Голівка, як маківка, – саме так лагідно описували зачіску українок у народі. Справді, зачіски часто були скромні та гладкі. Святковими елементами могли бути кольорові стрічки або вінки.
Vogue.ua зібрав безліч фото українських дівчат та жінок XX сторіччя, що ілюструють підхід до зачіски: вона могла бути скільки завгодно врочиста, проте майже завжди – функціональна та проста. Умовно кажучи, сьогодні б така зачіска витримала випробування і важкою працею, і війною, і святкуванням перемоги (яка, сподіваємося, вже близько). Все вирішували аксесуари: вінки, шовкові стрічки, прикраси. Прибрати їх – і зачіска стає повсякденною.
Звісно, весільні зачіски найпишніше прикрашали: вінки іноді були масивні та перебільшено масивні. До того ж так вбирала волосся не лише наречена, а й подруги теж. Отже, прикмета точна: бачиш на старовинному фото заквітчану голову – то святкують весілля.
В українській традиції заміжнім жінкам заведено було ховати волосся під різнорідні головні убори. Проте молоді жінки знаходили спосіб продемонструвати пасмо чи два, що ледь помітно виднілися з-під наміток. Іноді то були кучерики. Іноді – гладеньке, розділене проділом волосся, а деколи – гарно сплетені коси.