестування та допрацювання, буде внесено зміни до наказу Міноборони "Про затвердження Правил носіння військової форми одягу та знаків розрізнення військовослужбовцями Збройних Сил України та ліцеїстами військових ліцеїв", а українські військовослужбовиці нарешті отримають власну форму.
"Неправильно брати до рук зброю, коли ти не можеш допомогти собі чи своєму побратиму"
Маючи медичну освіту, розповідає Катерина, одразу зрозуміла, що на фронті буде займатися тактичною медициною. Пізніше це виросло в навчальний центр при військовій частині. Сьогодні Катя – тво начальника медичної служби батальйону, старша медикиня евакуаційного екіпажу, а також інструкторка з тактичної медицини.
Цивільні уявляють собі роботу бойового медика як постійну роботу з пораненими, але військова каже: взявши відповідальність за команду, треба насправді багато чого освоїти. Катя згадує, як в перші тижні днями й ночами вивчала топографію та карти місцевості: "треба було освоїти топографію, програму КРОПИВА, бо шляхи евакуації – не завжди шляхи, де є асфальт. Потрібно все проїздити, заміряти час, скільки часу тобі потрібно".
Потім поринула у створення зв’язкових карт, налагодження зв’язку. "Зв’язок через старлінк, автомобільні та портативні рації – на передовій це немов повітря! Бо коли немає зв’язку з екіпажем, відчуття що все холоне всередині… Нікому не побажаю відчути цей біль, розуміючи, що ти близько від пораненого, а допомогти не можеш бо просто немає зв’язку з ним, і ви не можете безпечно до нього дістатися".
Поки батальйон Катерини був у тиловій частині, вона щодня по кілька годин проводила заняття на полігоні. "Я дуже вдячна командуванню за те, що воно розуміє, що тактична медицина – на одному рівні з тактикою володіння зброєю. Неправильно брати до рук зброю, коли ти не можеш допомогти собі чи своєму побратиму. Але, якщо чесно, найголовніша відповідь бойового медика – це вогонь у відповідь. Коли є щільність вогню, менше поранених".
Ямщикова розповідає: якісна популяризація тактичної медицини, а саме тактично-медичних засобів – робота з турнікетами, бандажами тощо – може врятувати життя. "По факту, це все те, що дасть тобі можливість дожити до медика. Для цього треба напрацювати до автоматизму певні навички. Накладання турнікету, тампонади, ізраїльського бандажа, забезпечення прохідності дихальних шляхів. Коли ти напрацьовуєш це до автоматизму, то щонайменше маєш шанс це повторити…"
Катя впевнена: опанувати елементарні правила першої допомоги може кожен. Ба більше – не просто може, а має. "Дуже раджу тим, хто зараз нас читає, зрозуміти: турнікет, бандаж – це не щось з військової медичної аптечки. Це те, що має бути в машині, в рюкзаку – це наша реальність, і має бути вдома у кожного. Ще трошки, і кожен українець буде знатися на тактичній медицині – на жаль, через трагічні обставини, але, повірте, це зробить нас сильнішими".
Катерина зазначає: війна – наша спільна справа, тож головне – це команда. "Тільки разом можна пройти цей складний шлях … Фельдшери, санітарні інструктори, бойові медики, водії санітари – все це єдиний організм, де кожен надважливий. А ще близькі, рідні та друзі, завдяки яким будь-які потреби вирішуються мов "за помахом чарівної палички", але я то знаю, що це левова праця ! Дякую життю за людей".
"Син знає: якщо мама з татом зараз йдуть на фронт, значить, перемога наближається"
І Катя, і її чоловік – військові: Катя зараз у гарячій точці на Сході, її чоловік Вадим нещодавно повернувся з Бахмута та готується до нової ротації на Сході. На шиї Катерини висить ланцюжок, на ньому – обручка: носити обручку на передовій незручно, тому Катя носить її біля серця. Вони побралися з чоловіком минулого літа, коли обидва вже вступили до лав ЗСУ. Катя згадує цю історію зі сміхом, але її очі світяться. Про це можна зняти кіно.
"Я була на полігоні, працювала з мінометниками, і раптово мене терміново викликали, подзвонили з частини: "Катя, треба їхати на Полтаву". Я думаю, ну ладно, мабуть, хтось збирається на передову, треба підготувати. Мене привозять у волонтерський штаб, я забігаю туди: так, що сталося, кого треба збирати? І нічого не розумію, бо всі мовчать. Виходжу на вулицю – дивлюся, з-за рогу виходить мій Вадим з якоюсь коробочкою, за ним друзі.
Я відразу все зрозуміла. Кажу, тобі що, бойове розпорядження прийшло?.. Він киває. Виявилося, їм повідомили, що завтра вони виїжджають на Бахмут…
Вадим подарував мені обручку і каже: "Ну все, через 40 хвилин в РАГСі". Я в шоці: як так, ну давай після, як повернешся! Як зараз?! Коротше, поїхали до Полтави, забрали батьків і сина. А я ж прямо з полігону – у формі, брудна, волосся немите. Мої подружки завели мене в G.bar, навіть не сподіваючись, що буде місце, але там побачили ситуацію і кажуть: давайте! Помили волосся, прибрали грязь з-під нігтів. (Сміється.) Отак ми і побралися: я була в бойових штанах, але з чистим волоссям! (Сміється.) Наступного дня чоловік поїхав…
На моє питання, а що для неї є найскладнішим на війні, Катя відповідає прямо – "бачити переживання близьких".
"Мами, сина, чоловіка... Звісно, моєму чоловікові хотілося спокійно служити, знаючи, що я в тилу. Для нього це була би його віддушина. Але він прекрасно розумів, що інакше я не зможу. Я бачу, як моїй мамі складно, бо вона хвилюється за нас обох. Вона живе в нерозумінні, бо не знає, коли все стане, як раніше. Я не проявляю своїх емоцій, але мені дуже складно. А наш син – козак, він молодець. Я йому багато пояснювала: що більше ми зробимо зараз, що більше людей зараз нестимуть службу, то скоріше все закінчиться. Він знає: якщо мама з татом зараз йдуть на фронт, значить, перемога наближається. Що ми там заради того, щоб тут, у тилу, було менше сирен, менше тривог. Йому вісім, і він це розуміє".
Про бренд HydroPeptide
Після початку повномасштабної війни чимало світових і міжнародних компаній рішуче відреагували на події. Так, американський бренд професійної космецевтики HydroPeptide зупинив постачання своєї продукції до країни-агресорки та будь-які відносини з нею, а компанія Alfa Development, дистриб’юторка HydroРeptide в Україні, доєдналася до боротьби українського народу на всіх фронтах — від воєнного до волонтерського. Зокрема, підтримала ГО "Жіночий ветеранський рух", перерахувавши кошти на пошиття зимової військової форми.
HydroPeptide — провідний преміальний бренд професійної космецевтики в США, який використовує досягнення епігенетики у створенні продуктів. Ефективна професійна лінія відзначена понад 40 нагородами в галузі косметології США. Це єдиний бренд на світовому ринку, до складу засобів якого належать 70+ видів високоефективних пептидів. Відмінною особливістю HydroPeptide є те, що пептидні комплекси в потрібній концентрації містяться абсолютно в усіх продуктах для догляду за шкірою.
Фотограф: Stephan Lisowski
Освітлювач: Oleksiy Kuzmenko
Стиліст: Vlad Askerov
Макіяж: Svetlana Rymakova
Зачіски: Sasha Vetrova
Продюсерка: Marina Sandugey-Shyshkina
