Діловий жіночий дрес-код – більше не низка брючних костюмів різних відтінків, а демонстративна відмова від умовних норм і символ протесту.
Найбільш пам’ятною частиною щорічного звернення "Про стан країни" президента США до Конгресу стала не промова президента Трампа, і навіть не скупчення жінок в чорному, одягнених на підтримку руху #MeToo. 31 січня всю увагу спрямували на Меланію Трамп. Вона вперше вийшла у світ після публічних звинувачень проти її чоловіка, і була у штанному костюмі кольору слонової кістки Christian Dior і білосніжній блузі. Її образ на загальному монохромному тлі став своєрідним знаком протесту. Протестним був не лише колір (білий – символ чистоти і антитрампівського руху сучасних суфражисток), але і вбрання першої леді – штанний костюм, а не очікувана сукня.
Меланія в ролі першої леді воліє діяти всупереч правилам традиційної fashion-дипломатії, які існують ще з часів Джекі Кеннеді. Вона відмовляється носити демократичні моделі і не обмежується речами американських дизайнерів. Своєю манерою одягатися вона стирає межі між першою леді в традиційних сукнях і першою особою, чия доля – брючні ансамблі. Її гардероб наочно демонструє глобальні зміни в діловому дрес-коді, де колір перестав бути інструментом мистецтва fashion-дипломатії. Час натяків і півтонів минув.
Леопардові туфлі-човники і шкіряні ботфорти прем'єр-міністра Великобританії Терези Мей – вибір, безсумнівно, продиктований її виключною любов'ю до моди. Небесно-блакитний костюм зі спідницею вище колін Louis Vuitton Бріжит Макрон на інавгурації її чоловіка, так само як і шкіряні легінси і кросівки New Balance, – результат роботи стиліста пані Макрон – Матьє Бартела Колана.
Меланії Трамп строгі ділові костюми з чітко промальованим силуетом плечей в поєднанні з лубутенами на 20-сантиметрових підборах підбирає Ерве П'єр, який після інавгурації Трампа де-факто став її стилістом. Однак, окрім любові до моди і довіри таланту стилістів, всіх дам об'єднує небажання слідувати прийнятим умовностям, які диктує їх статус – і відверта нелюбов до протоколу.
Пам'ятаєте нескінченні варіації на тему апельсинового костюма Гілларі Клінтон, в якому вона з'явилася на з'їзді Демократичної партії 2008 року? Або брошки на жакетах Мадлен Олбрайт, що, по суті, і складали весь її модний арсенал? Обидві залишали безпечні межі ділового костюма, який відігравав роль камуфляжу, щоб, як казав стиліст Маргарет Тетчер, мати відповідний вигляд у світі, де правлять чоловіки.
У 1980-х костюм слугував символом нових можливостей, що з’являлися для жінок, при цьому допомагали їм не дуже виділятися в переважно чоловічому світі. Особливо це стосувалося жінок при владі. Тьєррі Мюглер і Клод Монтанья, згодом, нехай і не в такій вираженій формі, Донна Каран з синьйором Армані одягли жінок в двобортні піджаки з могутніми підплічниками, так не залишили місця для жіночності. Стиль прижився. "Виділяйся, але не дуже, – наче промовляв він. – Залиш сукні для перших леді".
Тим часом дружини глав держав по всьому світу, від Лори і Барбари Буш до Ненсі Рейган, зробили своєю уніформою костюми зі спідницею, або жіночні сукні, в тонкій дипломатичній грі обмежуючись кольором і аксесуарами. Першою від прийнятих традицій відійшла Мішель Обама, яка встановила кардинально інші правила гардеробу першої леді. Американці тільки ахали, коли дивилися на її сукні без рукавів, а асиметричний крій і насичений принт її ансамблів Prabal Gurung і Isabel Toledo і зовсім не мали прецедентів.
Сьогодні місце Мішель Обами в світовій політичній моді зайняли Меланія Трамп і Бріжит Макрон, вбрання яких слугує потужним символом протесту. У випадку Меланії – проти власної ізольованості і політики її чоловіка. Бріджит же підкреслює свою незалежність і відмову слідувати зразкам перших леді Франції, встановлених Карлою Бруні-Саркозі, Валері Трієрвейлер і Бернадетт Ширак, що надавали перевагу стриманим речам одного і того ж дизайнера для створення цілісного – і передбачуваного – образу в очах громадськості.
Чи має діловий костюм таке ж значення сьогодні? У минулому, символ влади, що зводив жінок в один ранг з чоловіками, зараз він все рідше використовується жінками-лідерами. Виняток – Меланія Трамп з її прихильністю до чоловічих силуетів, – так, на зустріч з першою леді Канади, Софі Грегуар-Трюдо, вона одягнула сірий в тонку смужку андрогінний костюм з колекції Ralph Lauren.
Її гардероб, що відповідає радше образу ділової, ніж першої леді, – це, цілком можливо, спосіб показати, що вона готова до більш серйозної ролі. Але стиль Меланії – не єдиний приклад. Все більше жінок – глав держав відмовляються від ділової уніформи. Наприклад, колишній президент Аргентини, Крістіна Фернандес де Кіршнер воліє мереживні сукні і квіткові принти – діловий костюм, схоже, більше не робочий.
Стиль одягу Меркель і Клінтон – низка жакетів різних відтінків в поєднанні з прямими штанами – не такі актуальні сьогодні, коли жінки при владі воліють відповідати власним знанням про жіночність. Від жінки більше не очікують, що вона одягатиметься як чоловік, тільки трохи яскравіше і з брошками. Коли перша леді Америки відмовляється від строгих суконь на користь костюмів Balmain, а прем'єр-міністр Великобританії може з'явитися в комбінезоні або в сукні з абстрактним принтом на штанному костюмі, час задуматися.
Текст: Вікторія Бережна
Колаж: Наталія Тюленева