"Я дуже люблю носити родинні прикраси, — розповідає Заріна Нетовкіна, креативна директорка та амбасадорка Ювелірного Дому ZARINA, — часто одягаю, не тільки на урочисті події. Мені подобається відчувати поряд людину, чиї прикраси ношу, відчувати зв’язок. Я ще не дуже розуміюся на енергетиці різного каміння, але коли я у прикрасах своїх рідних – я наче під куполом. Або в кашеміровому светрі оверсайз. Комфортно, затишно, безпечно".
І справді, саме прикраси — від скромного хрестика, пишних дукачів до кольє із самоцвітів — часто ставали для українців талісманом від біди, фізичним зв’язком із пращурами, символом любові, а часто і нескореності. Адже їх закопували на городах чи ховали в дуплах під час репресій, переплавляли, щоб "приховати" герби ворожих для російської влади родин. Їх брали з собою у вимушену еміграцію, оберігали як зіницю ока до останнього. Вірили — прикраса, подарована матір’ю чи передана у спадок, здатна врятувати життя і захистити весь рід.
Українські традиційні прикраси ХVII-XIX ст. вражають своїм різноманіттям. Були серед них і особливі, які дарувалися матерями або ж передавалися у спадок як талісмани, що здатні захистити від лиха: коралі, бурштинові прикраси, зґарди та дукачі.
Коралі — найпоширеніша традиційна нагрудна прикраса в Україні. Їх виготовляли з червоних або рожевих коралів Середземноморського регіону і завозили в Україну з Венеції. Високо цінувалися коралі червоного кольору, оброблені у вигляді овалів, з великими намистинами в центрі, а меншими по краях. Коралі вважалися магічними прикрасами. Потемніле намисто віщувало хворобу своїй власниці або ж біду сім’ї. Яскраві, блискучі коралі — навпаки, обіцяли удачу та багатство.
Бурштинове намисто було популярне серед жінок Київщини, Волині, Прикарпаття — тих регіонів, де видобували цей самоцвіт. Вірили, що бурштин обдаровує свою власницю здоров’ям та вродою, допомагає знайти нареченого. Тому часто дарували саме молодим, незаміжнім дівчатам. Низки бурштинових намистин носили разом із коралями.
Зґарди ж були поширені на Гуцульщині. Їх виготовляли, нанизуючи на шнурок у кілька рядів мідні литі хрестики, поміж яких додавали спіральки, трубочки, релігійні орнаменти. Зґарду дарували дівчаткам на 6-річчя. І кожного наступного року кількість зґард збільшувалася — зростала сила оберегу.
Головний елемент дукача — круглий медальйон із зображенням зі срібла, золота. Козацька знать часто карбувала на дукачах свої геральдичні символи або образи Богородиці. Пізніше за елемент дукача брали золоті червінці та австрійські монети. Український етнограф Федір Вовк вважав, що дукачі — це переосмислення візантійських змієвиків, популярних прикрас Київської Русі. Саме тому ці прикраси були потужними оберегами, символізували достаток та процвітання роду і входили до посагу нареченої.
Прикро, але саме дукачі стали першими прикрасами, які постраждали в горнилі пригнічення українського народу. До нашого часу дійшло чимало описів конфіскованого майна козацької старшини, у "надійності" яких цар сумнівався. У репресованих вилучалося майно, зокрема, і дорогоцінні дукачі. Ідеологічно забарвлені прикраси, із викарбованими родинними гербами, видозмінювали, стилізували під більш прийнятні для петербурзької моди.
Українська знать та інтелігенція XIX – поч. XX ст. додавали до своїх родинних скриньок, окрім традиційних прикрас, ще й дорогоцінності за останньою модою. Замовляли як у місцевих ювелірів (львівські й київські майстри славилися неабиякою вправністю і красою виробів), так і в європейських ювелірних домах.
Саме в цей час у спадок починають переходити діамантові прикраси, часто виготовлені в єдиному примірнику за побажаннями родини. Молодим донькам дарували золоті сережки, ланцюжки й браслети. Але саме одруження залишалося головною подією для "переходу" прикрас до нового покоління жінок.
Переслідування української еліти більшовицькою росією під час трагічних подій XX ст. змушували її шукати кращого життя в екзилі. Фамільні реліквії часто вилучалися, під час Голодомору їх обмінювали на їжу або на свободу своїх близьких.
Так, у 1918 році Маргеріт Ное, дружина Михайла Терещенка, який був арештований більшовиками, добилася аудієнції у Леніна і Троцького. й обміняла своє дорогоцінне кольє з великим блакитним діамантом на життя коханого.
Тому й не дивно, що традиція материнських прикрас-талісманів, родинних оберегів обірвалася. А може, просто перестала артикулюватися?
Сьогодні, під час російсько-української війни, так важливо доторкнутися до рідного, повернутися до підтримки та любові предків і традицій, до родинних реліквій. Чи створити нові. Згадати про прикраси, подаровані найріднішою, або ж ті, які одягли на своїх дітей як талісман, що зараз так потрібен.
"У нашій родині є прикраси, подаровані німкенею, яка зазнала репресій під час Другої світової війни, — розповідає Заріна Нетовкіна, креативна директорка та амбасадорка Ювелірного Дому ZARINA, — свого часу саме ці прикраси допомогли нашій родині вижити. Також ми отримали у спадок бабусині прикраси, серед яких оригінальні з червоного золота.
На жаль, не всі коштовності моєї сім’ї дочекалися сьогодення. Деякі з них обміняли на їжу під час важких післявоєнних голодних років, деякі переплавили на обручки для 4-ох дітей бабусі. Можна сказати, ці прикраси справді врятували нас.
У нас є традиція дарувати родинні прикраси на Дні народження та інші свята. Прабабуся передала коштовності всім онучкам за кілька років до смерті, відчуваючи, що життя добігає кінця. Бабуся продовжила цей звичай і також розподілила свої прикраси між онучками. Мамині ж прикраси я самостійно "позичаю на невизначений термін").
Мені здається, що будь-яка прикраса може стати реліквією. Особливо зараз, коли нових сенсів, родинного зв'язку та захисту потребує кожен.
Хоч класичні прикраси, безперечно, завжди будуть поза часом. Лаконічні форми були, є і будуть актуальними. Як у колекціях саббрендів ZARINA Jewel та ZARINA Fine. До прикладу, колекція Privé – це класика з характером, де домінують багетні діаманти й біле золото. Колекції "Elle" та "Кольори кохання" демонструють красу кольорового каміння першої категорії: сапфірів, рубінів та смарагдів. А ще виразною родинною реліквією можуть стати особливі прикраси зі життєствердною символікою, як наша Zirka".
Також бренд закликає підтримати флешмоб до Дня матері і розказати про родинні реліквії, материнські чи бабусині прикраси-талісмани у соцмережах. А Ювелірний Дім, як вдячність за повагу до історичної пам’яті, перекаже 100 тис. грн на бронежилети й тепловізори для наших військовиків. Нехай історії материнської любові врятують життя!