З нагоди виходу серпневого арт-номеру Vogue.ua представляє серію матеріалів, присвячених мистецтву. В першій частині Юлія Лисенко розповідає про найкращі роботи класиків світового відеоарту. Його питомі риси – метафоричність, глибокий психологізм і авангардність. Цей мистецький напрямок зародився ще у 1960-х роках, а сучасні діджитал-реалії подарували йому друге дихання.
Американця корейського походження Нам Джун Пайка можна сміливо назвати дідусем відеоарту. Через сміливі та дещо провокативні проекти в пресі його називали "культурним терористом".
Найбільш відомою відеоскульптурою митця є "TV Будда". Художник встановив фігуру Будди навпроти великого екрану і камери, що вела запис в режимі реального часу. Здавалося, ніби Будда медитує на власне зображення на екрані.
Цей твір є візитівкою Пайка та дав початок розвитку нового напрямку – відео-інсталяції. Найбільшою конструкцією з екранів, яку створив кореєць, була башта, що складалася з 1003 телевізорів. Її митець спорудив до Олімпійських ігор у Сеулі 1988 року і назвав "Більше краще" ("The more the better).
У художню відпустку заради кіно Енді Воргол пішов ще в 1965 році. Одним з його перших кіно-експериментів був фільм "Поцілунок", де глядач спостерігає за поцілунком пари, проте кожні 3,5 хвилини і пара, і ракурс змінюються. Так триває майже годину.
Фірмовий відеотрюк Воргола – техніка розколотого екрану, яку режисер застосував у фільмі Outer and inner space. На екрані транслюється одразу дві плівки та дві аудіодоріжки. Усе це змішується між собою, утворюючи чудернацький арт-мікс. Найдовший фільм Енді Воргола триває 25 годин і має промовисту назву "****".
Американець Брюс Науман творив за принципом: "Якщо я художник і я у майстерні, то все, що я тут роблю, є мистецтво". За свою кар’єру він спробував усе: інсталяції, перформанси, фотографію, графіку та неонові написи. Брюс Науман має дві нагороди Венеційської бієнале.
Одна з найпопулярніших його робіт – "Ходьба периметром квадрату з гіперболізованими рухами" – статична зйомка ходьби чоловіка, котрий крокує периметром власної майстерні по накресленій білій лінії. Таким чином художник демонструє суспільство, що не здійснює поступу, а повторює одне й те ж саме, знову і знову.
З кінця 1960-тих Науман створює серію інсталяцій-коридорів. Одна з найцікавіших – "Записаний наживо відеокоридор". Людина рухається вузьким проходом, на початку якого стоїть камера, що записує відео, а в кінці – монітор, який це відео транслює.
Сьогодні американець Білл Вайола – провідний митець у жанрі відеоарту. Ще в студентські роки його роботи експонувалися поряд з першовідкривачами відеоарту: Нам Джун Пайком та Брюсом Науманом. Відеоарт Вайоли – це мандрівка у глибини людської сутності. Він вивчає глибокі психологічні стани і піднімає вічні філософські теми.
Через прискорену кінозйомку його роботи називають рухомим живописом. Один із найбільших циклів робіт Білла Вайоли – "Електронний Ренесанс", натхнений творами видатних художників епохи Відродження – Понтормо, Босха, Мазоліно де Панікале. Він інтерпретує сакральні картини релігійного спрямування, наповнюючи їх новим змістом.
Одна з найбільш шокуючих робіт автора – відеоінсталяція "Мученики". На екрані глядач спостерігає за передсмертною агонією чотирьох людей, кожен з яких гине під впливом однієї з чотирьох стихій: води, землі, вогню і вітру. Цю інсталяцію довгий час експонували в церкві Святого Павла в Лондоні, а зараз вона перебуває у Флоренції разом з іншими роботами серії "Електронний Ренесанс". У 2012 році роботу "Пліт" з цієї ж серії можна було побачити в Києві.
Цей датсько-ісландський митець вивчає сприйняття глядачів, створюючи неймовірно реалістичні інсталяції. Одна з найвідоміших The Weather Project, представлена у Tate Modern в Лондоні у 2003 році.
Автор змусив глядачів засмагати під несправжнім сонцем, адже воно було аж надто реалістичним. Щоб створити таку сонячну інсталяцію і цілковито відтворити світило, він використав сотню багаточастотних ламп, встановлених під дзеркальною стелею. Еліассон поєднує мистецтво, науку і природні феномени, даруючи унікальний сенсорний досвід.
Серед робіт Еліассона чимало й публічних проектів. Один із них – The New York City Waterfall. Митець встановив чотири штучних водоспади в історичній гавані Нью-Йорка, майстерно й органічного вписавши їх в урбаністичний ландшафт. У 2013-му він створив кінематографічний проект Your embodied garden. Автор вивчав традиційні сади Китаю та те, яким чином людина може взаємодіяти з цим простором. Його фільм саме про це.
Читайте також: